7.1 Поняття сітьового графіка, області застосування

При плануванні робіт по створенню нової техніки, реконструкції, будови нових об’єктів використовують сітьові графіки (СГ). Графіки визначають склад і порядок виконання різноманітних робіт, які можуть виконуватися паралельно-послідовним методом. Сітьове планування та управління є ефективним інструментом побудови складних систем.

Основні області застосування сітьового планування та управління:

будівництво та комплектування складних об’єктів;

проектування;

підготовка і освоєння зразків нової техніки;

наукові дослідження, технічні проекти;

реконструкція, проведення ремонтних робіт;

деякі інші.

До переваг методу сітьового планування і управління слід віднести те, що він дозволяє визначити: які роботи є найбільш важливими, а які другорядними; взаємозалежність між окремими роботами; можливості скорочення строку виконання робіт; можливість оптимізувати виконання робіт з точки зору використання ресурсів і т.і.

Ідея сітьового метода проста, вона основана на графічному зображенні комплексу робіт з будь-яким ступенем їх деталізації і на виконання арифметичних операцій по розрахунку і аналізу сітьових графіків.

Сітьовий графік складається з кружків і стрілок. Стрілками зображуються окремі роботи, кружками – події.

Робота в СГ має три значення:

1) реальна робота – це процес у часі, який потребує витрат праці, матеріалів та інших ресурсів;

2) очікування – робота, яка не потребує витрат праці, ресурсів, але потребує витрат часу;

3) фіктивна робота (або залежність робіт) являє собою технологічний зв’язок між двома або кількома роботами і показує , що початок однієї (кількох) роботи залежить від закінчення іншої (інших). Фіктивна робота не потребує витрат ні ресурсів, ні часу.

Роботи реальні і очікування зображують неперервними стрілками, а фіктивні пунктирними. Стрілки поєднуються за допомогою кружків. – подій.

Подія - це результат виконання робіт, стрілки яких сходяться на даному кружку. Всі роботи, які йому передують, вважаються завершеними, а для наступних робіт подія є початковим пунктом їх виконання. Кожний кружок має свій унікальний номер.

У СГ повинна бути хоча б одна вихідна подія і хоча б одна завершальна подія. Вихідній події не передує жодної роботи, а після завершальної події немає жодної наступної роботи.

Роботу позначають двома індексами, наприклад i, j, де i – індекс (номер) події, на якій починається робота, а j – номер події, на якій робота закінчується. Роботу оцінюють, як правило, у часовому вимірі - у годинах, днях, місяцях і т.і. , вона може також мати такі кількісні показники, як трудомісткість, вартість та ін.

7.2 Правила побудови сітьових графіків та система оцінок робіт

Сітьові графіки будують за певними правилами. Основні з них:

у сітьовому графіку не повинно бути тупиків, тобто подій, крім завершальної, з яких не виходить ні однієї роботи;

сіть не повинна мати подій без попередніх робіт, окрім вихідної події;

в сіті не повинно бути замкнутих контурів (циклів);

номери подій повинні бути унікальними і збільшуватися зліва направо.

Кількісні оцінки робіт вказують на СГ над стрілкою. Тривалість роботи може бути задана на основі довідників, певних нормативів. Якщо тривалість невідома, її можна оцінити експертним шляхом. У цьому випадку, як правило, визначають три оцінки: оптимістичну t_{0 ,} песимістичну t_п і найбільш вірогідну t _{н.в. .} Оптимістична оцінка – це оцінка тривалості роботи за найбільш сприятливих умов, песимістична, навпаки, за найбільш несприятливих умов. Найбільш вірогідна оцінка – тривалість роботи за нормальних умов її виконання.

На сонові цих трьох оцінок розраховують очікувану тривалість роботи

, (7.1)

а також середньоквадратичне відхилення σ

(7.2)

Якщо залучають експертів до оцінки, то очікувану тривалість роботи визначають за формулою

( 7.3)

де m - кількість експертів;

n - кількість виконавців, що планується для даної роботи;

t_{i -} оцінка тривалості, роботи, яку дає i - й експерт;

n_i - кількість виконавців роботи, яку рекомендує i - й експерт.