Тема 1.Західноєвропейське мистецтво 17 століття. Національні художні школи. Бароко і класицизм.

План лекції:

1. Формування національних культур Нового часу.

2. Локалізація національних художніх шкіл: Італія, Франція, Голландія, Фландрія, Іспанія.

3. Стиль барокко: Італія і Фландрія.

4. Голандський живопис та творчість Рембрандта.

5. Живопис Іспанії. Творчість Веласкеса.

6. Стиль класицизм: Франція.

Загальна характеристика історичного розвитку країн Західної Європи у ХVІІ-ХVШ ст. Формування абсолютних монархій. Світоглядні засади. Історія терміна «бароко» та його значення. Зародження бароко в Італії та його поширення в інших країнах Західної Європи. Зв'язок бароко з контррефор-мацією та придворною культурою.

Реалізм у мистецтві XVII ст. та його особливості.

Мистецтво Італії ХVІІ ст.

Архітектура та її роль. Церковне і палацове будівництво. Міські ансамблі, заміські вілли із садами та парками. Прагнення до грандіозності масштабів і декоративної єдності цілого у сполученні різних видів мистецтва. Специфічні риси художньої мови: підвищена емоційність, напруженість і патетика, динамічність і живописні тенденції, посилення ірраціональних моментів, прагнення до подолання замкнутості у трактуванні простору.

Період розквіту римського бароко. Архітектор та скульптор Лоренцо Берніні (1599-1680). Створення площі перед собором Св. Петра і проект веж головного фасаду.

Болонська Академія та її значення як прототипу наступних європейських художніх академій. Відношення академізму до мистецтва Високого Відродження й античності та розвиток їхньої ідеалістичної художньої спадщини. Еклектичність, нормативність і зниження ідейно-пізнавального значення мистецтва як характерні риси академічного мистецтва.

Протиріччя, взаємозв'язок та взаємовпливи академізму, бароко та реалістичного напряму у живописі XVII ст. Караваджизм - основний реалістичний напрям італійського мистецтва початку XVII ст.

Мікеланджело Мерізі да Караваджо (1573-1610). Демократичні тенденції в його творчості. Побутова тематика і натюрморт. Реалістичне трактування релігійних сюжетів та введення у релігійні картини народних типів. Живописні прийоми Караваджо.

Мистецтво Фландрії XVII ст. Пітер Пауль Рубенс (1577-1640) - глава фламандської школи живопису і найбільший представник європейського мистецтва XVII ст. Глибоко національний народний характер творчості Рубенса. Різнобічний характер його діяльності. Рубенс - художник, гуманіст, дипломат. Реалістичні, класицистичні й барочні тенденції в роботах майстра. Роль майстерні Рубенса. «Історичний» живопис Рубенса та цикл «Історії Марії Медічі». Дипломатична місія Рубенса і відвідування їм Іспанії та Англії. Декоративні композиції, жанрові сюжети. Рубенс-пейзажист і його значення у розвитку реалістичного пейзажу. Рубенс – майстер портрету.

Мистецтво Голландії XVII ст.

Особливості соціально-економічного розвитку Голландії й обумовлений ними характер голландського мистецтва. Утворення буржуазної республіки. Перемога кальвінізму, його роль у голландській культурі. Відсутність передумов для розвитку придворного і церковного мистецтва. Переважне значення живопису в художнім житті країни.

Особливе місце голландського живопису у західноєвропейському мистецтві XVII ст. Реалізм і демократичний характер основних художніх течій. Широке розповсюдження живопису, художня торгівля і спеціалізація художників у зв'язку з роботою на ринок. Розвиток реалістичних жанрів (портрет, побутовий живопис, пейзаж, натюрморт). Передача повітряного середовища, світла і матеріальності предметів. Значення малюнка й офорта у творчості голландських живописців.

Франс Хальс (1580-1666) - провідний майстер голландського портрету.

Ян Вермер Делфтський (1632-1674) - один з найбільших живописців Голландії. Основні роботи. Його мальовничі прийоми і майстерність.

Рембрандт Гарменс ван Рейн (1606-1669) - найбільший художник-реаліст західно-європейського мистецтва XVII ст. Творчість Рембрандта як одна з вершин світового мистецтваПсихологізм та відображення в мистецтві внутрішнього світу і переживань людини. Живописні прийоми Рембрандта. Малюнок та офорт в творчості Рембрандта. Автопортрети як документи творчої біографії. Портрети, релігійні та міфологічні композиції. «Нічна варта». Пейзажі, портрети, монументальні композиції («Змова Юлія Цивіліса»), картини за біблійними та євангельськими сюжетами. Значення художньої спадщини Рембрандта.

Мистецтво Іспанії ХVІІ ст.

Дієго Веласкес (1599-1660) - найвидатніший представник реалізму в іспанському і європейському живописі. Реалістичне тлумачення міфологічних сюжетів («Вакх», «Кузня Вулкана»). Веласкес як історичний живописець («Здача Бреди»). Портретна творчість (портрети, погруддя, портрети карликів і блазнів, мисливські та кінні портрети). Друга поїздка в Італію. Пізня творчість («Портрет папи Інокентія X», «Меніни», «Ткалі», «Венера», портрети інфант) як вищий етап у розвитку реалізму і мальовничої майстерності Веласкеса. Значення Веласкеса у розвитку реалістичного мистецтва. Ідеалізація образів релігійного живопису і занепад реалізму в іспанському живописі до кінця XVII ст.

Мистецтво Франції ХVП ст.

Посилення абсолютизму. Прояв барокових елементів у французькій архітектурі початку XVII ст. Палацеве і парадно-декоративне будівництво як демонстрація значення і сили абсолютистської держави.

Реалістичні плини у французькому живописі першої половини XVII ст.

Караваджизм. Творчість Жоржа де Латура.

Класицизм. Основні риси класицизму XVII ст., його прогресивний характер та ідейний зміст.

Нікола Пуссен (1594-1665 ) - основоположник класицизму у живопису Франції XVII ст. Раціоналізм і емоційно-почуттєве начало у його творчості. Реалістична основа суспільних образів Пуссена. Пошуки розумної гармонії та героїзму в образі людини. Творчий метод Пуссена, його малюнки та погляди на мистецтво. «Споглядання благочестя і мудрості» в його картинах «Аркадські пастухи», «Танкред і Ермінія», знаходження істинної людської сутност у «спогляданні гармонійної і величної природи» (пейзаж); заклик до самопізнання і духовного самовдосконалення в його портретах.

Клод Лоррен (1600-1682) - майстер класичного пейзажу. Передача світла. Ліризм.

Царювання Людовіка XIV як кульмінаційний момент у розвитку абсолютизму. Панування офіційно-придворного мистецтва. Версаль як найтиповіший художній комплекс цього мистецтва.