1.Поняття міжнародної правосуб’єктності

Міжнародна правосуб’єктність— властивість суб’єкта міжнародних відносин, визнана і визначена нормами міжнародного права. Вона складається з трьох елементів: міжнародної правоздатності, міжнародної дієздатності та міжнародної деліктоздатності.

2.Суб’єкт міжнародного права

Суб'єкт міжнародного права — це носій певних міжнародних прав і обов'язків, що виникають відповідно до загальних норм міжнародного права або розпоряджень міжнародно-правових актів.

Загальновизнаними суб’єктами сучасного міжнародного права є:

- держави;

- народи (нації), що реалізують своє право на самовизначення;

- міжнародні (міжурядові) організації;

- державо подібні утворення ( наприклад Ватикан, вільне місто Ієрусалім);

Суб’єкти сучасного міжнародного права прийнято поділяти на дві категорії :

- первинні (основні) (до них відносять держави та нації)

- похідні (до них відносять міжнародні організації та державо подібні утворення)

Суб’єктами міжнародного права є тількі міжурядові міжнародні організації (на відміну від неурядових організацій, які об’єднують не держави, а фізичні і юридичні особи з різних країн) !

3.Держави як основні суб’єкти міжнародного права

Держави є єдиними суверенними суб'єктами міжнародного права, тому що міжнародна правосуб'єктність властива їм у силу самого факту їх існування.

Держави відіграють основну роль на міжнародній арені не тільки тому, що вони мають територію, населення, апарат влади і управління (публічна влада), але і тому, що вони мають суверенітет, який заперечує наявність над ними якогось іншого суб'єкта політичної влади і робить їх юридично рівними між собою при взаємовідносинах на міжнародній арені. Державний суверенітет означає повну самостійність і незалежність держави при розв'язанні питань внутрішнього і зовнішнього життя.

Якщо державу яким-небудь чином обмежено в суверенітеті (наприклад, не має повного верховенства на своїй території), то вона обмежується й в обсязі міжнародної правосуб'єктності.

Держави за своїм устроєм можуть бути: унітарні і складні.

Унітарна держава – це проста держава, на території якої існує єдина правова система, єдине громадянство, грошова система і яка виступає єдиним суб’єктом міжнародного права. Її територія поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають ознак держави та органи влади й управління в них цілком підконтрольні центральним державним органам.

Прикладом унітарних держав можуть бути : Україна, Іспанія, Португалія.

До складних держав відносять: федерації, конфедерації, імперії

Федерація союзна держава, що складається із кількох держав або державних утворень (наприклад США, Німеччина, Австрія, Канада, Росія, Бразилія). Члени федерації – республіки, штати, землі та ін.. – зберігають певну внутрішньодержавну автономію, мають законодавчі, виконавчі і судові органи, що діють у межах установленої федеральною конституцією компетенції. Члени більшості сучасних федеративних держав, відповідно до їхніх конституцій, не володіють правом самостійного ведення зовнішніх зносин і, безумовно не є суб’єктами міжнародного права.

Конфедерація – союз суверенних держав, утворений для реалізації певних цілей (економічних, військових, дипломатичних тощо). У минулому конфедераціями були США, Німеччина, Швейцарія. Як приклад конфедерацією була Річ Посполіта яка була створена Польським Королевством та Великим князівством Літовським. На даний момент конфедерацією є союз Росії та Білорусії.

Імперія – насильно створена держава, яка складається з головної держави (метрополії) та її колоній і утримується за допомогою державного примусу з боку метрополії (приклад: Російська імперія, Британська імперія)

Державно-подібні утворення у міжнародному праві - самостійне територіально-політичне нейтралізоване та демілітаризоване утворення, правовий режим якого встановлюється міжнародними договорами і гарантується державами чи міжнародними організаціями.

Особливий вид суб'єктів міжнародного права, що володіють деякими ознаками (рисами) держав, але не є такими в загальноприйнятому сенсі.

Теорія міжнародного права виділяє такі види державно-подібних утворень:

1) політико-територіальні (Данциг - 1919 р., Західний Берлін - 1971 р.).

2) релігійно-територіальні (Ватикан - 1929 р., Мальтійський Орден - 1889 р.).

В даний час суб'єктом міжнародного права є тільки одне релігійно-територіальний державно-подібне утворення - Ватикан.

Міжнародні міжурядові організацій (ММО) добровільні об'єднання суверенних держав або міжнародних, організацій, створені у відповідності з міжнародним правом на основі міждержавного договору або резолюції ММО загальної компетенції для координації діяльності держав у конкретній галузі співробітництва, які мають відповідну систему головних і допоміжних органів, що володіють автономної волею, обсяг якої визначається волею держав -членів.

Так, наприклад ММО створюються для координації зусиль держав у політичній (Організація з безпеки і співробітництва в Європі - ОБСЄ), військової (НАТО), науково-технічної (Європейська організація ядерних досліджень), економічної (Європейське співтовариство), валютно-фінан-совою (Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ)), соціальної (Міжнародна організація праці (МОП)) та в багатьох інших областях. Разом з тим ряд організацій уповноважений координувати діяльність держав практично в усіх областях (ООН, СНД та ін.)