3. Політико-правове середовище мев

Політико-правовс середовище впливає на міжнародні економічні відносини не так у плані умов і факторів їхнього існування, як у плані їхнього розвитку. Особливо слід зауважити діалектичний зв'язок міжнародної політики та світової економіки, оскільки між­ народна політика є своєрідним механізмом задоволення або узгод­ ження інтересів суб'єктів міжнародних відносин. До деякої міри важливо розрізняти поняття «міжнародна політика» і «зовнішній політика». Ця різниця стає видимою, якщо придивитись до на­ ступних визначень.

Міжнародна політика — це сукупність методів і засобів, на­правлених на досягнення цілей і завдань, що випливають з інте­ресів суб'єктів міжнародних відносин.

Зовнішня політика — це діяльність держави у сфері зовніш­ніх відносин, яка витікає з інтересів країни та її суб'єктів.

Як бачимо, «міжнародна політика» є більш агрегованим і ширшим поняттям, а «зовнішня політика» — вужчим і більш прикладним.

Варто зазначити, що внутрішня політика держави має менший вплив на національну економіку, ніж міжнародна політика на міжнародні економічні відносини. Таке відбувається з двох при­чин:

1. Національна економічна система у більшості країн скла­ далася протягом тривалого часу, а тому набула достатньої дос­ коналості та самоврядності і раптова зміна внутрішньої політики не може відразу помітно змінити напрямок розвитку національної економіки. Міжнародна економічна система за часом складалася пізніше і ще тепер знаходиться на стадії формування й політич­ ного удосконалення, а тому ще не є добре усталеною й помітно реагує на зміни міжнародної політики.

2. Міжнародні економічні відносини функціонують на відпо- відальнішому рівні дотримання правових і договірних норм, по­ рушення яких мають значно помітніші й відчутніші наслідки.

Оскільки міжнародна політика є механізмом узгодження ін­тересів, то слід розглянути політичні інтереси країн, груп країн, регіонів. Одним із основних політичних інтересів кожної країни є нормальний прогресивний хід розвитку власної економіки. Як ві­домо, це залежить від різних внутрішніх і зовнішніх факторів. На основі попереднього виникає ще один інтерес — це вигідна зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД). Якщо ЗЕД буде успіш­ною, то краще розвиватиметься національна економіка, багатша­тиме країна, підвищуватиметься життєвий рівень населення.

Щоб економіка країни розвивалась у тому руслі, яке співпа­дає з напрямками задоволення національних інтересів, необхідно, шоб держава розвивала свою внутрішню політику самостійно, без втручання інших держав. Це, звісно, можливо тільки з-за умови, що держава буде незалежною, суверенною, і це також є основним з політичних інтересів.

З попередніх інтересів випливає ще один не менш важливий політичний інтерес — міцна й надійна оборона. Але тільки краї­на з добре розвиненою економікою спроможна утримувати су­часну боєздатну армію.

До важливих політичних, а, відповідно, економічних, інте­ресів відносяться:

• володіння найновішою інформацією;

• розвиток науки, володіння найсучаснішими технологіями, що означає високу коїікурентноспроможність;

• розвиток соціальної й культурної сфер;

• підняття загального престижу та інше.

На основі подібних і спільних інтересів країни об'єднуються у регіональні чи інші групові об'єднання. Спільність інтересів різ­них країн витікає з:

вигідного (взаємовигідного) економічного та іншого роду

співробітництва;

• подібності гіриродно-географічних умов: клімату (наприк- лад, країни Африки, Південно-Східної Азії чи інші), природних ресурсів (ОПЕК), географічного розташування (країни Причор­ номор'я), геополітичного розташування (країни Балтії);

• історично-національного розвитку (країни Британської співдружності, країни Магрибу, країни СНД;

• спільності конкурентів (Західноєвропейський Союз);

• подібності соціально-економічного розвитку (ті ж країни ЄС, посткомуністичні кяаїни);

—спільності військового будівництва (НАТО, країни інших

військових блоків);

— надзвичайної спеціалізації (країни Бенілюксу).

