2. Особливості перекладу інтернаціоналізмів

Під інтернаціоналізмами розуміють слова, запозичені з тим самим значенням з одного джерела кількома мовами. Наприклад, запозичене з латини слово революція (лат. revolution — «розгортання, переворот»), відоме в англ. revolution, фр. revolution, нім. Revolution, і має значення «раптова докорінна зміна суспільного устрою».

Основним способом відтворення цих лексичних одиниць є транскрипція: реклама (фр. reclame, нім. reklame, англ. reclame), інколи транслітерація (англ. kinematics — кінематика).

Але є випадки, коли інтернаціоналізми можуть набувати функції міжмовних омонімів. Це трапляється за тих умов, коли у мові-першотвору слово має кілька значень, а запозичується лише в одному. В англійському вислові Delicate balance forces in the world наявні два інтернаціоналізми, які відповідають українським делікатний та баланс.

Слово делікатний має значення: 1. Ввічливий, люб'язний; 2. Витончений, тендітний; 3. Який потребує тактовного ставлення. Слово баланс: 1. Підсумок прибутків і видатків. А в англійській слово delicate має такі значення: 1. Тонкий, витончений; 2. Майстерний; 3. Поштивий, ввічливий; 4. Ніжний; 5. Гострий (про слух); 6. Дражливий; 7. Слабкий, нестійкий; 8. Чутливий (про прилад). Українська мова запозичили цю назву лише в одному із значень англійської, саме третьому — «ввічливий».

Balance — в англійській мові це слово вживається в таких значеннях: 1. Терези, прилад для зважування; 2. Назва сузір'я; 3. Противага; 4. Маятник, балансир; 5. Сальдо (фінанс.); 6. Залишок; 7. Рівновага.

Бачимо, що з англійського balance українська мова запозичила тільки п'яте значення, тобто різницю між дебетом та кредитом, як бухгалтерський термін.

Тож українське делікатний та баланс відповідають лише в одному із значень полісемічних англійських delicate та balance. Щодо інших значень українські слова є омонімічними. Тобто, при однаковій формі вони мають різне значення. Український переклад буде не Делікатний баланс сил у світі, а нестійка рівновага, що означає таке мирне співіснування, що може порушитися в будь-який момент.

3. Проблеми перекладу слів близькоспоріднених мов

Наведемо приклад тексту вірша білоруського поета Цьотки:

І песні заціхлі, і смеху не відна,

І дзеці старзнькімі сталі.

І ноты вясёлы музыкам браць стыдна,

Радасны струны парвалі.

I фарбы артыстау смутна рысуюць,

І цепі ясны зміраюць,

I вершы паэты з жалем рыфмуюць,

I сэрцы кроую сплываюць.

Цей вірш перекладено українським поетом Романом Лубківським:

І пісня затихла, і втіхи не видно,

І діти старенькими стали,

І ноту весело музикам брать стидно,

Радісні струни порвали.

І фарби художників смуток малюють,

І тіні ясні вмирають,

І вірші поети з жалем римують,

І кров'ю серця спливають.

Такий переклад є своєрідною фонетичною адаптацією слів друготвору до слів першотвору. Тут має місце так званий лексичний перенос. Слова МО, що мають тотожне звукове та графічне відтворення в МП, називають адаптантами.

Подібний приклад російсько-української звукової адаптації бачимо у наступному:

С.Єсенін:

Пусть порой мне шепчет синий вечер,

Что была ты песня и мечта.

Все ж, кто выдумал твой гибкий стан и плечи,

К светлой тайне приложил уста.

Переклад Івана Пучка:

Хай мені шепоче синій вечір,

Що ти пісня й мрія золота,

Все ж, хто вигадав гнучкий твій стан і плечі,

Той приклав до таїни вуста.

Водночас велика помилка стверджувати, що переклад із близькоспоріднених мов не становить жодних проблем. Варто враховувати наявність міжмовної омонімії (MOM).

Міжмовними омонімами є слова, що мають однакову звукову та графічну форму, але різні значення. При перекладі такі слова можуть уводити в оману. Тому їх називають фальшивими друзями перекладача (ФДП). Прикладом може слугувати слово луна, що в російській мові означає «небесне тіло; супутник Землі, що світить відображеним сонячним світлом» (укр. місяць). В українській мові це слово позначає «відбиток звукових коливань, відголосок» (рос. эхо).

Відзначають повні MOM, наприклад:

неделя — рос. «тиждень»; «сім днів»;

неділя — укр. «вихідний день»;

детина — рос. «кремезний чоловік»;

дитина — укр. «дівчинка» або «хлопчик».

Існують часткові MOM, що мають звукові та графічні відмінності. Часткові MOM, що мають однакові й різні значення:

блюдо — рос. «посуд»; «їжа»;

блюдо — укр. «посуд»;

могила — рос. «место захоронення»;

могила — укр. «місце захоронення»; «курган, насип».

Серед часткових МОМів виділяють омоформи. Наприклад: рос. женить — інфінітив, із значенням «одружити»; укр. женіть — 3-тя особа множини від гнати.

MOM можуть зумовлюватися випадковим збігом форм: укр. на розі — «на кутку»; рос. на розе — «на троянді».

Проілюструємо деякі випадки помилкового відтворення одиниці. MОМ у перекладних текстах.

