1. Виникнення міжнародного права та періодизація його історії.

У питанні виникнення міжнародного права не має одностайності, однак на даний час існує три версії:

- період розвитку міжплемінних відносин (він характеризується вузьким регіоналізмом і локальним обсягом);

- одночасно з виникненням держав (у цей період регіоналізм значно розширюється)

- середина середньовіччя, конкретно – з Вестфальскього миру 1648р. (у цей період сфера дії міжнародного права ще більше розширюється).

Історія міжнародного права – невідмінна частина історії людства. Періодизацію розвитку міжнародного права можна уявити у вигляді чотирьох періодів, які нерозривно пов’язані із суспільно-економічними формаціями та перехідними етапами від однієї формації до іншої. В основі кожної формації лежить певний засіб виробництва, а виробничі відносини створюють її сутність.

Виходячи з вищезазначеного можна визначити наступну періодизацію історії міжнародного права:

1. Міжнародне право стародавнього світу 4 тис. до н.е. – 476 р. н.е. – Міжнародне право Стародавнього світу. Цей період відповідає рабовласницькій суспільно-економічній формації;

2. Міжнародне праве середніх віків 476р.-1648 рр. Міжнародне право середніх віків. Цей період відповідає феодальній суспільно-економічній формації;

3. Класичне міжнародне право 1648-1919рр. Класичне міжнародне право. (із кінця середніх віків до Статуту Ліги Націй 1919р.). В історію міжнародного права 1648 рік війшов як рік підписання Вестфальского миру після Тридцятирічної війни (1618-1648рр.) та початку нового періоду міжнародного права (1648-1919р.). XVIII дал світу Декларацію незалежності США (1776р) та Декларацію прав людини та громадянина (1789р.).

4. Міжнародне право XX-XXI ст. Цей період включає період з 1919р. до початку XXI ст.

В епоху Римської імперії міжнародне право мало назву право народів. Відносно права народів імператор Юстиніан казав, що воно є загальним для всього людського роду. Справи людей та їх потреби вимушували всі нації створювати для себе деякі норми права, бо спалахували війни , які приводили до полону та поневолення, що суперечить природньому праву, так як у силу природнього права всі люди народжуються вільними. Таким чином римляни вважали право народів частиною природного права.

Аж до Другої світової війни міжнародне право акумулювало норми міжнародного публічного та приватного права. Однак на початку XX ст. намітився процесс стримкого росту принипів та галузей міжнародного приватного права. Після Другої світової війни міжнародне право розаспалося на дві частини: міжнародне публічне право та міжнародне приватне право. Термін «міжнародне публічне право» закріплений в резолюції Генеральноїасамблеї ООН про прогресивний розвиток міжнародного права та його кодифікації від 11.12.1946 р. Однак у самому Статуті ООН застосовується термін «міжнародне право».

Історичною віхою у процесі становлення міжнародного права як самостійної системи з’явився вихід у світ книги голландського юриста Гуго Гроция «Про право війни та миру» (1625р). Вцій книзі вперше систематизовані норми про право війни ( поділу війн на публічну та приватну); морському праві, сімейному праві та ін.. Гуго Гроций надав переконливі докази існування права народів.

Суттевий внесок у розвиток міжнародного права внесли труди закордонних вчених таких як: С. Пуффендорф (1632-1694р), Г.Гегеля (1770-1831р.), І.Канта (1724-1804р), з них такі російські юристи-міжнародникі: Ф.Ф.Мартенс (1845-1909р.) В.Є. Грабарь (1865-1956р.) В.А. Незабитовський (1824-1883р.).