Тема 4. Мистецтво Західної Європи доби середньовіччя.

Питання для розгляду:

1. Особливості дороманського мистецтва.

2. Символічне наповнення середньовічного мистецтва.

3. Романське мистецтво – архітектура, скульптура.

4. Особливості романського живопису.

5. Готична архітектура. Схема конструкції готичного храму.

6. Готична скульптура.

7. Готична мініатюра.

Дороманський період (V – X ст..)

Для цього періоду характерне поєднання варварства і християнства у мистецтві. Розвиток художніх ремесел (метал, кольорове скло, емаль). Книжкова мініатюра – поєднання місцевої орнаментики з християнською символікою. Розвиток орнаменту.

У період Каролінгської імперії (кін. VIII – сер. IX ст..) найцікавіша архітектурна споруда - капела Карла Великого в Аахені (бл. 800 р.) – октогон з 8-гранним склепінням.

Романське мистецтво (XI – XII ст..)

Визначення поняття «романський стиль» у мистецтві. Середньовічна картина світу, роль та місце людини. Роль та значення міста, формування міської культури

Розвиток архітектури. Формування конструкції великого храму на основі римської базиліки. Еволюція склепіння. Храм Нотр-Дам-ле-Гранд в Пуатьє, монастирська церква абатства Клюні. Зразком для багатьох романських церков послужила не збережена до нашого часу церква абатства Клюни, найбільша в Європі тих часів.

Романська скульптура: підпорядкування архітектурі. Сюжетні композиції, символіка та розміщення скульптури у романському храмі. Романський „звіриний стиль” монументального рельєфу. Капітелі та тимпани романських соборів. Скульптура собору Нотр-Дам в Шартрі (Королівський портал).

Романська архітектура Німеччини: собор в Вормсі.

Декоративно-ужиткове мистецтво: різьба по кістці, золотарство, дрібна пластика, килимарство.

Готика (XIII – XIV ст..)

Визначення поняття «готичний стиль» у мистецтві. Швидкий розвиток міської культури. Соціальна структура. Лицарство. Суспільна і храмова архітектура. Новий архітектурний принцип – каркасно-склепінчаста конструкція. Структура і символічна концепція храму. Організація внутрішнього і зовнішнього простору. Готична концепція світла і кольору: мистецтво вітражу.

Архітектура Франції: собор Нотр-Дам у Парижі, собор в Реймсі, собор в Шартрі. Шартрський собор (1194-1260) являє собою приклад переходу до зрілої готики й з'єднання різночасних фасадів. «Королівський портал» західного фасаду належить першій половині XII в., на початку XIII в. завершена південна вежа, в XIV в. - північна, інтер'єр - чисто готичний. Каплиця Людовика ІХ Сент-Шапель.

Архітектура Німеччини: собор в Кельні.

Готика в Англії: головний готичний собор - резиденція архієпископа Кентерберійського, Собор Вестмінстерського абатства в Лондоні.

Готична скульптура – особливості пластично-образного трактування традиційних сюжетів. Скульптурне оформлення собору в Реймсі („Марія і Єлизавета”).

Готична мініатюра і готичний шрифт. Псалтирі та часослови. Часослов (1409) герцога Беррійського.

Тема 5. Мистецтво доби Відродження.

Питання для розгляду:

1. Естетичні концепції епохи Відродження.

2. Мистецтво раннього Відродження в Італії.

3. Високе Відродження. Титани італійського Відродження.

4. Пізнє Відродження. Маньєризм.

5. Особливості північного Відродження.

6. Відродження в Нідерландах.

7. Відродження в Німеччині.

Мистецтво Ренесансу в Італії.

Хронологічні рамки італійського Відродження охоплюють час із другої половини XIII по першу половину XVI ст.

Доба Відродження поділяється на кілька етапів:

• друга половина XIII-XIV в. - Проторенесанс (передвідродження) і треченто;

• XV в. - раннє Відродження (кватроченто);

• кінець XV – перша третина XVI в. - високий Ренесанс (чинквеченто).

В Італії відроджується античний ідеал прекрасної, гармонічної людини. Людина знову стає головною темою мистецтва.

Живопис Проторенесансу. Справжній початок нової епохи справедливо пов'язується з ім'ям живописця Джотто ді Бондоне (1266?-1337). Замість роз'єднаності окремих фігур й окремих сцен, властивого середньовічного живопису, Джотто зумів створити зв'язну розповідь, ціле оповідання про складне внутрішнє життя героїв. Джотто вводить пейзажне тло. З'являється тривимірний простір.

Архітектура Ренесансу. Філіппо Брунеллескі (1377-1446) завершив в 1434 р. гігантським куполом Флорентійський собор. Ліхтар восьмигранного купола (діаметр 43 м.) й донині панує в панорамі міста.

Кватроченто створило й свій образ світського міського палацу (палаццо): як правило, триповерхового, що носить по вигляду кріпосний характер завдяки кладці із грубо отесаних каменів, що особливо підкреслюють перший поверх, але разом з тим ясного й чіткого у своїй конструкції (палаццо Пітті). Творчість та архітектурні принципи Леона-Батіста Альберті.

