15. Поняття і значення трудового договору. Зміст трудового договору.

Стаття 21. Трудовий договір

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Зміст трудового договору становить сукупність умов, що визначають взаємні права і обов'язки працівника та роботодавця. Юридичне значення умов трудового договору полягає у тому, що: а) вони с обов'язковими для працівника та роботодавця; б) впливають на юридичну долю договору та трудових правовідносин, що виникають на його підставі; в) їх невиконання може спричинити негативні правові наслідки.

умови трудового договору поділяються на необхідні (основні) та факультативні (додаткові). Необхідні умови мають міститися в будь-якому трудовому договорі, і без них договір не може вважатися укладеним. Факультативні умови включаються до трудового договору за угодою сторін, і їх наявність не є обов'язковою. Якщо ж вони включені в трудовий договір, то набувають такої самої юридичної сили, як і необхідні умови.

16. Контракт як вид трудового договору.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Контрактна форма побудована на строковому характері трудових відносин і посилює залежність найманих працівників від роботодавців, через що перші відчувають невпевненість у майбутньому і стан психологічного дискомфорту. Не випадково, що фахівці підкреслюють доцільність використання цієї форми лише за умови високої культури трудових відносин.

Контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами, і може бути змінений тільки за згодою сторін, викладеною в письмовій формі

17. Трудовий договір працівника з роботодавцем – фізичною особою.

Трудовий договір найманого працівника з підприємцем, який не має прав юридичної особи, або з окремим громадянином підлягає реєстрації протягом тижня з моменту фактичного допуску працівника до роботи у державній службі зайнятості за місцем проживання роботодавця (ст. 24-1 КЗпП України).

Трудові книжки на таких працівників ведуться в загальному порядку і зберігаються в самих працівників. Роботодавці - фізичні особи вносять записи до трудових книжок працівників про прийняття на роботу та про звільнення з роботи згідно з укладеними з такими працівниками письмовими трудовими договорами, які підлягають реєстрації у встановленому порядку в державній службі зайнятості.

Усі записи, внесені роботодавцем - фізичною особою до трудової книжки, підтверджуються підписом посадової особи органу державної служби зайнятості, який зареєстрував договір, і засвідчуються його печаткою. Міністерство праці та соціальної політики затвердило своїм наказом від 8 червня 2001 р. № 260 Форму трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою.

Наймані працівники, що працюють у фізичних осіб, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Такий роботодавець зобов'язаний зареєструватися у всіх соціальних страхових фондах і регулярно робити внески за застрахованого працівника, Розміри внесків визначені Законом України "Про розмір внесків на окремі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11 січня 2001 р. №2213.

Трудовий договір про роботу з фізичною особою є звичайним трудовим договором, що, як правило, укладається на невизначений термін. На таких працівників поширюється трудове законодавство. Наймач зобов'язаний дотримувати всіх гарантій, передбачених законодавством щодо найманих робітників: не перевищувати норму робочого часу, встановлену в ст. 50 КЗпП - 40 годин на тиждень; гарантувати скорочений робочий час напередодні вихідних і святкових днів; оплата праці повинна бути не менше розміру мінімальної заробітної плати; надавати вихідні дні й оплачувану щорічну відпустку тривалістю не менше 24 календарних днів.