- •Суспільні відносини, що становлять предмет регулювання трудового права. (що регулюється)
- •Метод правового регулювання трудових відносин. (як регулюється)
- •Система трудового права як галузі права
- •Поняття та класифікація джерел трудового права.
- •Основні види джерел трудового права.
- •Поняття трудових правовідносин. Відмінність трудових правовідносин від цивільно – провавих відносин, пов’язаних з виконанням роботи.
- •Сторони трудових правовідносин.
- •Класифікація трудових правовідносин.
- •Особливості правовідносин, безпосередньо пов’язаних с трудовими:
- •Профспілки як суб’єкти трудового права.
- •Гарантії для працівників підприємств, установ, організацій обраних для профспілкових органів.
- •Поняття трудового колективу. Основні повноваження трудових колективів, органи трудового колективу.
- •Поняття колективного договору та його зміст.
- •Порядок укладання колективних договорів. Перевірка виконання колективних договорів. Види відповідальності за порушення колективних договорів.
- •Поняття і значення трудового договору. Зміст трудового договору.
- •Контракт як вид трудового договору.
- •Трудовий договір працівника з роботодавцем – фізичною особою.
- •Загальний порядок укладання трудових договорів. Документи необхідні при прийнятті на работу. Гарантії при прийнятті на роботу.
- •Форми трудового договору та його строк.
- •Трудові договори при прийнятті на работу за сумісництвом та при суміщенні професій.
- •Трудові договори на сезонні і тимчасові роботи.
- •Випробування при прийнятті на работу.
- •Поняття переведення на іншу работу і його відмінність від переміщення. Зміна істотних умов праці.
- •Переведення на іншу постійну работу.
- •Загальні підстави припинення трудового договору.
- •Припинення трудового договору за згодою сторін
- •Розірвання трудового договору з ініциативи працівника.
- •Зміна в організації виробництва та праці як підстава розірвання тд з ініциативи власника або уповноваженого ним органу. (п.1. Ст. 40 кЗпП)
- •Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініциативи власника
- •Звільнення працівника за ініциативою третіх осіб.
- •Порядок оформлення звільнення працівника. Вихідна допомога.
- •Правове регулювання відсторонення від роботи.
- •Види пільг, які надаються працівникам, які поєднують працю і навчання.
- •Поняття робочого часу та його нормативи
- •Види робочого дня і робочого тижня
- •Поняття режиму рабочого часу та його види
- •Надурочні роботи і порядок їх застосування
- •Чергування на підприємствах, організаціях установах.
- •Поняття відпочинку та його види. Перерви протягом рабочого дня і між рабочими днями.
- •Щотежнєвий відпочинок. Порядок залучення працівників до роботи у вихідні дні. Компенсація за роботу у вихідні дні.
- •Святкові і нерабочі дні.Компенсація за роботу у святкові і нерабочі дні.
- •Право на основну щорічну відпустку. Тривалість основної щорічної відпустки.
- •Право на додаткову щорічну відпустку та її тривалість.
- •Соціальні відпустки та порядок їх надання.
- •Творчі відпустки
- •Порядок надання і використання щорічних відпусток.
- •Відпусстки без збереження заробітної плати.
- •50. Поняття заробітної плати та її структура. Методи правового регулювання заробітної плати.
- •Тарифна система оплати праці
- •Почасова система оплати праці
- •Відрядна система оплати праці
- •Преміальна система оплати праці
- •Винагорода за підсумками роботи за рік
- •56. Порядок виплати заробітної плати
- •57. Обмеження відрахувань із заробітної плати. Відрахування, що можуть приводитися за наказом чи розпорядженням власника.
- •58. Поняття компенсаційних виплат і їх види
- •59. Гарантійні виплати і доплати.
- •60. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку
- •61. Заохочення за успіхи у роботі
- •62. Поняття дисциплінарної відповідальності та її види
- •64. Поняття матеріальної відповідальності по трудовому праву і її відміність від майнової відповідності по цивільному праві.
- •65. Підстави і умови матеріальної відповідальності
- •66. Види матеріальної відповідальності. Обмежена матеріальна відповідальність
- •67 Повна індивідуальна матеріальна відповідальність на підставі письмових договорів
- •68. Повна матеріальна відповідальність за п.П. 2,3,4,5 ст.134 кЗпП України
- •69. Повна матеріальна відповідальність за п.П. 6,7,8,9 ст.134 кЗпП України
- •70. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність
- •71. Визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації працівником
- •72. Порядок прокритття шкоди, заподіяної працівником
- •73. Поняття нащасного випадку, пов'язаний з виробництвом. Акт про нещасний випадок і його значення для пенсійного забезпечення.
