Заняття №6: Визначення економічної ефективності енергозбережних заходів

Економічно доцільними по співвідношенню витрат і результатів можна вважати енергозберігаючі заходи, котрі задовольняють таку вимогу:

де W_ее – річна економія енергоресурсу в результаті здійснення енергозберігаючого заходу;

ц – питома вартість зекономленого енергоресурсу, наприклад, грн/кВтгод.;

В_е – річні експлуатаційні витрати, пов’язані з функціонування енергозберігаючого заходу;

К – капітальні вкладення в здійснення заходу, що забезпечує економію енергоресурсу;

Е_н – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень, Е_н=1/Т_н, де Т_н – нормативний термін окупності капітальних вкладень (в умовах ринку Т_н=2 роки, капітальних – 3,5 року).

Розв’язання задачі починається з визначення переліку розглянутих енергозберігаючих заходів з врахуванням раніше визначеної по кожному х низ економії енергоресурсів W_і. Встановлюються також терміни здійснення заходів, визначаються необхідні капіталовкладення К_і та показник ефективності

для кожного заходу. Якщо тривалість запровадження заходу перевищує 1 рік, то капітальні вклади визначаються за роками (К_іt).

При порівнянні економічної ефективності від реалізації енергозберігаючих заходів використовують також сумарні приведені річні затрати З, котрі обчислюють по відомій формулі З=Е_нК+В_е,

де К – одночасні капітальні вкладення на здійснення енергозберігаючого заходу;

В_е – вартість електроенергії, котра витрачатиметься після впровадження енергозберігаючого заходу;

К_н – нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладення.

З багатьох порівнюваних енергозберігаючих заходів для впровадження намічають ті, у котрих найменші значення величини З.

За існуючою методикою техніко-економічних розрахунків як основний метод оцінки економічності рекомендується метод терміну окупності, зіставляючий капітальні вкладення з експлуатаційними (виробничими) витратами.

При економічних розрахунках для порівняння двох енергозберігаючих заходів доцільно використовувати метод терміну окупності Т_ок, років:

де К₁ і К₂ – капітальні вкладення в заходах 1 і 2;

В_е1 і В_е2 – вартість витраченої енергії після впровадження заходів 1 і 2.

Приклад

Розглянемо умови, за яких застосування регульованого електроприводу, наприклад, насоса, буде економічно доцільно. Для зручності вартісні показники в даному прикладі наведені в умовних одиницях (у.о.). Ціна перетворювача частоти разом з витратами на монтаж і налагодження складає приблизно 150 у.о. на 1 кВт споживаної потужності. Вартість 1 кВтгод електроенергії приймаємо 0,02 у.о. Насос працює протягом року 8000 годин, його потужність Р_ном=100 кВт.

1. Визначимо питомі річні витрати на перекачування води на 1 кВт потужності 0,0318000=240 у.о.

2. Відношення різниці споживання електроенергії без застосування регульованого електроприводу (W_н) і з застосуванням його (W_р) до споживання електроенергії без регульованого приводу має вираз

а з розрахунку на 1 кВт потужності насоса .

3. Економія електроенергії від застосування перетворювача частоти може бути обчислена з виразу

.

4. Відношення величини капіталовкладень на установку регульованого електроприводу до величини , отриманої в результаті отриманої економії коштів, складає

і відповідає терміну окупності капіталовкладень.

5. Відносна економія електроенергії при окупності капіталовкладень за 2 роки має бути не меншою ніж

Якщо відносна економія електроенергії складе 40%, то річна економія коштів складе 0,4240100=9600 у.о., а термін окупності капіталовкладень у регульований електропривод дорівнюватиме 150100\9600=1,57 року.