Тема: Ринкова економіка та її еволюція
Поняття про ринкову економіку та її складові елементи.
Функції ринку.
Інфраструктура ринку.
Види ринків.
-1-
У результаті виникнення суспільного поділу праці, приватної власності на засоби виробництва й економічного відокремлення товарне виробництво набуває товарної форми.
Економіка, в якій товарно-грошові відносини є пануючими, називається ринковою економікою.
Останнє десятиліття XX ст. увійде в історію як перехід багатьох країн від коман6дної до ринкової економіки. Для того, щоб глибше зрозуміти, що таке ринкова економіка,необхідно розглянути основні принципи її організації:
приватна власність;
свобода підприємництва й вибору (свобода підприємництва – означає, що власник матеріальних ресурсів і грошей може вільно організовувати виробництво товарів і послуг; свобода вибору – передбачає, що власник ресурсів і грошей використовує їх на свій розсуд і може вільно обирати будь-який вид діяльності) ;
особиста заінтересованість (кожна людина або господарська одиниця намагаються робити те, що їм вигідно);
конкуренція (передбачає наявність на ринку значної кількості незалежних продавців і покупців, а також їх свободу виступати на певних ринках чи залишати їх);
обмежена економічна роль держави .
Ключовим елементом ринкової економіки є ринок.
Ринок – це сукупність конкретних економічних відносин між подавцями та покупцями у процесі купівлі-продажу товарів та послуг.
Поняття "ринок" сьогодні є чи не найпопулярнішим в нашому суспільстві. Зумовлено це переходом України до ринкової економіки, ринкових відносин.
У чому полягає зміст цих понять? В економічній літературі наводяться різні визначення ринкy. Його визначають як сферу обмiну або мiсце зустрiчi покупцiв i продавцiв товарiв i послуг, або сукупнiсть угод купiвлi i продажу товарiв тощо. Ці визначення обмежують ринок виключно сферою обмiну, купiвлi-продажу, що не вiдображає його дiйсної сутi.
Для глибшого розуміння ринкової економіки застосуємо схему кругопотоку.
Функціонування ринкової економіки ґрунтується на взаємопов'язаному безперервному русі ресурсів, виготовлених продуктів і доходів. Такий рух називають кругопотоком.
Основними учасниками господарського життя є: домогосподарства, фірми (підприємства) і держава.
Домогосподарства – це особи або сім'ї, що мають спільні доходи і спільно їх використовують. У ринковій економіці Домогосподарства не лише отримують і витрачають доходи, а й володіють усіма економічними ресурсами. . .
Підприємства (фірми) — це основні виробничі одиниці, які використовують ресурси для виробництва товарів або послуг з метою вилучення прибутку.
Держава виконує важливі функції в економіці. Але поки що залишимо осторонь питання ролі держави у господарському житті
Держава
Рис. 1 – Схема кругопотоку ринкової економіки
На рис. показано Домогосподарства і підприємства, які ухвалюють рішення у ринковій економіці. На верхній зображено ринок ресурсів. Тут Домогосподарства, які безпосередньо або опосередковано (через власність на ділові підприємства) володіють усіма ресурсами — працею, землею, капіталом і підприємницьким хистом — і постачають ці ресурси підприємствам.
Підприємства потребують ресурсів, бо саме за допомогою останніх фірми виробляють товари і послуги. Взаємодія попиту й пропозиції на величезну кількість трудових і матеріальних ресурсів установлює ціну на кожен з них. Платежі фірм домогосподарствам за ресурси називають доходами. Ці доходи домогосподарства привласнюють у вигляді заробітної платні (оплата праці), ренти (плата за землю), процента (плата за капітал) і прибутку (плата за підприємницький хист). Водночас платежі фірм за придбані ресурси є їхніми витратами.
Зверніть увагу, що схема кругопотоку містить два кола — внутрішнє і зовнішнє.
Внутрішнє коло відображає рух ресурсів, товарів і послуг — потік проти годинникової стрілки.
Зовнішнє коло віддзеркалює грошовий потік доходів, витрат і споживчих видатків — за годинниковою стрілкою.
