Еволюція теоретичних уявлень про зміст та структуру відносин інтелектуальної власності

1. Санкціоновані суспільством поведінкові відносини, що виникають між людьми у зв’язку з існуванням та використанням рідкісних благ: набір, пучок часткових повноважень, правомочностей, та прийняття рішень стосовно того чи іншого ресурсу – називається:

1. право влади;

2. право власності;

3. право розпорядження;

4. право володіння.

2. Теорія, представники якої права автора будь-якого творчого результату виводять із інтелектуальної діяльності, визнаючи їх невід’ємними природними правами, незалежно від узаконення державою (пропріє тарний підхід) – називається:

1. теорія права власності;

2. теорія права управління;

3. теорія авторського права;

4. теорія інтелектуальної власності.

3. Передбачена законом можливість учасника правовідносин здійснювати певні дії або вимагати цього від інших учасників – називається:

1. правоздатність;

2. правоприємність;

3. правомочність;

4. авторське право.

4. Одна з основних правомочностей власника, санкціоновані суспільством відносини щодо здобування у процесі використання корисних властивостей об’єкта власності – називається:

1. розпорядження;

2. володіння;

3. користування;

4. відчуження.

5. Відносини з приводу передачі об’єкта власності іншій особі; один із способів реалізації власником належних йому правомочностей. Розрізняють платне (на основі відносин купівлі-продажу) та безоплатне (на основі дарування) відчуження об’єкта власності – називається:

1. Володіння;

2. відчуження;

3. користування;

6. Економічна теорія, започаткована у 60-70 роках ХХ століття представниками неоінституціоналізму (Р. Коузом, А. Алчіаном, Г. Демзетцом, Д. Нортом, Р. Познером, С. Пейовичем, О. Вільямсоном та ін.) – називається:

1. Теорія права власності;

2. теорія авторського права;

3. теорія інтелектуального права;

4. економічна теорія прав власності.

7. Термін, що широко використовується в економічній теорії права власності, та означає чітке визначення та закріплення прав і обов’язків власників, надійний захист їх правомочності – називається:

1. специфікація прав власності;

2. класифікація прав власності;

3. кодифікація прав власності;

4. нумерація прав власності.

8. Які дві правові традиції щодо специфікації прав власності існують в розвинутих країнах:

1. англосаксонська і франкобельгійська;

2. континентальна і американська;

3. англосаксонська і німецька;

4. англосаксонська і континентальна.

Тема 3. Сучасні бачення сутності та структури інтелектуальної власності

1. Інтелектуальна власність – це:

1. система відносин, що виникають з приводу привласнення ідеальних об’єктів;

2. система відносин, що виникають з приводу привласнення об’єктивованих інтелектуальних продуктів, втілених у науково-технічних, літературних та мистецьких творах;

3. санкціоновані суспільством та державою поведінкові відносини щодо результатів інтелектуальної діяльності у науково-технічній, літературній та мистецькій сферах;

4. правильні відповіді б); в);

5. правильні відповіді а); б); в).

2. Одна з форм життєдіяльності людини, яка заснована на знаннях, свідома активність особистості, здатної накопичувати, засвоювати та творчо опрацьовувати інформацію – називається:

1. інноваційна діяльність;

2. інформаційна діяльність;

3. інтелектуальна діяльність;

4. професійна діяльність.

3. Накопичена у результаті інтелектуальної діяльності сукупність знань, досвіду, навичок, творчості, здібностей, взаємовідносин, що мають економічну цінність і використовуються у процесі виробництва та обміну з метою отримання доходу – називаються:

1. інноваційний капітал;

2. інтелектуальний капітал;

3. інформаційний капітал;

4. виробничий капітал.

4. Можливості щодо реалізації певної мети, створені інтелектуальними ресурсами різних рівнів – називається:

1. інноваційний потенціал;

2. професійний потенціал;

3. інформаційний потенціал;

4. інтелектуальний потенціал.

5. Продукт розумової творчої праці; результат інтелектуальної діяльності, представлена на матеріальних носіях інформація, яка містить нове знання і має змістовне значення для певного інтелектуально підготовленого кола осіб – називається:

1. інтелектуальний продукт;

2. професійний продукт;

3. інноваційний продукт;

4. авторський продукт.

6. Оприлюднені чи не оприлюднені твори науки, літератури та мистецтва, які є результатом творчої діяльності особистості незалежно від їх призначення, позитивних якостей, змісту, способу та форми вираження, за умов втілення цих результатів в об’єктивній формі, що уможливлює їх сприйняття іншими людьми – називається:

1. об’єкти цивільного права;

2. об’єкти професійного права;

3. об’єкти інтелектуального права;

4. об’єкти авторського права.

7. Права власності юридичних та фізичних осіб на результати творчої розумової діяльності у науково-технічній, виробничій та гуманітарній сферах (авторське право та суміжні права, права промислової власності) – називається:

1. суб’єкти інтелектуальної власності;

2. об’єкти інноваційної власності;

3. об’єкти інтелектуальної власності;

4. об’єкти авторського права.

8. Об’єкти інтелектуальної власності, що стосуються прав виконавців, виробників звуко- та відеозаписів, організацій ефірного та кабельного мовлення – називається:

1. об’єкти суміжних прав;

2. об’єкти авторських прав;

3. об’єкти мистецьких прав;

4. об’єкти професійних прав.

9. Особи, працею яких створено науковий, літературний чи мистецький твір (автори, співавтори, укладачі та ін.), а також особи, які отримали авторські права за договорами чи в результаті подій, визначених законом (спадкоємці авторів, роботодавці та ін.) – називаються:

1. суб’єкти інноваційного права;

2. суб’єкти інтелектуального права;

3. суб’єкти авторського права;

4. суб’єкти інформаційного права.

10. Персоніфіковані носії відносин інтелектуальної власності (окремі особи, колективи, суспільство в цілому, держава, наднаціональні утворення) – називаються: