Питання для самоперевірки

1. Що таке експлуатаційні витрати?

2. Для чого необхідно планувати експлуатаційні витрати?

3. Які методи застосовуються для планування експлуатаційних витрат?

4. Що таке залежні від обсягу перевезень витрати?

5. Які витрати відносяться до умовно-постійних?

6.Що таке номенклатура витрат?

7. З яких розділів складається Номенклатура витрат?

8. Які елементи витрат виділяються на залізничному транспорті?

9. Що таке собівартість перевезень?

10.Перерахуйте шляхи зменшення собівартості перевезень? Розкрийте сутність основних способів зниження собівартості?

ЛЕКЦІЯ 14

Тема: МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ ТА АНАЛІЗУ СОБІВАРТОСТІ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

План:

1. Методи розрахунку та аналізу собівартості залізничних перевезень у конкретних умовах.

2. Вплив якісних показників використання рухомого складу на собівартість перевезень.

3. Собівартість перевезень різних видів вантажу.

4. Собівартість перевезень вантажів по окремих дільницях та напрямках.

1. Методи розрахунку та аналізу собівартості залізничних перевезень у конкретних умовах

Методами офіційної калькуляції можна оцінити вплив на собівартість пе­ревезень наступних факторів:

• зміну питомої ваги вантажних та пасажирських перевезень;

• зміну питомої ваги перевезень за окремими видами тяги;

• зміну питомої ваги перевезень за видами сполучень за операціями пере­візного процесу, за категоріями поїздів.

Всі окремі фактори - зміна якісних показників використання рухомого складу, зміна якості експлуатаційної діяльності, зміна структури вантажообігу за родами вантажів, зміна дальності перевезень вантажів та пасажирів та інші оцінюються спеціальними розрахунковими методами. Розрахункові методи засто­совуються для визначення собівартості перевезень, які виконуються у відмінних від середньосітьових специфічних умов (конкретні умови перевезень).

Розрахункові методи розроблені вітчизняними вченими-економістами Михальцевим Є.В., Орловим В.М., Чудовим А.С.

Собівартість перевезень у конкретних умовах при наявності даних про них визначаються спеціальними розрахунковими методами, при яких можна змінюва­ти окремі прийоми, підходи, але всі ці способи основані на залежності витрат залі­зниці від різних показників роботи чи часу, який витрачається на окремі виробничі операції. Найбільш часто застосовуються наступні методи розрахунку:

• розрахунок експлуатаційних витрат за окремими статтями Номенклату­ри витрат (метод безпосереднього розрахунку);

• метод одиничних витратних ставок;

• метод зведених витратних ставок;

• метод коефіцієнтів зміни середньосітьової собівартості перевезень;

• метод питомих ваг витрат;

• метод коефіцієнтів впливу.

Метод безпосереднього розрахунку собівартості (або метод розрахунку собівартості за окремими статтями Номенклатури витрат) полягає у послідов­ному розгляді витрат кожної статті та відокремлення з неї частини витрат, які можна віднести до даного перевезення.

Вихідними даними для вирішення задачі цим методом є середньосітьові ве­личини витрат за статтями Номенклатури витрат та середньосітьових значення вимірників роботи рухомого складу, а також дані по конкретним перевезенням.

Величина витрат по кожній статті, яку потрібно віднести на обсяг конкре­тних перевезень (АЕ) визначається наступним чином:

• з середньосітьових даних виписується сума витрат даної статті £_да; а також

• величина вимірника, з яким пов'язані витрати даної статті;

• визначається величина витрат даної статті, що припадає на одиницю вимірника у середньому по залізниці:

e = Е_ст/И;

визначається по розрахунковим формулам величина даного вимірника, що припадає на обсяг конкретних перевезень, що розглядаються И;

визначається частина витрат даної статті, що відноситься на конкретні перевезення;