Російський вислів В воздухе пахло сиренью и порхали бабочки у перекладі болгарською виглядав так: Въ воздуха миришеше на сирене и пърхаха бабички. Зворотний переклад російською буде таким: В воздухе пахло брынзой и порхали старушки. Спотворення змісту Т1 у Т2 сталось через MOM: рос. сирень та болг. сирене («бринза»); рос. бабочка («метелик») та болг. бабичка («старенька жінка»). А потрібно було перекласти так: Във воздуха миришеше на люляк (бузок) и пърхаха пеперуда (метелик).

У Володимира Сосюри: Синьо, розвіяно — в далі. Дзвонить на розі трамвай, у російському перекладі: Дали колышутся еле. Звонит по розам трамвай (тобто «по трояндах»).

Важливе значення має омонімія стилістичної забарвленості слів. Розглянемо це на прикладі російського перекладу поеми Шевченка «Наймичка».

Двоє старих, Трохим і Настя, бездітні, знаходять немовля, дають йому ім'я Марко. До них пристає Ганна, наймичка, справжня мати Марка. Баба Настя вмирає. Прийшла пора Маркові одружуватися. Висватали йому дівчину-кралю. Трохим-старий говорить:

«Спасибі вам! — старий каже. —

Тепер, щоб ви знали,

Треба краю доводити,

Коли й де вінчати

Та й весілля. Та ще ось що:

Хто в нас буде мати?

Не дожила моя Настя!..» —

Та й заливсь сльозами.

А наймичка у порогу

Вхопилась руками

За одвірок та й зомліла.

Тихо стало в хаті;

Тілько наймичка шептала:

«Мати... Мати... Мати...»

Останні два рядки один російський поет переклав так:

Словно мертвая стояла

«Мать!.. Мать!.. Мать!..» — она шептала.

Перекладач не відчув різниці між українським мати і російським мать, що в даному випадку звучить двозначно і може сприйматися як уривок лайки.

У іншому перекладі, здійсненому Федором Сологубом, останні два рядки виглядають так:

«Лишь батрачка лепетала: Матка... Матка... Матка...»

І в цьому випадку невдача спіткала перекладача.

Обидва перекладачі не врахували того стилістичного значення, яке мають слова наймички. Вони перекладали слова, а не враження, не зважили на смислові обертони, які має повторене тричі слово мати. У наймички вони мають велике емоційне навантаження. Ці слова є відлунням слів Трохима: «Хто в нас буде мати?» Хто буде виконувати обов'язки матері — подавати хліб-сіль на рушнику молодим, обсипатиме зерном-хмелем і т. ін.

А в серці наймички слово мати збуджує хвилю іншого почуття. «Шукають матері Маркові... А вона ось тут, але не сміє об'явитись, та чи хто їй повірить». І сором, бо ж покритка, байстрюка народила! Обікра-дена долею, нещасна наймичка на весіллі свого рідного сина буде лише прислужувати. Тяжко страждає сердешна. Оцю печаль треба передати. Шукають матері при живій, тут присутній істинній матері... Ці слова наймички звучать як стогін: мати... мати... мати... В оригіналі наймичка наче повторює за Трохимом: «Мати, кажете? Матері шукаєте?» А я ж ось вона! Це слово мати ріже, крає серце, бо повинна мовчати, бачачи, як хтось інший буде весільною матір'ю. У двох прикладах слова начебто схожі, корені однакові, але стилістичні значення різні.

А от перекладачка Тетяна Волгіна пішла іншим шляхом:

«Спасибо вам! — старик молвит, —

А теперь счастливо

Довести нам нужно дело

До конца бы, люди, —

Обвенчать их. Да еще вот:

Кто ж матерью будет

Посаженной? Нет ведь Насти!..» —

И заплакал тяжко

Лишь наймичка возле двери

За косяк, бедняжка, ухватилась и застыла.

Смолкли в хате люди,

Только Ганна все шептала:

"Кто ж матерью будет?..»

Волгіна в вклала в уста Трохима інший вислів. Не хто в нас буде мати, а кто ж матерью будет? А потім дає повтор цих слів, уже сказаних Ганною: Кто ж матерью будет? Оцей повтор передає трагізм ситуації, висвітлює душевну напругу, хвилю почуттів, що охопили справжню матір. Ці слова є відголоском у свідомості Ганни, відлунням сказаного Трохимом, але через сприйняття Ганни.

Уривок із «Евгения Онегина» Олександра Пушкіна У ночи много звезд прелестных Красавиц много на Москве, Но ярче всех подруг небесных Луна в воздушной синеве. Но та, которую не смею Тревожить лирою моею, Как величавая луна. Средь жен и дев блестит одна відтворив видатний майстер поетичного перекладу Mаксим Рильський ось у такий спосіб: Зірок багато єсть у ночі, Багата на красунь Москва, Але найбільше вабить очі Сріблиста зірка ранкова. Але вона, перед котрою Я мовкну з лірою дзвінкою, Зорею ранньою вона Блищить серед красунь одна.

Міжмовну омонімію, що представлена словом луна, перекладач усуває, вдавшись до іншого способу відтворити зміст російської назви «небесного тіла, супутника Землі» українською мовою — зірка ранкова, зоря рання. Збережено поетичний ореол тексту оригіналу, разом з тим цей переклад відповідає практиці українського поетичного мислення. Так, у Тараса Шевченка зустрічаємо: моя зоре досвітняя, вечірня зіронька встає, зоре моя вечірняя.