У нижній частині схеми показано ринок продуктів. Грошовий дохід, який домогосподарства отримують від продажу ресурсів, вони спрямовують на купівлю товарів і послуг. Через видатки свого грошового доходу домогосподарства виявляють свій попит на товари й послуги. Водночас підприємства використовують ресурси, які вони придбали, для виробництва, а отже для пропозиції товарів і послуг на тих самих ринках. Під час взаємодії попиту і пропозиції визначаються ціни продуктів. Зауважимо, що з точки зору підприємств видатки на товари і послуги становлять виторг, або надходження, від продажу товарів і послуг.
Схема кругопотоку демонструє складне переплетення процесів економічного життя. Домогосподарства і підприємства є учасниками обох основних ринків, але в кожному випадку діють як протилежні сторони. На ресурсних ринках підприємства діють як покупці, а домогосподарства — як власники ресурсів і постачальники, котрі є продавцями. На ринку продуктів вони міняються позиціями: домогосподарства як споживачі є покупцями, а підприємства — продавцями.
Усі операції купівлі-продажу кількісно обмежені. Домогосподарства володіють лише обмеженими ресурсами для постачання їх підприємствам.
Тому грошові доходи споживачів також обмежені. Обмежена кількість грошей не дає змоги придбати усі товари й послуги, які споживач хотів би купити. Внаслідок обмеженості ресурсів виробництво товарів і послуг також обмежене.
Отже, у ринковій економічній системі домогосподарства як власники ресурсів продають їх підприємствам і як споживачі витрачають отриманий грошовий дохід для купівлі товарів та послуг. Для виробництва товарів і послуг підприємства купують ресурси, а свої готові продукти продають домогосподарствам.
-2-
Бiльш повно i глибоко сутнiсть ринку можна розкрити через функцiї, якi вiн виконує. До основних функцiй слід віднести: регулюючу, стимулюючу, економічного відбору, iнтегруючу.
Регулююча функція Ринок - найбільш досконалий інструмент саморегулювання товарного виробництва. Він визначає, "що", "як" і "для кого" виробляти. Цю функцію ринок виконує тому, що він найбільш "оперативно" реагує на зміни, які відбуваються в економічному житті суспільства, а суб'єкти ринкових відносин у свою чергу реагують на зміни, що відбуваються на ринку.
Стимулююча функція полягає в тому, що на ринку виграє той, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництв для одержання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації праці та управління. Головне в цій функції полягає в тому, що ринок стимулює виробництво саме тих товарів, які необхідні споживачам.
Функція економічного відбору полягає в тому, що завдяки конкуренції суспільне виробництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств.
Інтегруюча функція ринку полягає в тому, що ринок також "зшиває" економіку в єдине ціле, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств, галузей, регіонів), в тому числі зовнішньоекономічних.. Ринок сприяє проникненню товарів у різні країни і куточки світу.
-3-
Інфраструктура ринку - сукупність різних установ та інститутів, певних видів діяльності, які забезпечують рух об’єктів власності.
Розрізняють:
організаційно-технічну;
фінансово-кредитну;
науково-дослідну інфраструктуру ринку.
До організаційно-технічної інфраструктури ринку належать товарні біржі й аукціони, торгові доми і торгові палати, холдингові й брокерські компанії, інформаційні центри та ярмарки, сервісні центри, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації і засоби оперативного зв'язку.
Фінансово-кредитну інфраструктуру ринку утворюють банки, фондові й валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій. Це - всі ті, хто здатен здійснювати і здійснює мобілізацію тимчасово вільних грошових ресурсів, перетворює їх у кредити, а потім і в капіталовкладення.
Науково-дослідницька інфраструктура ринку включає в себе наукові інститути з вивчення ринкових проблем, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади.
Тут ми розглянемо лише деякі елементи інфраструктури ринку.
Особливе місце серед елементів інфраструктури належить біржам.
Біржа (гол. "beurs", нім. "borse") - це установа, де здійснюється купівля-продаж масових товарів (товарна біржа), цінних паперів (фондова біржа), валюти (валютна біржа), нерухомого майна (біржа нерухомого майна), робочої сили (біржа праці).
