4. Планування оплати праці

Мета планування коштів на оплату праці – визначення оптимального розміру фонду заробітної плати, виходячи із планованої результативності господарської діяльності підприємства.

Витрати на оплату праці складаються з:

1. Фонду основної заробітної плати.

2. Фонду додаткової заробітної плати.

3. Інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Методи визначення планового фонду заробітної плати.

Метод визначення планового фонду заробітної плати (ФЗП) за досягнутим рівнем базового фонду оплати праці.

У цьому випадку плановий фонд заробітної плати (ФЗП_п) визначається за формулою

,

де ФЗП_б - фонд заробітної плати базисного року, грн;

К_ов - плановий коефіцієнт зростання обсягу виробництва;

∆Ч - планове скорочення (збільшення) кількості працюючих, чол.;

ЗП_сер^б - середня заробітна плата в базисному періоді, грн.

Недолік цього методу планування фонду заробітної плати полягає у тому, що в плановий фонд заробітної плати переносяться всі нераціональні виплати заробітної плати, що мали місце в базисному періоді. Він не націлює трудовий колектив підприємства і його структурні підрозділи на ефективне використання праці, тому що при більшій кількості працюючих буде більший фонд заробітної плати. Даний метод може застосовуватися на стадіях передпланової роботи для збільшеного розрахунку фонду заробітної плати.

Метод планування ФЗП на основі середньої заробітної плати.

Плановий фонд заробітної плати за даним методом визначається за формулою

,

де Ч_і^п - планова кількість працюючих і-ї категорії, чол.;

ЗП_і^п планова середньорічна заробітна плата одного працівника і-ї категорії, грн.

У порівнянні з першим методом даний метод більш точний, оскільки базується на планових показниках. Однак розрахувати середню зарплату у плановому періоді в умовах інфляції досить складно й це вимагає детального обґрунтування.

Нормативний метод планування ФЗП

У практиці застосовуються два варіанти нормативного методу: рівневий та приростний.

За рівневим нормативним методом фонд заробітної плати визначається за формулою

,

де - плановий обсяг випуску товарної (валової, чистої) продукції у вартісному вираженні (грн.) або у трудовому вираженні (нормо-год.);

Н_зп - плановий норматив заробітної плати на одну гривню (нормо-годину) обсягу продукції.

Даний метод може застосовуватися за наявності наступних умов. По-перше, нормативи повинні бути досить стабільними протягом всього планового періоду. По-друге, нормативи повинні бути однаковими для всіх однотипних підрозділів.

Норматив заробітної плати на одну гривню продукції, робіт, послуг або на одну нормо-годину розраховується за формулою

,

де ФЗП_б – фонд заробітної плати в базовому періоді, за винятком нераціональних виплат, пов'язаних з відхиленням від нормальних умов праці, грн.;

– фактичний обсяг виробництва у базисному році, грн. або нормо-год.;

∆ЗП_с – плановий сумарний приріст середньої заробітної плати відповідно до базисного року, %;

∆ПП –плановий сумарний приріст продуктивності праці, %.

Приростний нормативний метод визначає плановий фонд заробітної плати за формулою

де ∆Н_зп - норматив приросту фонду заробітної плати на один відсоток приросту обсягу виробництва;

∆О_в - планований відсоток приросту (зменшення) обсягу продукції відносно базисного року, %.

Недоліки даного методу аналогічні до методу розрахунку планового фонду заробітної плати за досягнутим рівнем базисного фонду. Однак від останнього він відрізняється більш стимулюючим ефектом, оскільки ґрунтується на стабільному довгостроковому нормативі.

При визначенні планового фонду заробітної плати робітників розраховують:

1) фонд прямої заробітної плати;

2. доплати у годинний, денний і місячний фонди заробітної плати.

Метод прямого рахунку

Розрахунок фонду заробітної плати робітників з відрядною формою оплати праці може проводитись у два способи:

1) за відрядною розцінкою й плановим обсягом виробництва продукції:

^,

^де – відрядна розцінка за виготовлення одиниці виробу i-го виду планової номенклатури (дорівнює сумі відрядних розцінок за операціями), грн./од.;

– виробнича програма виробів i-го виду, од.;

2) за трудомісткістю виробничої програми :

,

де ГТС_с – середньозважена годинна тарифна ставка, розраховується за формулою

,

де - годинна тарифна ставка робітників i-го розряду, грн./год.;

- питома вага робітників кожного розряду в загальній кількості, %;

- кількість розрядів робітників на підприємстві.

Фонд заробітної плати виробничих робітників з погодинною формою оплати праці розраховується як

,

де ГТС_і – годинна тарифна ставка робітників-погодинників і-того розряду, грн./год.;

– планова чисельність робітників погодинників і-того розряду, осіб;

– корисний фонд робочого часу одного середньооблікового робітника в плановому періоді, год.

При плануванні фонду заробітної плати, враховуючи характер доплат і виплат, розрізняють: годинний, денний і місячний фонди заробітної плати.

Сума премій відрядникам і погодинникам визначається на основі чинних преміаль­них положень на підприємствах. Оскільки різні групи робітників преміюються за різні показники, розміри премій визначаються за кожною групою робітників, які премію­ються за одні й ті ж показники.

де – загальна планова сума премій, грн.;

ФЗП_рв, ФЗП_рп - відповідно основний відрядний і погодинний фонд заробітної пла­ти, грн.;

Н_в, Н_п – розмір (норматив) премії відповідно відрядників і погодинників.

Загальна сума доплат за роботу в умовах, що відрізняються від нормальних, і за надмірну інтенсивність праці визначається за показниками чисельності робітників, які працюють у важких і шкідливих, особливо важких і особливо шкідливих умовах праці і одержують відповідний розмір доплат їх середньої годинної тарифної ставки, розмірів доплат у відсотках до тарифної ставки і фонду робочого часу

,

де – розмір доплати до тарифної ставки, % ;

ЧР_і – чисельність робітників, які одержують певний розмір доплат, осіб.

За професійну майстерність загальна сума надбавок визначається за показниками чисельності робітників за розрядами, які одержують ці надбавки, установлених розмірів надбавок за розрядами, годинними тарифними ставками робітників відповідного роз­ряду, а також фонду робочого часу:

,

де НТС_і – розмір надбавки до тарифної ставки, %;

ЧР_і – чисельність робітників, які одержують певний розмір доплат, осіб.

Для визначення суми доплат за роботу в нічний (вечірній) час, необхідно знати розмір доплат, середню тарифну ставку робітників і фонд нічного (вечірнього) часу:

,

де К_нч – коефіцієнт доплат за кожну годину нічної роботи, грн.;

ЧР_і – чисельність робітників, що працюють у нічний час, осіб;

ФНЧ – фонд нічного часу одного середньооблікового робітника, год.

Сума доплат не звільненим від основної роботи бригадирам розраховується на ос­нові установленого абсолютного розміру доплати залежно від чисельності робітників у бригаді і кількості відповідних бригад:

,

де ГТС_і – годинна тарифна ставка 6 розряду, грн./год.;

Д_бр – розмір доплати бригадиру за керівництво бригадою до тарифної ставки, грн.;

К_бр – кількість бригад;

12 – кількість місяців у році.

Сума доплат за навчання учнів визначається множенням вартості навчання одного учня на їх кількість у плановому періоді.

Оплата праці підлітків за скорочений робочий день здійснюється як за повний ро­бочий день робітників відповідних категорій. Розмір цих доплат залежить від числа підлітків, кількості пільгових годин і робочих днів у плановому періоді, їх середньої годинної заробітної плати.

де Т_підл – кількість пільгових годин, невідпрацьованих одним підлітком протягом зміни;

Ч_підл – загальна чисельність підлітків, осіб;

Оплата перерв на годування немовлят визначається з урахуванням величини цих перерв і середньої годинної заробітної плати.

Фонд заробітної плати, призначений для оплати чергових і додаткових відпусток, розраховується за показниками фонду денної заробітної плати, середньої тривалості відпусток і корисного річного (планового) фонду робочого часу.

,

де ФОП_д – плановий денний фонд оплати праці, грн.:

де – заробітна плата робітників, визначена за годинною тарифною ставкою або за відрядними розцінками, грн.;

– сума доплат до денного фонду оплати праці, грн.;

Д_відп. – середня планова тривалість відпустки одного працівника, днів.

Розмір оплати часу виконання державних і громадських обов'язків визначається на основі середньоден­ної заробітної плати і загальної кількості невиходів із цієї причини.

Плановий фонд заробітної плати керівників, спеціалістів, службовців визначається на основі даних про їх чисельність та посадові оклади згідно штатного розпису і скла­дається з виплат за посадовими окладами, премій, доплат за умови праці і роботу в нічний (вечірній) час. Планування фонду оплати праці керівників і спеціалістів здійснюється виходячи з їх планової кількості, посадових окладів і доплат відповідно до планового фонду робочого часу. Фонд заробітної плати працівників з окладною системою оплати праці дорівнює

,

де - середньозважений розмір окладу по підприємству, грн.;

– кількість працівників з окладною системою оплати праці, осіб;

- кількість місяців у плановому періоді.

Після установлення фондів заробітної плати визначається рівень середньої заробі­тної плати для всіх категорій персоналу, який характеризує рівень матеріального до­бробуту працівників. Планова середня заробітна плата одного працівника у певному плановому періоді визначається за формулою:

де ФЗП – плановий фонд заробітної плати, грн.;

Ч^пл – планова середньооблікова чисельність працівників, осіб.

При плануванні заробітної плати треба забезпечити випереджаюче зростання про­дуктивності праці порівняно зі зростанням середньої заробітної плати, що приведе до збільшення фонду накопичення і сприятиме зростанню матеріального добробуту пра­цівників підприємства. Співвідношення темпів визначають індексним методом:

де І_ПП – індекс продуктивності праці;

І_ЗП – індекс оплати праці.