∆Е_ст = сИ

Ці витрати виконуються по кожній статті витрат, що відноситься до кон­кретних перевезень. Виключення складає порядок розрахунку витрат загаль­них для всіх галузей господарств залізниць та загальновиробничих витрат, які визначаються пропорційно величині заробітної плати, що відноситься на кон­кретні перевезення - по окремим господарствам. Потім ні витрати по конкрет­ним перевезенням додаються, діляться на обсяг цих перевезень та визначаєть­ся собівартість перевезень С:

С = (∆Е₁+∆Е₂+……+∆Е_n)/PL’=∑∆E/PL’

Метод одиничних витратних ставок

Витратні ставки (витрати, що припадають на одиницю вимірника) розра­ховуються по середньозалізничних даних шляхом групування залежних витрат по окремих вимірниках і діленням цих витрат на величину відповідного вимі­рника. Методом витратних ставок собівартість перевезень розраховується у наступній послідовності: спочатку розглядаються всі особливості перевезень у конкретних умовах: величини показників, витратні норми і т.д.; потім для цих умов роботи на обсяг роботи, прийнятим рівнем 1000 т-км нетто (експлуата­ційних), розраховуються розміри калькуляційних вимірників, множенням ви­тратних ставок (якщо необхідно, скоригованим по умовам перевезень) на калькуляційні вимірники та додаванням отриманих результатів визначається сума залежних витрат, для отримання повної величини до них додаються умо­вно-постійні витрати. Умовно-постійні витрати визначаються у процентах від залежних витрат, що приходяться на 10 тонно-км.

Для вантажних перевезень при основному варіанті аналізу на залізницях, що експлуатуються, прийняті наступні калькуляційні вимірники:

1- вагоно-кілометри (∑nS);

2- вагоно-години (∑n Т);

3- бригадо-години поїздних бригад (∑n Н);

4- локомотиво-кілометри (∑nS);

5- локомотиво-години (∑МТ);

6- бригадо-години локомотивних бригад (∑МН);

7- витрати умовного палива (∑Вт, кг);

8- тонно-км брутто вагонів та локомотивів (∑РЬ_бр);

9- маневрові локомотиво-години (∑МТ_нан);

10- кількість вантажних відправок (∑Q).

За даною системою вимірників розподіляються залежні витрати, при цьому варто відмітити, що на три вимірника (∑nS, ∑nТ, ∑Q) відносяться витра­ти вагонного господарства та господарства вантажної та комерційної роботи.

На п'ять вимірників (∑MS, ∑МТ, ∑МН, ∑Вт, кг, ∑МТ_ман) відносяться витрати локомотивного господарства. Причому на локомотиво-години маневрових локо­мотивів відносяться витрати по маневровим локомотивам, а на всі інші вимір­ники - по поїзним локомотивам. На локомотиво-кілометри відносяться витрати, пов'язані з поточним утриманням, поточним обслуговуванням, екіпіровкою, капі­тальним ремонтом локомотивів, а при електротязі також витрати господарства електрифікації по амортизації контактної мережі. На локомотиво-години відно­сяться витрати по амортизації поїзних локомотивів, а на бригадо-години локомо­тивних бригад - витрати по заробітній платі локомотивних бригад.

На вимірник маневрові локомотиво-години відносяться витрати по госпо­дарствам:

локомотивному - витрати, пов'язані з утриманням, ремонтом, амортиза­цією, змазкою, екіпіровкою, витратами палива, заробітною платою локомоти­вних бригад по маневровим локомотивам;

господарство колії - залежні витрати, пов'язані з поточним утриманням, одиночною зміною матеріалів верхньої будови колії, їх амортизації (по голо­вних коліях ці витрати відносять на тонно-кілометри брутто);

господарство перевезень - витрати по утриманню технічного штату стан­ції, зайнятого на маневрах;

господарство СЦБ та зв'язку - залежні втирати по електричній централі­зації стрілок та утриманню гірок.

Розрахунок собівартості перевезень методом одиничних витратних ставок проводиться у табличній формі.

Таблиця 13