- •Заняття тема: ”мікробіологія шигельозу”
- •Доаудиторна самостійна робота
- •Аудиторна самостійна робота
- •Мікробіологічне дослідження при шигельозі
- •Експрес–методи діагностики
- •Серодиагностика
- •I етап Бактеріологічне дослідження
- •II етап облік результатів посіву
- •П ересів лактозонегативних колоній на середовище Олькеницького
- •I II етап Ідентифікація чистої культури
- •Серодіагностика (ретроспективна діагностика): рра, рнга Сироватка крові план аудиторної самостійної роботи
- •Аудиторна самостійна робота та рекомендації по виконанню практичної роботи
- •Біохімічні властивості бактерій роду Shigella
- •Бактеріологічний метод
- •Серологічний метод
- •5.1. Охарактеризувати діагностичні препарати:
- •5.2. Охарактеризувати лікувально-діагностичні препарати:
- •Контрольні питання та відповіді для самостійної роботи у доаудиторний час
- •Після аудиторна навчально-дослідна робота
Заняття тема: ”мікробіологія шигельозу”
Актуальність теми: Протягом уже багатьох років як в Україні, так і в усьому світі шигельоз є найважливішою інфекцією серед гострих кишкових інфекцій. Особливо напружена епідеміологічна ситуація склалася у країнах з низьким рівнем розвитку економіки, культури, харчової промисловості та інфраструктури населених міст.
Шигельоз (бактеріальна дизентерія) – гостре антропонозне захворювання з фекально-оральним механізмом передачі збудника, яке спричиняється бактеріями роду Shigella і характеризується ураженням кишечнику (переважно дистального відділу товстої кишки), загальною інтоксикацією, ознаками геморагічного коліту та тенезмами1.
У продовж останніх десяти років спостерігається стійке зростання захворюваності на шигельоз і сьогодні захворюваність залишається високою.
Знання мікробіології шигельозу є важливими для майбутнього лікаря – вони допоможуть йому вчасно та правильно поставити діагноз, призначити відповідне лікування.
Мета заняття (загальна) – вивчити біологічні особливості збудників шигельозу, уміти проводити мікробіологічну діагностику шигельзу та оцінювати її результати.
Конкретні цілі Вихідний рівень
Уміти:
Інтерпретувати біологічні особливості збудників шигельозу. |
Використати знання про фізіологію всмоктування поживних речовин у шлунково-кишковому тракті людини (кафедра нормальної фізіології).
|
Оперувати знаннями про перелік досліджуваного матеріалу, термін та методику його забору для мікробіологічної діагностики шигеллезу. |
Застосувати знання про живильні середовища та культуральні властивості мікроорганізмів (попередні заняття з курсу мікробіології). |
Поставити, оцінити слайд-аглютинацію з метою вивчення антигенної структури збудника шигельозу та визначити серовар (підсеровар) шигели. |
Приготувати тимчасовий препарат, пофарбувати його за методом Грама і охарактеризувати морфологічні та тинкториальні особливості мікроорганізму (попередні заняття з курсу мікробіології). |
Провести мікробіологічну діагностику шигельозу. |
Застосувати знання про сутність бактеріофагів та еубіотиків, мету їх використання (попередні заняття з курсу мікробіології). |
Оперувати знаннями про мету застосування РІФ при захворюванні на шигельоз та принцип її постановки. |
|
Оцінити реакцію непрямої гемаглютинації та ретроспективно підтвердити чи спростувати діагноз шигельозу. |
|
ТЕОРЕТИЧНА ДОВІДКА. Шигельоз (бактеріальна дизентерія) викликається різними видами бактерій роду Shigella.
Основний механізм передачі збудника – фекально-оральний.
Шигели упродовж доби можуть залишатись у шлунку, частина з них руйнується, вивільняючи ендотоксин, який захищає збудника від дії гуморальних та клітинних факторів резистентності людини. Шигели, які залишились, переміщуються у тонку кишку, де можуть затримуватись до декількох діб та розмножуватись. Після цього бактерії потрапляють у товсту кишку. Пусковим моментом у патології шигельозу є адгезія та внутрішньоклітинне паразитування шигел.
Потрапляння збудника у епітеліоцити генетично опосередковане наявністю у шигел білків зовнішньої мембрани, які взаємодіють з рецепторами епітеліоцитів та спонукають їх до фагоцитування бактерій. Збудник шигельозу, який занурився у епітеліоцити, розмножується завдяки факторам персистенції.
У розвитку хронічного шигельозу важливе значення мають такі механізми: а/ внутрішньоклітинний паразитизм збудника, б/ антигенна мімікрія шигел, в/ секреція шигелами факторів персистенції, г/ розвиток дисбіозу, д/ формування гіперчутливості сповільненого типу (ГСТ).
При мікробіологічній діагностиці шигельозу дотримуються двох принципів: 1/ виявлення збудника при бактеріологічному дослідженні; 2/ виявлення специфічних змін у організмі хворого, використавши серологічний метод за допомогою РНГА, по зростанню титру антитіл.
Вибір досліджуваного матеріалу для бактеріологічного методу визначається особливістю збудника, а саме, його внутрішньоклітинним паразитуванням.
Другий принцип діагностики дозволяє підтвердити діагноз гострого шигельозу по зростанню титру антитіл або по виявленню у сироватці крові хворого IgM; при хронічному шигельозі виявляють IgG.