- •74. Спеціальні правила по охороні праці жінок.
- •75. Права неповнолітніх у трудових правовідносин
- •76. Застосування праці осіб з пониженою працездатність
- •77. Понятта та виникнення трудових спорів
- •78. Розгляд трудових спорів у комісіях по трудових спорах.
Суспільні відносини, що становлять предмет регулювання трудового права. (що регулюється)
До предмета права входить не вся система суспільних відносин. Оскільки право пов'язане з волею, то до предмета права входять лише ті суспільні відносини, що носять вольовий характер. Характерною особливістю права є те, що воно відображає тільки сучасні суспільні відносини. Не може регулюватись минуле, бо воно є незворотним. Те ж саме можна сказати й про майбутнє. Реалізуючи конституційне право на працю, громадяни України мають можливість вступати в різні суспільні відносини щодо застосування своєї здатності до праці.
Поряд з трудовими в галузі суспільної організації праці створюються відносини по працевлаштуванню, колективні правові відносини і відносини по соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню трудящих, які також відносяться до предмета регулювання трудового права України. Всі ці відносини групуються навколо трудових відносин, які в даній системі є головними.
Звідси ми визначаємо, що предметом трудового права України є суспільні трудові відносини, які виникають із застосування робітниками і службовцями здатності до праці в суспільному виробництві, відносини по працевлаштуванню, колективні правові відносини і відносини по матеріальному забезпеченню робітників та службовців в разі тимчасової або постійної втрати працездатності.
Трудове право України встановлює порядок виникнення, зміни та припинення трудових відносин робітників і службовців, міру їх праці і міру винагороди за працю, правила внутрішнього трудового розпорядку підприємств, установ і організацій, заохочення і дисциплінарні стягнення, правила охорони праці, порядок розгляду трудових спорів і укладення колективних договорів.
Метод правового регулювання трудових відносин. (як регулюється)
Залежно від специфіки суспільних відносин, які регламентуються в теорії права, прийнято тепер виділяти два методи правового регулювання:
1) метод децентралізованого, автономного регулювання, який ґрунтується на координації цілей та інтересів сторін суспільних відносин і застосовується для регламентації відносин громадянського суспільства, у яких суб'єкти задовольняють найперше свої приватні інтереси, тобто у сфері галузей приватноправового характеру;
2) метод централізованого, імперативного регулювання, що ґрунтується на відносинах субординації учасників суспільних відносин і використовується у публічно-правових галузях (конституційному, адміністративному, кримінальному праві).
Метод трудового права характеризується сукупністю відповідних прийомів, що виражаються у комплексному поєднанні централізованих (імперативних) та децентралізованих (автономних) засад регулювання трудових і тісно пов'язаних з ними суспільних відносин.
Усі ці прийоми, які формують метод трудового права, виявляються через відповідні комбінації способів, з допомогою яких відбувається правове регулювання. Способи правового регулювання виражаються через характер припису, зафіксованого у нормі права. У теорії права їх виділяють три:
1) спосіб, який виражається у наданні учаснику правовідносин можливостей (дозволів) діяти на власний розсуд. Свобода поведінки суб'єктів правовідносин практично нічим не обмежується;
2) спосіб заборон, тобто покладення на учасників відносин обов'язку утримуватися від певних дій. Можна робити все, що не заборонено;
3) спосіб припису. Учасники правовідносин зобов'язуються до вчинення чи утримання від певних дій. Цей спосіб виражається формулою: все, що не дозволено, заборонено.
Перші два способи характерні для децентралізованого, автономного методу правового регулювання. Вони відображають свободу і рівність сторін у правовідносинах. У трудовому праві ця рівність найбільш повно виявляється у колективно-трудових відносинах, де сторони (роботодавці та виборні органи первинних профспілкових організацій (профспілкові представники) перебувають у партнерських стосунках і мають право діяти у межах наданих їм прав, як на стадії укладення колективних договорів (угод), так і в подальшому, в процесі їх реалізації, а також у випадках встановлення ними умов праці на локальному рівні.