4. Порівняльний метод

Пов'язаний із зіставленням психічних особливостей людини на різних етапах її еволюції. Цей метод використовують у різних галузях психології і особливо у віковій психології, хоча тут він вже є методом зрізів. Використовується в етнопсихології при вивченні психологічних особливостей різних народів і народностей. Деякі психологи протиставляють порівняльний метод лонгітюдному, хоча в цих методах є багато спільного. Так, в обох методах використовується порівняння, в порівняльному методі на різних об'єктах, а в лонгітюдному - на одному об'єкті на протязі тривалого часу.

Метод зрізів використовується до організаційних методів. Він пов'язаний з дослідженням людей різних вікових груп. Оскільки дослідження за цим методом проводять на різних об'єктах, то для одержання надійних результатів необхідно проводити дослідження з достатньою кількістю піддослідних. (їхню кількість визначають за допомогою математичних методів).

Комплексний метод, як і два попередніх, належить до організаційних. Він може простежуватись у багатьох інших розглянутих методах, коли дослідження набуває комплексу міждисциплінарних досліджень.

У психології використовують багато інших методів: метод аналізу життя використовувала К. Хорні (1885-1952) та ін. при розробленні проблем психологічної корекції в терапії. Асоціативний метод - використовують у лінгвістиці та інших галузях і напрямах психології. Біографічний метод - при дослідженні корекції і проектуванні життєвого шляху особистості тощо. Метод уявлюваного активного використовувався К.Г. Юнгом та ін. у психотерапії. Генетичний метод - при дослідженні психічних явищ у розвитку. З цим методом пов'язаний історичний метод, який використовують для дослідження впливу історичних умов життя людей на їхню психіку. Описовий метод, у якому дослідник виконує роль спостерігача, обмежується об'єктивним описом психічного явища, дії людини тощо. Метод проб і помилок використовують при дослідженні способів формування нових форм поведінки у проблемних ситуаціях. Порівняльно-генетичний метод застосовують для вивчення закономірностей психічної діяльності шляхом порівняння якісних особливостей її розвитку при з'ясуванні проблем філогенезу психіки, її історичного розвитку, онтогенезу психіки тощо.

5. До групи методів емпіричного дослідження належать такі: спостереження, опитування (бесіда, інтерв'ю, анкетування), тестування, рейтинг, вивчення продуктів діяльності досліджуваних (письмових, графічних, творчих і контрольних робіт), вивчення й узагальнення педагогічного досвіду, педагогічний експеримент.

Спостереження — це цілеспрямоване сприйняття будь-якого педагогічного явища, у процесі якого дослідник одержує конкретний фактичний матеріал. При цьому ведуть записи (протоколи) спостережень. Спостереження проводять звичайно за заздалегідь складеним планом з виділенням конкретних об'єктів спостереження. Можна виокремити такі етапи спостереження:

· визначення завдань і мети (для чого, з якою метою ведеться спостереження);

· вибір об'єкта, предмета і педагогічної ситуації (що спостерігати);

· вибір способу спостереження, щонайменше впливає на досліджуваний об'єкт і найкраще забезпечує збирання необхідної інформації (як спостерігати);

· вибір способів реєстрації того, що спостерігається (як вести записи);

· обробка й інтерпретація отриманої інформації (який результат).

Розрізняють спостереження включене, коли дослідник стає членом тієї" групи, в якій ведеться спостереження, і невключене — "збоку"; відкрите і приховане (інкогніто); суцільне і вибіркове.

Спостереження — дуже доступний метод, але має свої недоліки, пов'язані з тим, що на результати спостереження впливають особистісні особливості (установки, інтереси, психічні стани) дослідника. На відміну від повсякденного спостереження, педагогічне спостереження, спеціально здійснюване дослідником, завжди має бути цілеспрямованим, певною мірою спланованим, пошуковим. Цей метод має важливу перевагу: він не потребує ґрунтовної спеціальної підготовки, дає змогу швидко одержати інформацію, вивчити й проаналізувати педагогічні явища і процеси в природних умовах. Але спостереженню не притаманні повторюваність і стійкість, тому педагог-дослідник може випадково помітити (чи, навпаки, не помітити) яку-не-будь важливу для керування експериментом обставину, факт, подію і т. ін. Спостереження за тим чи іншим педагогічним явищем допомагає побачити зовнішнє і не завжди розкриває його причини, тобто сутнісне, внутрішнє. Щоб зменшити ці недоліки, дослідник має розвивати в собі психологічну і педагогічну пильність.

Будучи присутнім на будь-якому заході в певному закладі освіти, навіть беручи участь у його підготовці та проведенні, дослідник має привчити себе постійно збирати необхідну інформацію методом спостереження. Взагалі цілеспрямоване спостереження може дуже швидко забезпечити дослідника відомостями щодо ефекту застосованого ним чи іншими науковцями нововведення (методики, технології, системи мір та ін.), стан навчально-виховного процесу в ході експерименту тощо.

Важливим способом дослідницької роботи є соціологічні методи — опитування. Методи опитування — це бесіда, інтерв'ю, анкетування. Вони можуть бути усними і письмовими. Усні опитування — це і довільна бесіда, і цілеспрямована співбесіда з респондентами (педагогами, студентами, їхніми друзями чи батьками за спеціально підготовленими запитаннями (чи програмами) — інтерв'ю). Бесіда — самостійний чи додатковий метод дослідження, застосовуваний з метою одержання необхідної інформації для роз'яснення того, що не було зрозуміло при спостереженні. Бесіду проводять за наміченим заздалегідь планом з виділенням питань, що потребують з'ясування, у вільній формі без запису відповідей співрозмовника.

Різновидом бесіди є інтерв'ювання, привнесене в педагогіку із соціології. При інтерв'юванні дослідник дотримується заздалегідь намічених питань, які ставлять у визначеній послідовності. Під час інтерв'ю відповіді записують відкрито. Для одержання більш достовірної інформації необхідно створити атмосферу довіри між особами, які розмовляють, дотримуватися почуття міри в тривалості опитування, тому що будь-яке перевантаження за часом, кількістю питань і складністю їхнього змісту знижує повноту і вірогідність одержуваної інформації. Не можна забувати, що в груповому інтерв'ю люди (і дорослі, і діти) намагаються перед іншими виглядати кращими, розумнішими, більш обізнаними, прагнуть здаватися більш "начитаними", цікавими. У зв'язку з цим можливе зниження вірогідності інформації, що потрібно враховувати.