До інфраструктури ринку входить розгалужена система приватних, кооперативних, державних, змішаних гуртових і роздрібних торговельних структур, які визначають стан двох форм торгівлі в країні: гуртову і роздрібну.
Роздрібна торгівля - це торгівля, яка включає всю підприємницьку діяльність, пов'язану з продажем товарів і послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їх особистого, сімейного чи домашнього використовування.
До роздрібної торгівлі належить величезна мережа магазинів, яка включає універмаги, універсами, спеціалізовані магазини, супермаркети, магазини самообслуговування, склади, магазини тощо.
Гуртова торгівля - це частина внутрішньої торгівлі, яка охоплює продаж товарів як великими, так і малими партіями з метою їх перепродажу або виробничого споживання.
Гуртова торгівля здійснюється за цінами, які нижчі від роздрібних цін, але вони повинні забезпечувати нормально працюючому промисловому та торговельному підприємству відшкодування витрат, внесення платежів у бюджет і створення фондів економічного стимулювання та прибуток. Гуртова торгівля стимулює збут товарів, формує їх асортимент, складає і транспортує товари.
Найбільш впливовими гуртовими торговельними структурами є великі торговельні фірми, торгові доми, дистриб'юторські фірми тощо.
Торговельні фірми - це фірми, які займаються здійсненням операцій в основному по купівлі-продажу товарів. Торговельні фірми бувають або вузькоспеціалізованими та універсальними, які торгують широкою номенклатурою виробів.
Торговий дім - це торговельна фірма, яка закуповує товар у виробників або гуртовиків своєї країни і перепродує їх за кордон, або закуповує іноземні товари за кордоном та перепродує їх місцевим гуртовим і роздрібним торговцям, а також споживачам.
Їхня діяльність дуже широка: вони здійснюють операції за свій рахунок і за дорученням клієнтів, за внутрішньою, гуртовою і роздрібною торгівлею, працюють за широкою номенклатурою товарів, беруть участь у виробництві продукції. Для виконання своїх функцій торгові доми мають сітку магазинів, складські приміщення, транспортні засоби тощо.
Дистриб'ютор (від англ. "distributer" - розподільник) - окрема фірма або агент промислового підприємства, які здійснюють реалізацію продукції і виступають як торгівці за договором на основі угоди про право на продаж в окремому регіоні.
У практиці ринкових зв'язків широко використовуються і такі форми організації оптової торгівлі як аукціон, ярмарок.
Аукціон (від лат. "auctio (auctionis)" - продаж з публічних торгів) - це спеціально організований ринок товарів з визначними властивостями, що діє періодично у певному місці і в наперед обумовлений час на умовах змагання між покупцями.
Право придбання товарів на аукціоні надається покупцям, які запропонували вищу ціну. На відміну від інших форм реалізації (через магазини, ярмарки і т. п.) аукціон передбачає не одночасне, а почергове пропонування товарів: до реалізації пропонується один товар (лот), після його продажу (або зняття з аукціону) - наступний і т.д.
Аукціони розрізняють внутрішні і зовнішні, відкриті і закриті тощо. У світовій практиці відомі декілька способів ведення акціонерних торгів: 1) з підвищенням цін; 2) з постійним пониженням цін. В умовах переходу України до ринку аукціон розглядається як один із способів приватизації державних та муніципальних підприємств.
Ярмарок (від нім. "jahrmakt" - щорічний ринок) - це ринок оптової торгівлі, який організовується регулярно, періодично і функціонує в певному місці, у встановлений час, а також сезонна розпродажа одного або багатьох видів товару.
Ця своєрідна форма ринку має можливість при порівняно невеликих витратах у короткий термін на невеликих площах здійснювати плідні контакти між партнерами з метою укладення угод, обміну інформацією, реклами фірми та її продукції. Ярмарки бувають універсальні, багатогалузеві, галузеві і спеціальні. За останні роки в Україні ярмарки набувають все більшого розвитку.
Ринок засобів виробництва, предметів споживання і послуг, що стає все більш орієнтованим на конкретний, часто індивідуальний попит, викликав до життя появу і таких нових форм реалізації як лізинг, інжиніринг та ін.
Лізинг (від англ. "leasing" - оренда, майновий найм) - угода між орендарем, власником майна (машин, устаткування, транспортних засобів і т.д.) і орендатором про передачу майна в оренду на визначений строк за певну плату. За своїм економічним змістом лізинг являє собою специфічну форму кредитування продажу без передачі права власності на товар орендарю.
Інжиніринг (від англ. "engineering" - інженерно-консультаційні послуги) - це виділений у самостійну сферу діяльності комплекс інженерно-консультаційних послуг комерційного характеру щодо підготовки, забезпечення процесу виробництва та реалізації продукції, щодо обслуговування будівництва та експлуатації промислових, інфраструктурних сільськогосподарських та інших об'єктів. Інжинірингові послуги діляться на дві групи: 1) послуги, пов'язані з підготовкою виробничого процесу; 2) послуги на забезпечення нормального ходу процесу виробництва і реалізації продукції.
Аудиторська фірма - це незалежна висококваліфікована організація, яка на замовлення клієнта та за його кошти здійснює ревізію його господарської діяльності з метою виявлення прорахунків та резервів вдосконалення, контролює й аналізує фінансову діяльність підприємств і організацій різних форм власності, бухгалтерські звіти та баланси.
Холдингова компанія - акціонерна компанія, капітал якої використовується переважно для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній з метою встановлення контролю за їхньою діяльністю й отримання доходів.
За своєю структурою і характером діяльності холдингова компанія виконує, як правило, лише фінансові операції. Вона тримає контрольні пакети акцій інших фірм і діє через свої філії.
Функціонування і дієздатність усіх елементів ринкової інфраструктури є важливою і необхідною умовою реальної ринкової трансформації економіки України. Розвиток цієї інфраструктури вимагає відповідного законодавства, юридичних гарантій й матеріально-фінансового забезпечення.
-4-
Ринок можна розглядати по географічному положенню (місцевий, регіональний, національний, світовий), за характером та обсягом продажу (роздрібна, оптова торгівля), за товарним асортиментом (рибний, м'ясний, ринок одягу, взуття, житла) і по ряду інших ознак. Нас же, насамперед, цікавить розподіл ринків по видах або об'єктам виробничих ресурсів:
1. Ринок засобів виробництва
Торгівля засобами виробництва - це грандіозний ринок, на якому взаємодіють між собою безпосередні виробники продукції. Всі підприємства органічно зв'язані один з одним як постачальники і споживачі машин, устаткування, сировини, паливних ресурсів. Товари виробничого призначення купуються і продаються звичайно оптом, великими партіями. Оптова торгівля виступає посередником між підприємствами-виробниками і підприємствами-споживачами продукції.
Характерна особливість ринкової економіки полягає в тому, що кожен покупець і продавець знаходять у цьому безмежному просторі свого партнера, продукція і ціни якого його влаштовують. Це торгівля по прямих договірних зв'язках. За цією схемою ринок засобів виробництва розвивався споконвіку й об'єктивно вів до прогресу у виробництві.
2. Ринок робочої сили
Ринок робочої сили найтіснішим чином пов'язаний з ринком засобів виробництва. Вони виникли і розвивалися одночасно, паралельно, доповнювали один одного. Ринок робочої сили є найскладнішим з усіх існуючих в економіці. Протягом тисячоліть йшла торгівля рабами і кріпаками, а незмінними супутниками капіталізму стали біржі праці.
Ринковий попит на працю є сума попиту фірм. Еластичність попиту на працю залежить від еластичності попиту на продукцію фірми, від продуктивності праці і від легкості та ефективності заміни живої праці машинами.
3. Ринок капіталу і фінансів
В русі капітальної вартості грошова форма капіталу є найбільш чутливої до всіх збоїв у процесі реалізації і розширеного відтворення. Потреба в позиковому капіталі існувала завжди. Кредит - неодмінна умова всякої підприємницької діяльності. У якості продавців капіталу (дача в борг на певний термін за певну плату - відсоток) виступали і виступають лихварі, власники великих капіталів, банки. У XIX столітті отримав розвиток і нині процвітає ринок цінних паперів - акцій та облігацій. Торгівля капіталом забезпечує постійне його пересування між видами підприємницької діяльності. Тим самим, створюється, звужується чи розширюється та діяльність або галузь, де виробляються товари або послуги для задоволення виробничих і особистих потреб. Ринок капіталів надає пропорційність, збалансованість всьому господарству.
