34.Визнання особи безвісно відсутньою: підстави, порядок і наслідки.

Відповідно до чинного законодавства фізична особа може бути визнана у судовому порядку безвісно відсутньою, якщо:

o протягом одного року вона відсутня за місцем постійного проживання;

o протягом року відсутні відомості про місце її перебування.

Зацікавлені особи повинні надати докази того, що вони вживали всіх необхідних заходів щодо встановлення місця перебування такої особи (опитувалися громадяни, направлялися запити, оголошувався розшук тощо), а також обґрунтувати причини, із-за яких необхідно визнати громадянина безвісно відсутнім (наприклад; його майно може бути знищене, розкрадене, утриманці перебувають у важкому матеріальному становищі тощо). Сам порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільно-процесуальним кодексом України.

При визнанні фізичної особи безвісно відсутньою настають такі правові наслідки:

o над майном безвісно відсутньої особи встановлюється опіка. З цього майна видається утримання громадянам, яких безвісно відсутній зобов'язаний за законом утримувати:. За рахунок цього самого майна погашається заборгованість з інших зобов'язань безвісно відсутнього (ст. 44 ЦК України);

o неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти, непрацездатні батьки, дружина, незалежно від віку і працездатності, якщо вона доглядає дітей безвісно відсутнього, які не досягли восьми років, мають право вимагати призначення їм пенсії у зв'язку з визнанням годувальника безвісно відсутнім (ст. 46 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р.);

o дружина безвісно відсутнього набуває права розірвати шлюб у так званому спрощеному порядку через органи РАЦСу (а не в суді) і без згоди цього подружжя інше подружжя може розірвати шлюб;

o припиняються зобов'язання, тісно пов'язані з особою безвісно відсутнього (наприклад, дія довіреності, договору поруки);

o кредитори мають право вимагати задоволення з майна цієї особи.

35.Оголошення особи померлою: підстави, порядок та наслідки.

За загальним правилом фізична особа може бути у судовому порядку оголошена померлою, якщо:

1) вона відсутня за місцем постійного проживання;

2) про її місцезнаходження немає відомостей протягом трьох років;

3) розшук її не дав позитивного результату;

4) відсутні підстави вважати, що особа ухиляється від правосуддя у зв'язку із вчиненням злочину чи від виконання цивільних обов'язків (наприклад, сплати аліментів, повернення боргу тощо).

Якщо особа пропала за обставин, що загрожували її смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, то її можна оголосити померлою через шість місяців після цього. Суд повинен виходити з даних, що підтверджують не факт загибелі людини, а наявність обставин або нещасного випадку, що загрожував смертю. Тобто йдеться про ситуацію, яка створила реальну загрозу для життя людини. Якщо такої ситуації не було, то й відсутні підстави для оголошення особи померлою у скорочений строк.

Правові наслідки оголошення особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті (видається свідоцтво про смерть, припиняється шлюб, утриманці набувають, право на пенсію, припиняються особисті зобов'язання, відкривається спадщина, але спадкоємці не мають права відчужувати нерухоме майно протягом п'яти років ).

Якщо особа, яка була оголошена померлою, з'являється або якщо одержані відомості про її місцеперебування, суд скасовує рішення про оголошення її померлою. Особа, яка з'явилася, має право вимагати повернення свого майна, що перейшло до іншої особи безоплатно (подароване, успадковане) і збереглося, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника.

Набувач, який отримав майно за відплатними договорами, зобов'язаний повернути його тоді, коли він знав, що фізична особа, яка була оголошена померлою, є фактично живою.