8. Класифікація трудових правовідносин.

З огляду на специфіку предмета трудового права, основою якого є трудові правовідносини у поєднанні їх із суспільними відносинами, виділяють такі види правовідносин у сфері трудового права:

1) Залежно від суб’єктивного складу:

а) індивідуальні трудові відносини;

б) колективні трудові відносини;

2) Залежно від їх місця в правовому регулюванні:

а) безпосередньо трудові правовідносини;

б) правовідносини, що тісно пов’язані з трудовими.

Вони в свою чергу поділяються на такі підвиди:

- ті, що передують трудовим;

- ті, що супроводять трудові правовідносини;

- ті, що випливають з трудових;

3) Залежно від їх специфіки:

а) правовідносини із забезпечення зайнятості та працевлаштування

б) правовідносини в сфері підготовки працівників безпосередньо на виробництві;

в) правовідносини з нагляду за дотриманням норм трудового законодавства;

г) правоохоронні правовідносини (щодо матеріальної відповідальності сторін трудового договору за заподіяну шкоду, розгляду трудових спорів) та ін.

9. Особливості правовідносин, безпосередньо пов’язаних с трудовими:

1) відносини, що передують індивідуальним трудовим. До них належать:

а) відносини на ринку праці щодо забезпечення зайнятості і працевлаштування. Ці відносини є комплексними за своєю юридичною природою і входять у предмет адміністративного, трудового права і права соціального забезпечення. Відносини між підприємствами і державною службою зайнятості єадміністративно-правовими, оскільки служба зайнятості наділена владними повноваженнями по відношенню до підприємства. Підприємство зобов’язане виділяти певну кількість робочих місць у рахунок броні, працевлаштовувати на ці місця працівників за направленням служби зайнятості; обладнати спеціальні робочі місця для інвалідів і забезпечити їх реальне введення в дію шляхом працевлаштування інваліда. За недотримання таких обов’язків на підприємство накладаються штрафні санкції: у разі відмови в прийнятті на роботу раніше заявлених фахівців – відшкодувати службі зайнятості всі витрати по працевлаштуванню, профпідготовці, перепідготовці, виплаті допомоги по безробіттю такому фахівцю. Також підприємство зобов’язане надавати службі зайнятості всю інформацію про наявність вакантних місць, вивільнення працівників, простої підприємства, використання працівників з неповним робочим часом. Відносини між підприємством і Державним фондом сприяння зайнятості щодо страхування від безробіття працівників підприємства, а також відносини між службою зайнятості й громадянами щодо надання послуг з працевлаштування, профорієнтації, підшукування відповідної роботи, професійного навчання, перенавчання, підвищення кваліфікації, надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, а також матеріальної допомоги в період профпідготовки за рахунок коштів Державного фонду сприяння зайнятості є соціально-забезпечувальними. Ще одна група відносин у сфері зайнятості і працевлаштування складається між працівником і роботодавцем щодо укладення трудового договору на основі направлення служби зайнятості. Ось саме ці відносини складають предмет трудового права;

б) правовідносини з професійної підготовки працівників безпосередньо на виробництві. Існує три види таких правовідносин:

- за учнівським договором з метою освоєння певної спеціальності. Їх головна функція – допомогти учням набути теоретичних і практичних навичок;

- з перенавчання. У цьому разі працівник поряд з основною роботою за фахом опановує іншу спеціальність з метою суміщення цих професій;

- з керівництва виробничим навчанням, виникають між стороною, яка навчається, і роботодавцем.

2) відносини, що функціонують одночасно з індивідуальними трудовими. До них належать:

а) організаційно-управлінські відносини в сфері праці. Вони виникають з приводу встановлення умов праці і застосування трудового законодавства;

б) соціально-партнерські відносини. До таких відносин можна віднести: участь трудящих в управлінні виробництвом, відносини щодо колективних переговорів та укладення і виконання колективного договору і колективних угод на галузевому, регіональному і національному рівнях, щодо діяльності професійних спілок та інших органів представництва трудових колективів у соціально-трудових відносинах;

в) відносини з охорони праці та щодо нагляду і контролю за охороною праці й дотримання трудового законодавства

г) відносини по вирішенню індивідуальних і колективних трудових спорів.

3) відносини, які слідують за індивідуальними трудовими. До них належать:

а) відносини щодо вирішення трудових спорів у питаннях здійснення тих чи інших виплат (наприклад, виплати вивільненому працівникові вихідної допомоги).