4. Ринок споживчих товарів
На ньому взаємодіє все населення з виробниками та продавцями продовольства, одягу, взуття та інших предметів споживання. Без розвитку цього ринку губиться суспільний зміст відносин обміну. Від стану споживчого ринку залежить забезпеченість населення, рівень споживання, стійкість грошового обігу. Це судинна система суспільства, за допомогою якої забезпечується доставка всього необхідного людині для життєдіяльності, відповідно до його купівельною спроможністю.
5. Ринок інформаційних матеріалів і інформаційних послуг
Для ринкового господарства досить високий ступінь невизначеності. Витрати і вигоди, що впливають на рішення, пов'язані з попитом та пропозицією, це завжди очікувані витрати і вигоди. Виробники і споживачі, продавці і покупці приймають рішення, виходячи з очікуваних умов. Якість прийнятого рішення тим вище, чим більше інформації мається при ухваленні рішення.
Для успішної конкуренції на ринку будь-якій фірмі передусім потрібен точний і ретельний аналіз кола покупців і їх потреб. Треба знати:
Хто готовий купити даний товар або послугу;
Чому споживач буде купувати саме ваш товар або послугу;
В якому вигляді споживач бажає отримувати ваш товар;
У який час він має намір купувати ваш товар;
Де він хотів би купувати ваш товар;
Якими партіями і як часто він готовий купувати ваш товар і т.д.
Треба знати місткість ринку і багато іншого. Здатність ринку дешево виробляти високоякісну інформацію є його найважливішим гідністю. Інформація - це відомості про те, що і при яких обставинах хочуть робити інші. Від послуг посередників в інформації залежить добробут людей в більшій мірі, ніж ми це вважаємо.
В останні десятиліття швидко формується ринок інформації та інформаційних послуг. Розгорнулася торгівля науково-технічними розробками, програмно-математичним забезпеченням для ЕОМ, інтелектуальної продукцією.
Будь-який ринок, незалежно від його конкретного виду, базується на трьох основних елементах: ціні, попиті і пропозиції, конкуренції.
Ціна - це мова ринку, його сигнальна система. Система цін в ринковій економіці відіграє роль основної організуючої сили. Ціна - це орієнтир для продавця (виробника) і покупця (споживача). Зростає ціна - це сигнал до розширення виробництва, падає - сигнал до скорочення. У ціні знаходять відображення всі три підходи до встановлення вартості товару: гранична корисність, витрати виробництва, попит і пропозиція. Стихійне дію підприємців призводить до встановлення більш-менш оптимальних економічних пропорцій. Діє регулююча "невидима рука", про яку писав ще Адам Сміт: "Підприємець має на увазі лише свій власний інтерес, переслідує власну вигоду, причому в цьому випадку він невидимою рукою направляється до мети, яка зовсім не входить в його наміри. Переслідуючи свої власні інтереси він часто більш дієвим способом служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо прагне служити їм".
У сучасних умовах економіка керується не тільки "невидимою рукою", але і державними важелями, однак регулююча роль ринку продовжує збережуться, багато в чому визначаючи збалансованість народного господарства.
З урахуванням єдності економічного та правового підходів (за рівнем законності) розрізняють:
Легальний (офіційний) ринок - сукупність не заборонених законом (легальних) економічних відносин з приводу організації та купівлі-продажу товарів та послуг.
Нелегальний („тіньовий”) ринок - сукупність дозволених законом економічних відносин з приводу організації та купівлі-продажу товарів та послуг, які не оподатковуються.
„Чорний” ринок - вид тіньової економіки, в межах якої функціонує певна сукупність заборонених законом економічних відносин між продавцями і покупцями товарів і послуг .
Розглядаючи таку різноманітність видів ринку можна зробити висновок, що ринок - явище багатогранне, і вивчення його в якомусь одному аспекті було б помилковим. Тому необхідним є дослідження усіх ринкових варіацій з метою більш чіткого прогнозування майбутнього стану економіки країни.