18

Лекція 4-5 лексичні та стилістичні проблеми перекладу План

1. Роль фонових знань для перекладу.

2. Особливості перекладу інтернаціоналізмів.

3. Проблеми перекладу слів близькоспоріднених мов.

4. Переклад власних назв.

5. Переклад сталих словосполучень.

6. Переклад термінів.

7. Переклад емоційно-експресивних одиниць.

8. Канцелярит і переклад.

9. Стилістичні аспекти перекладу.

1. Роль фонових знань для перекладу

Термін фонові знання у мовознавстві визначається як обопільне розуміння комунікантами змісту мовних знаків. У перекладознавстві цей термін тлумачиться як знання про ті розбіжності, які є у різномовних комунікантів при відображенні та оцінюванні однакової подієвої ситуації.

Якщо реалії — це незрозумілі комуніканту МП мовні знаки МО, які називають невідомі об'єкти, то фонові знання дають змогу розпізнавати у незвичних для комуніканта МП мовних формах знайому, однакову для двох комунікантів ситуацію.

Фонові знання — це відомості, які має перекладач про особливості культури носіїв МО, про бачення світу цих носіїв, про специфіку їхньої ментальності.

При перекладі взаємодіють культури двох соціумів. Об'єднувальною основою є національна мова. У кожній національній мові відображується певна своєрідна особливість бачення світу. Тому не можна способу мислення, тобто ментальності, властивій соціуму МО, приписувати ті особливості, які властиві соціуму МП.

Фононі знання допомагають розпізнати характер мислення носіїв МО, а саме, як мовні форми відображують структуру зовнішнього світу, оскільки характер пізнання дійсності залежить від мови.

Це можна продемонструвати на тому, як однакова ситуація знаходить відображення у різних мовах.

Кожний носій МП по-своєму бачить те, що зображено у МО. Промовистий експеримент було проведено з перекладом російського тексту Гоголя послідовно 15 мовами: німецькою, японською, арабською, французькою, івритом, англійською, індонезійською, турецькою, іспанською, йоруба, бамбара, італійською, чеською, норвезькою, шведською, а потім із зворотним перекладом російською.

Російський текст: Она сплетничала и ела вареные бураки по утрам, и отлично хорошо ругалась, и, при этих разнообразных занятиях, лицо ее ни на минуту не изменяло своего выражения, что обыкновенно могут показывать одни только женщины.

А от зворотний переклад із останнього, шведського тексту: Выпив компот, она выбросила из хижины старье, а он радостно забил в тамтам.

Попри свою штучність, цей експеримент свідчить про різні кути зору, під якими сприймають носії МП те, що міститься у одиницях МО.

Одним із різновидів ролі інформації про денотативний зміст знаків МО є знання про побут, звички носіїв МО.

Вислів англ. It was Friday and soon they'd go out and get drunk можна адекватно передати, коли перекладач знатиме, що п'ятниця — день виплати заробленого. І це необхідно внести у переклад: Була п'ятниця. День виплати, невдовзі ці люди вийдуть на вулицю і нап'ються. У цьому випадку потрібна лінгвістична, соціальна та культурна компетенція перекладача.

Слід вказати ще на один бік фонової компетенції. Француз, англієць, даруючи фото чи книжку першому зустрічному любителю автографів, зробить такий напис: A mon ami, To my friend («моєму другові»). Слово друг у француза, англійця більш холодне, скупіше, аніж в українській.

В узбецькій мові вираз Чи довго ти будеш красою ранити мою печінку? є виразом задушевної прихильності. Українець сприйме його по-іншому, бо він знає фразеологізм ти сидиш у мене в печінках. Отже, замість печінки він вживе інше слово: Чи довго будеш ти вражати красою моє серце?.

До одиниць фонового знання належать історизми МО. Наприклад, пушкінське Оборванные мужики, / Рогатых баб босые ноги можна відтворити лише знаючи, що російські заміжні селянки колись носили так звану кичку — високий головній убір, що мав два гострі виступи спереду.

Важливою є також здатність перекладача відчути тонкощі стилістичної забарвленості Т1, в якій втілюються естетичні смаки та світоглядні переконання автора. У Шевченка сказано: То так утну, що аж заплачу. Російський перекладач Славінський пише: И песней загоралась грудь. Цей переклад демонстративно суперечить естетиці Тараса Шевченка. Перекладач підмальовує поезію автора, перекладає не стільки з української російською, скільки з народної на банально-романсову мову.

Незнання національно-культурної семантики мовних знаків — ще одна причина помилок у перекладі. У Пушкіна («Капітанська дочка») комендант Миронов каже жінці: «Ступай же домой, да, коли успеешь, надень на Машу сарафан». Чому сарафан? Бо це селянська одежа, а Пугачов селян не кривдить. Англійський переклад у зворотному вигляді: «И если у тебя будет время, одень ее в самое лучшее. Пусть наденет сарафан, вышитый золотом». Як бачимо, тут спотворено смисл оригіналу.

Особливо уважним потрібно бути перекладачеві, коли він має справу із відтворенням національно значущих символів. Російському, пісенному дереву березі в українській мові відповідає тополя. Зіставимо російський вірш В. Лазарева «Березы» та його український переклад. Російський текст:

Над нами весь вечер березы

О чем-то чуть слышно шумят.

У наведеному нижче перекладі українською перекладач прагнув зважити на обставину:

Ледь чути над нами тополі

Весь вечір про щось гомонять.

Фонові знання мають особливе значення при перекладі художніх текстів, коли необхідно осмислювати та відображати той кут зору, спосіб естетичного мислення, притаманний авторові першотвору.

Отже, урахування фактору фонових знань має забезпечити досконале відтворення змісту оригіналу.