45. Зобов’язання: поняття, структура та види

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Структура зобов'язання - сукупність елементів, що входять до нього.

Елементи зобов'язання:

- суб'єкти зобов'язальних правовідносин - боржник і кредитор.

Боржник - зобов'язана сторона (він повинен вчинити певну дію або утриматися від певної дії). Його обов'язок називається боргом.

Кредитор - сторона, управнена вимагати від боржника вчинення певної дії або утриматися від певної дії. Право кредитора називається правом вимоги.

- об'єкти зобов'язальних правовідносин - певні дії боржника або утримання від певних дій;

- зміст зобов'язальних правовідносин - права і обов'язки кредитора і боржника щодо виконання зобов'язання.

- підстави виникнення зобов'язань. Види підстав різноманітні: угоди односторонні, двосторонні та багатосторонні (договори); індивідуальні акти державних органів і органів місцевого самоврядування; безпідставне збагачення за рахунок інших лиць; інші дії; події.

Види зобов’язань:

1.Залежно від підстав виникнення зобов’язання:

Договірні (виникають внаслідок договору);

Недоговірні (позадоговірні) виникають внаслідок одностороннього правочину, або заподіяння шкоди, або внаслідок рятування майна. Значення такого поділу полягає в тому,що зміст договірних зобов’язань визначається не тільки законом, а насамперед домовленістю їх учасників; зміст недоговірних – ґрунтується на законі, односторонньому вилевиявленні суб’єкта приватного або публічного права.

2. Залежно від мети (спрямованості):

Регулятивні (змістом є правомірна поведінка, вони можуть регулювати поведінку учасників договору);

Охоронні (виникають внаслідок заподіяння шкоди, або внаслідок безпідставного збагачення, їх метою є захист порушеного інтересу сторін права)

3.За співвідношенням прав і обов’язків:

Односторонні (коли одна сторона має лише права, а інша має лише обов’язки);

Взаємні (зустічні) коли кожна сторона зобов’язання має як комплекс прав так і комплекс обов’язків.

4.Залежно від хар-ру правового зв’язку між учасниками зобов’язання:

Якщо сторони мають лише по одному праву і одному обов’язку, то зобов’язання вважається простим. Якщо прав і обов’язків у сторін зобов’язання кілька, воно є складним.

5.Залежно від значення зобов’язань:

Головні (основні) зобов’язання, можуть існувати самостійно

Додаткові (виникають лише за наявності основного зобов’язання)

6.Залежно від пов’язаності зобов’язань з особистістю іх учасників:

Зобов’язання особливого хар-ру ( неприпустима заміна однієї із сторін, і вони припиняються у разі смерті

фіз.особи або ліквідації юр.особи, що є їхнім учасником)

Неперсоніфіковані зобов’язання не пов’язані з особистістю боржника або кредитора (в них можлива передача прав і обов’язків у порядку правонаступництва, зміна осіб у зобов’язанні)

7.З точки зору визначеності змісту:

Зобов’язання з визначеним обсягом вимог (точно відомо, виконання яких обов’язків і в якому обсязі може

зажадати кредитор від боржника)

Зобов’язання з невизначеним обсягом вимог (обсяг прав і обов’язків встановлюється лише в загальному вигляді.

8.З точки зору визначеності предмета виконання:

Зобов’язання з конкретним предметом виконання мають місце тоді, коли предметом зобов’язання є цілком конкретна поведінка учасників.

Альтернативні зобов’язання означають, що боржник має здійснити для кредитора одну з кількох дій, передбачених законом або договором.

Факультативні зобов’язання мають місце у випадках, коли боржник зобов’язаний здійснити на користькредитора конкретну дію, а якщо це неможливо – має право змінити її виконання іншою дією, що

заздалегідь обумовлено угодою сторін.