Помітну роль у розвитку міжнародного співробітництва віді­грає політична стабільність країн, груп країн, регіонів. Розгля­дають також і глобальну стабільність.

Політична стабільність країни — це невелика імовірність змі­ни її політичного статусу протягом тривалого часу у вигляді ви­никнення соціальних конфліктів (наприклад, страйків) і політич­них актів типу тероризму, путчів, партизанської боротьби. Діалек­тичну протилежність до політичної стабільності складає політич­ний ризик, що передбачає можливість:

• політичної змови й політичного перевороту:

• конфіскації майна;

• націоналізації і навіть експропріації об'єктів приватної

власності;

• національного неприйняття; ;

• класового неприйняття;

• неприйняття на грунті релігії;

• оперативних прорахунків та інше

Як і всяка систем,), міжнародні економічні відносини потребу­ють існування інституціонального забезпечення, яке би"здійснюва­ло регулювання їхнього функціонування й розвитку.

Інституціональне забезпечення МЕВ — це сукупність право­вих інституцій (конференцій, конгресів, нарад, комітетів, комісій, організацій) і правових норм, вироблених ними, котрі забезпечу­ють регулювання МЕВ на різних рівнях.

Слід розрізняти міжнаціональні й наднаціональні органи регу­лювання міжнародних економічних відносин.

Міжнаціональні органи регулювання МЕВ — це такі інститу­ції, які виконують рекомендаційно-координаторські функції, по; станови яких бажані для виконання.

Наднаціональні органи регулювання МЕВ — це інституції (як правило,' блокових об'єднань), які .здійснюють наказово-коорди-наторські функції і їхні постанови мають виконуватись беззапе­речно.

Правові інституції мають різні назви й тому виникає необхід­ність у виясненні основних відмінностей між ними.

Міжнародні конференції, конгреси, наради в основному явля­ють собою інститути, які виробляють норми в певних напрямках розвитку міжнародних відносин,, створюють виконавчі органи, скликаються порівняно рідко, а ще рідше періодично. Наприклад, конференції ГАТТ чи валютні конференції. Бувають випадки, що конференції переростають в організації, які до своїх назв дода­ють слово «конференція». Наприклад, Конференція з питань ти­хоокеанського співробітництва.

Міжнародні комітети та комісії мають визначений статус, хоч і бувають в основному представницькими чи виконавчими орга­нами. Це — постійно діючі інститути, завданням яких є втілення и життя рішень і намірів, ухвалених на міжнародних нарадах, конференціях, конгресах, а також комітетами і комісіями назива­ють підрозділи організацій. Працюють, як правило, постійно, але бувають тимчасові комісії, завданням яких є виконання одного якогось завдання. При одному з головних органів ООН Еконо­мічній і Соціальній Раді (ЕКОСОР) працює п'ять комітетів і п'ять регіональних комісій.

Міжнародні організації — це стійкі, міцно зорганізовані інсти­тути, зі своїми органами управління, що діють на основі чітко ви­роблених статутних засад. Класифікувати міжнародні організації можна за декількома критеріями і вони бувають в залежності під:

• рівнів створення й функціонування — міждержавними, ре­ гіональними, груповими;

• роду діяльності — політичними, науковими, промисловими, аграрними, торговельними, валютними, з питань реконструкції та розвитку и т. д.;

• рівня представництва — урядовими, міжурядовими, міжпар­ ламентськими, неурядовими.

Кожна з розглянутих інституцій по-своєму впливає на роз­питок економічних відносин, але всі разом вони складають уп­равлінську систему, котра регулює їх. Напевно варто-відзначити, що інколи управлінські інститути, особливо.на національному рів­ні, не сприяють нормальному розвитку МЕВ. Наприклад, корум­повані уряди деяких країн сприяють задоволенню інтересів тіль-. н окремих кланів, дозволяючи займатись незаконним бізнесом ні чимось подібним. Заважає розвитку міжнародних економічних відносин і протекціоністська політика багатьох країн, надзвичай­но високі митні перепони.