40. Умови дійсності цивільного правочину

Під умовами дійсності правочину розуміються передбачені законом вимоги, яким має відповідати будь-який правочин.

Умови дійсності правочину є такі:

1) суб'єктний склад.

Особи, які укладають правочин, повинні мати необхідну правоздатність і дієздатність;

2) зміст правочину не повинен суперечити закону.

Умови правочину повинні відповідати як вимогам закону, так і підзаконних актів.

3) форма правочину повинна відповідати закону.

Правочини можуть укладатися в усній, письмовій та нотаріальній формі, яку визначають самі сторони. В окремих випадках законодавець вимагає конкретної форми правочину під страхом його недійсності.

4) єдність волі і волевиявлення сторін.

Якщо такої єдності немає, може йтися про укладення правочину внаслідок насильства, обману, помилки, збігу тяжких обставин, тобто коли воля сторони відсутня взагалі або ж спотворена.

5) здійсненність правочину.

Правочин повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ним.

42. Види недійсних правочинів

Недійсними правочинами є дії фізичних та юридичних осіб, які не створюють юридичних наслідків, що передбачалися ними, через непритаманність цим діям властивостей юридичного факту.

Поділяються недійсні правочини на нікчемні та оспорювані.

Нікчемний правочин — це правочин, недійсність якого встановлена у законі, не вимагається визнання його недійсності судом.

Оспорюваний правочин — це правочин, недійсність якого прямо не встановлена у законі, але він може бути визнаний недійсним судом у разі, коли одна зі сторін або інша зацікавлена особа заперечують його дійсність на підставах, передбачених законом.

У залежності від підстав визнання правочину недійсним розрізняють:

- правочини з дефектами суб’єктного складу -вчинені малолітньою, неповнолітньою особою, фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за межами їх цивільної дієздатності та ін;

- правочини з дефектами волі- правочини, укладені під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини;

- правочини з дефектами форми- Недодержання сторонами простої письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Основні негативні наслідки для сторін такого правочину полягають у тому, що у разі заперечення його учасниками вчинення правочину або оспорювання окремих його частин рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.;

- правочини з дефектами змісту та порядку укладення правочину- Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним (ст. 232 ЦК). Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

41. Визнання правочинів недійсними та правові наслідки недійсності правочину

Недійсними правочинами є дії суб’єктів цивільного права, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків, але не породжують бажаних сторонами юридичних результатів через невідповідність вчинених дій вимогам законодавства.

Конкретні підстави визнання правочину недійсним обумовлюються наявністю дефектів ознак або елементів правочину, недотриманням вимог, необхідних для чинності правочину (ст. ст. 203, 215 ЦК). Такими підставами можуть бути:

1-дефекти суб’єктного складу (укладення правочину особою, що не має необхідного обсягу дієздатності – правочиноздатності);

2-дефекти волі (невідповідність волі та волевиявлення) правочини, вчинені особою під впливом обману;

3-дефекти (недотримання) форми;

4-дефекти (незаконність або аморальність) змісту та порядку укладення правочину. Наприклад, вчинення фіктивних, удаваних правочинів, правочинів, що порушують публічний порядок.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є його невідповідність закону.

Недійсність правочину — наслідок недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які прямо встановлені правом.

Правові наслідки недійсності правочину

1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.