Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpora_pravo1 (2).doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
480.77 Кб
Скачать

72 Підстави кримінальної відповідальності. Поняття злочину та його ознаки.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ККодексом. В межах єдиної підстави кримінальної відповідальності можна виділити її фактичну і юридичну сторони.

Фактична сторона — це вчинення в реальній дійсності суспільно небезпечного діяння, а юридична — це передбачуваність такого діяння в КК.

Підставою кримінальної відповідальності є встановлення судом повної відповідності фактичної і юридичної сторін вчиненого.

Розрізняють матеріальну і процесуальну підстави кримінальної відповідальності. Матеріальною підставою визнається злочин, а процесуальною — обвинувальний вирок суду.

Злочином визнається суспільне небезпечне, винне, протиправне і кримінальне каране діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Суб'єкт злочину — це особа, що його вчинила.

Об'єкт злочину — це те, на що посягає злочин, чому заподіюється відповідна шкода і що захищається законом про кримінальну відповідальність від злочинних посягань.

Визначаємо дві ознаки злочину:

1. протиправність (протизаконність) - формальна, нормативна ознака (Заборона вчинення конкретного діяння чинним кримінальним законом);

2. суспільна небезпечність - матеріальна ознака (Здатність спричинити шкоду суспільним відносинам, благам та інтересам, які охороняються кримінальним кодексом)

Поєднання цих двох ознак утворюють матеріально-формальне визначення поняття злочину.

У теорії кримінального права обов'язковими ознаками злочину, переважно, також називають:

3. винність – матер. ознака (одна з найважливіших ознак злочину,це внутрішній вираз злочинного діяння,тобто пояснення злочинної поведінки шляхом аналізу свідомості злочинця. Винність може виражатися у двох формах:формі умису та необережності)

4. караність (розуміється не фактичне застосування покарання за його вчинення, а можливість застосування покарання, передбаченого санкцією кримінально-правової норми, якою визначений склад конкретного злочину і встановлені види та межі покарань (покарання), що можуть бути призначені особі, яка вчинила таке діяння.)

73 Склад злочину та зміст його елементів.

Злочин - суспільнонебезпечне, винне, протиправне та кримінально каране діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Під складом злочину мають на увазі скупність передбачених крим.законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, що кваліфікують суспільно небезпечне діяння як злочин.

Ознаки злочину:

1. Об'єкт злочину - ті ознаки, які характеризують злочин з боку його суспільної спрямованості на заподіяння шкоди в сфері відповідних суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом. Ознаками об'єкту злочину є:

а) важливість та цінність суспільних відносин, поставлених під охорону кримінального закону;

б) тяжкість заподіюваної злочином шкоди у сфері цих суспільних відносин;

в) предмет - матеріальна річ, злочинним впливом на яку заподіюється суспільне небезпечна шкода в сфері тих суспільних відносин, що існують з приводу цієї речі.

2. Об'єктивна сторона злочину - це ознаки, які характеризують зовнішній прояв злочину, ті зміни в оточуючому суспільному середовищі, які призводять до вчинення злочину, а також саме діяння, подію вчинення злочину. Такими ознаками є: а) дія; б) бездіяльність; в) злочинні наслідки; г) причинний зв'язок; д) місце, час, спосіб, обстановка вчинення злочину та використані для вчинення злочину знаряддя.

3. Суб'єкт злочину – це фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

а) фізична особа; б) вік особи. в) осудність - здатність особи усвідомлювати та оцінювати суспільне значення своєї дії чи бездіяльності або керувати ними;

4. Суб'єктивна сторона - це ознаки, які характеризують злочин з його внутрішнього боку:

а) вина.

б) умисел (прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала , але свідомо припускала їх настання)

в) необережність. Необережність поділяється на злочинну самовпевненність та злочинну недбалість.

Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення. Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна і могла їх передбачити.

г) мотив злочину - внутрішні спонукання, які є усвідомленою дійсною чи гаданою потребою;

д) мета злочину - ідеальні зміни в оточенні суб'єкта, яких він намагається досягнути вчиненням злочину;

Суд, виходячи із сукупності об'єктивних та суб'єктивних підстав кримінальної відповідальності, засуджує особу не тому, що вона здається суду небезпечною, а тому, що в її діях є склад передбаченого законом злочину.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]