Тема 4. Мистецтво Японії.

План лекції:

1. Культурно-історичні особливості регіону.

2. Вплив дзен-буддізму та сінто на художню культуру Японії.

3. Характерні особливості архітектури Японії, використання декоративного живопису в інтер’єрах.

4. Кольорова гравюра (дереворит) XVII-XIX століть.

5. Вплив мистецтва Японії на мистецтво Західної Європи.

Загальна характеристика поняття. Японія (Ніхон - острівна країна Далекого Сходу, “країна, де сходить Сонце”). Особливості японського національного характеру. Стереотипи поведінки та мислення.

Духовні складники японської культури: сінтоїзм, конфуціанство, буддизм (дзен-буддизм, сінто). Сінтоїзм як основа японської культурної самобутності. Культ Сонця (Аматерасу), культ імператора (мікадо).

Сінтоїстські символи і цінності. Конфуціанство і японська моральна культура (кодекси честі ”бусідо” і “гірі)

Цивілізаційна специфіка Японії; феномен “японського чуда”.

Пантеїстичний естетизм як визначальна риса японської духовності. Японська філософія прекрасного. Самобутні феномени японської культури: самураї, чайна церемонія, ікебана, поезія(хайку, танки), театр“но” і“кабукі”.

Розквіт японської ксилографії у 17 – 19 ст. Школа «укійо-е» (картини мінливого (швидкоплинного, повсякденного) світу). Судзукі Харунобу. Винайдення поліхромної ксилографії. Утамаро. Кацусіка Хокусай. Андо Хіросіге.

Тема 5. Мистецтво Західної Європи початку 20 століття

План лекції:

1. Модерністські течії початку ХХ ст..

2. Пабло Пікассо і кубізм.

3. Анрі Матісс і фовізм.

4. Італійський футуризм.

5. Експресіонізм і Едвард Мунк.

6. Стиль модерн.

7. Абстракціонізм.

8. Сюрреалізм і Сальвадор Далі.

На зміну еклектизму XIX століття приходять пошуки нового стилю, що грунтується на застосуванні нових конструкцій і матеріалів (криця, цемент, залізобетон, каркасна система, величезні покриття склепінно-купольної системи, тощо). Провісником нового етапу в розвитку архітектури стала Ейфелева вежа, що її було зведено до Всесвітньої паризької виставки 1889 року за проектом Густава Ейфеля. Ажурна вежа, позбавлена утилітарного значення, легко та плавно здіймається у повітря, втілюючи міць техніки.

Модерн запропонував нові принципи ансамблевості в архітектурі. Якщо раніше ансамблевість розумілася як використання споріднених стильових форм, то для архітектора модерну головним засобом включення будинків до міського середовища стає узгодженість масштабів, ритміки, подібність об´ємів та силуетів існуючої та нової забудови, тобто принцип просторових взаємозв´язків, принцип живописно-ритмічної композиції.

Модернізм – термін, яким окреслюють сукупність авангардних течій мистецтва від 1880-х до 1960-х років. Найважливішою метою і цінністю художнього твору проголошується його новизна. Митці - модерністи своєю творчістю кидали виклик традиційним цінностям європейського суспільства, виступали з ідеями вільної творчості незалежної від релігійного, політичного чи соціального контролю. Основні течії: постімпресcіонізм, символізм, експресіонізм, кубізм, дадаїзм, сюрреалізм, поп-арт.

Фовізм: А. Матісс, А. Марке.

Кубізм: П. Пікассо, Ж. Брак.

Футуризм Італії: У. Боччоне, К. Карра, Д. Балла, Д. Северині.

Дадаїзм, сюрреалізм: Ф. Пікабіа, М. Дюшан, С. Далі.