Скульптура Ренесансу. 1401 рік - цеховою організацією купців був оголошений конкурс на скульптурне оформлення дверей крещальні (баптистерію) Флорентійського собору. Переможцем виявився Лоренцо Гиберти (1381-1455), прославлений у мистецтві і як теоретик, автор трьох книг «Коментарів» - першої історії мистецтва Відродження. Складні багатофігурні композиції на біблійні сюжети, що прикрашають двері, розвертаються на пейзажному й архітектурному тлі.

Скульптором, якому випало в мистецтві на цілі сторіччя вперед вирішити багато проблем європейської пластики був Донато ди Никколо ди Бетто Барди - Донателло (1386?-1466) (кінна статуя кондотьєра Гаттамелати).

Живопис Ренесансу. Мазаччо (1401-1428) вирішив ті насущні проблеми мальовничого мистецтва, які поставив за сторіччя до цього Джотто. Уже у двох головних сценах розпису в капелі Бранкаччи флорентійської церкви Санта Марія дель Карміні - «Подати» («Il tributo») і «Вигнання Адама й Єви з раю» - Мазаччо показав себе художником, для якого було зрозуміле, як поміщати фігури в просторі, як зв'язувати їх між собою й з пейзажем, які закони анатомії людського тіла. Сцени Мазаччо сповнені драматизму та життєвої правди.

П’єро делла Франческа, Андреа Мантенья, Паоло Учелло, Сандро Ботічеллі.

Високе Відродження.

У мистецтві на перший план висунулися проблеми громадянського обов'язку, високих моральних якостей, подвигу, образ прекрасної, гармонійно розвиненої, сильної духом і тілом людини - героя, що зумів здійнятися над рівнем повсякденності. Пошук ідеалу й привів мистецтво до синтезу, узагальненню, до розкриття загальних закономірностей, до виявлення їхнього логічного взаємозв'язку. Мистецтво Високого Ренесансу відмовляється від дріб’язкових, незначних подробиць в ім'я узагальненого образа, в ім'я прагнення до гармонійного синтезу прекрасних сторін життя. У цьому одна з головних відмінностей Високого Відродження від раннього.

Леонардо да Вінчі (1452—1519) став першим художником, що наочно втілив цю відмінність. Наука та практика у творчості Леонардо да Вінчі.

Гармонійна досконалість образів Рафаеля Санті (1483-1520). У його мистецтві знайшли рішення два основні завдання: пластична досконалість людського тіла, що виражає внутрішню гармонію всебічно розвитий особистості, у чому Рафаель наслідував античності, і складна багатофігурна композиція, що передає все різноманіття миру.

Титанична велич Мікеланджело Буонарроті (1475—1564). Мікеланджело перевершив всіх насиченістю образів передовими ідеями, громадянським пафосом, чуйністю до зміни суспільного настрою.

Особливості живопису венеціанської школи. Джованні Белліні. Джорджо де Кастельфранко. Живописець Венеціанської республіки Тіциан Вечелліо (1477-1576). - найвидатніший художник венеціанського Відродження. Він творив на міфологічні і на християнські сюжети, багато працював у жанрі портрета, його колористичне дарування винятково, композиційна винахідливість невичерпна, а його щасливе довголіття дозволило йому залишити після себе найбагатшу творчу спадщину, що зробила величезний вплив на нащадків.

Живопис Пізнього Ренесансу в Італії. Паоло Веронезе. Якопо Тинторетто.

Маньєризм. Парміджаніно: Мадонна з довгою шиєю.

Мистецтво Північного Ренесансу. Нідерланди. Німеччина.

Північний Ренесанс запізнюється стосовно італійського на ціле сторіччя й починається тоді, коли Італія вступає у вищу фазу свого розвитку.

Живопис Ренесансу в Нідерландах.

Нідерландське Відродження в живописі починається з «Гентского вівтаря» братів Губерта (умер в 1426 р.) і Яна (близько 1390— 1441) ван Ейков, закінченого Яном ван Ейком в 1432 р. «Людина в червоному тюрбані», «Портрет подружжя Арнольфіні», «Мадонна канцлера Ролена». Рогір Ван дер Вейден: «Мадонна з немовлям», «Зняття з хреста». Ієронім Босх (1450-1516). Вершиною нідерландського Ренесансу є творчість Пітера Брейгеля Старшого, прозваного Мужицьким (1525(-30)-1569): «Падіння Ікара», «Безумна Грета», «Тріумф смерті», «Вавілонська вежа», «Несіння хреста», «Сліпі».

Живопис Ренесансу в Німеччині.

Альбрехт Дюрер (1471-1528) - найвизначніший художник німецького Відродження. Живописець та графік, автор портретів відомих сучасників та великої кількості автопортретів, серій гравюр на дереві “Апокаліпсис” та “Великі Страсті” та гравюр на міді періоду розквіту (“Лицар, смерть та диявол”, “Св. Ієронім у келії”, “Меланхолія”). Науковець та теоретик мистецтва.

Змістовий модуль 3. Мистецтво Нового часу