2. Природно-географічне середовище мев

Розглядаючи умови розвитку міжнародного поділу праці, ми вже виділяли групу природно-географічних умов і факторів. За Досить часто у журналістських, а іноді й наукових, публікаціях можна знайти, що біосфера— це оболонка Землі, у якій існувало або існує життя. Таке визначення надто абстрактне й мало про що інформує. Кращим виглядає наступне визначення: біосфера

це частина земної кори, гідросфери і атмосфери, складна структура й енергетика яких пов'язані з минулим і сучасним іс­нуванням живих організмів.

Відомо, що академік Вернадський, досліджуючи зв'язки між мівою та неживою природою, користувався терміном- «ноосфера» і підкреслював значний взаємний вплив людини і природи. Ноо­сфера — це вища стадія розвитку біосфери, пов'язана з виник­ненням і розвитком людства, яке, пізнаючи закони природи і удосконалюючи техніку, перетворює природу відповідно до своїх потреб. Ноосфера є діалектичним цілим довкіллям та людини.

Зрозуміло, що людство складає тільки частину ноосфери, то носить назву антропосфера.. Части­ною ноосфери, похідною від антропосфери, є техносфера. Це — га частина ноосфери, яку складає сукупність усіх технічних засо­пів, зроблених людиною за всі часи її існування, а також уже розроблена документація та здобуті нові знання про технічні"за­соби, котрі можуть бути зроблені людиною, але ще не виготовлені у даний час.

- Найголовніші умови та фактори, що впливають на розвиток міжнародних екеномічних відносин, пов'язані з нерівномірністю розташування природних ресурсів, з наявністю чи відсутністю тих чи інших ресурсів у різних країнах. Багаті країни на одні ресурси вступають у відносини з країнами, що не мають даних ресурсів, зате багаті на інші. Наявність ресурсів тісно переклика­ється з різноманітністю кліматичних умов, яка сприяє розвитку міжнародного поділу праці, а, відповідно, грає значну роль у роз-витку МЕВ.

Наприклад, у країнах з теплим кліматом збирають по два урожаї. Країни, що мають вихід до моря, спроможні встановлювати між собою економічні зв'язки за допомогою морського транспор­ту. Специфіка торговельних відносин країн, що знаходяться на. одному материку, полягає в можливостях використання автомо­більного й залізничного сполучення. Наявність водних басейнів сприяє розвитку рибного виробництва, а наявність лісів чи степів ни wit інші можливості спеціалізації, інші можливості розвитку МЕВ.

Досить значну роль грають такі фактори, як величина терито­рії країни й кількість населення. Чим менша країна, тим більшою є потреба у її спеціалізації. Великі ж країни, як правило, багаті на природні ресурси, й, до того ж, мають широкий спектр кліматич­них умов, що згладжує проблему ресурсів.

Не менш важливу роль- грає розташування країни по підно­шенню до світових торговельних шляхів. Країни, що знаходяться-, на перетині таких шляхів, як правило, спеціалізуються на надан­ні посередницьких послуг фінансового, комерційного і транспорт­ного типу. Звідси й термін «геополітичне розташування». Пропо­нуємо два визначення цієї катеорії:

Геополітичне розташування країни (регіону) — це розташу­вання по відношенню до інших, країн, регіонів, по відношенню до транснаціональних шляхів (водних, сухопутних, повітряних);

— це розташування на шляху чи на перетині різноманітних інтересів суб'єктів світового господарства.

При доброму розгляді, неважко запримітити, що природно-географічні умови існування та розвитку міжнародних економіч­них відносин є первісними по відношенню до інших_умов, що вхо­дять у середовище МЕВ.