Список використаної літератури

1. Ващенко Г. Виховний ідеал. - Полтава, 1994. - с. 52-75.

2. Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу // Твори: У 7 т. - К., 1954. - Т.5, с. 76-80.

3. Педагогічна майстерність. За ред. І.А. Зазюна. - К.: Вища шк.., 1997. - с. 111-161.

4. Педагогіка: Хрестоматія/Уклад.: Кузьмінський А.І., Омеляненко В.О. - К.: Знання-Прес, 2003, с. 382-385.

Науковий керівник: ст. викладач О. О. Свириденко

Проблема неуспішності в підлітковому віці та шляхи її подолання т. В. Цимбал

Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького

Однією із найбільш гострих проблем сучасної школи, від якої чи не найбільш потерпає наше суспільство, продовжує залишатися проблема розвитку пізнавальної активності і запобігання неуспішності школярів. Доволі часто доводиться спостерігати, як учні ще не закінчивши початкову школу, майже повністю втрачають справжній інтерес до навчання, що призводить до зниження їхніх оцінок та якість знань. Важливо не лише розуміти, що таке неуспішність та причини, які до неї призводять, а я знати як можна розв’язати дану проблему.

За даними вчених, приблизно 12,5% учнів відчувають труднощі в навчанні, що значною мірою ускладнює роботу вчителя. На позначення цього явища у психолого-педагогічній літературі вживають поняття "неуспішність".

Неуспішність – невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, фіксована через певний період навчання (після вивчення розділу, наприкінці чверті, півріччя).

Свідченням неуспішності учня у навчанні є: а) нездатність пояснити, в чому полягає складність, завдання, намітити план самостійного його розв'язання, вказати, що нового отримано в результаті його розв'язання; б) відсутність його запитань щодо суті матеріалу, спроб знайти правильну відповідь, ігнорування додаткової до підручника літератури; в) пасивність і відволікання в ті моменти уроку, коли триває пошук, потрібні напруження думки, подолання труднощів [3].

Особливо загрозливого звучання проблема неуспішності набуває в період підліткового віку, який є одним з найскладніших у житті людини, оскільки супроводжується не лише змінами в організмі, а й повним руйнуванням попередніх уявлень та перебудовою світоглядної системи.

В цей період провідною діяльністю знову стає спілкування, однак навчання також є важливою частиною життя підлітка. Навчальна діяльність в цей період характеризується: збільшенням самостійності, усвідомленням важливості знань для майбутнього життя, відбором необхідних предметів та спрямованістю на їх вивчення. Однак інтерес до окремих дисциплін зменшується, оскільки підлітки спрямовують свої зусилля на предмети необхідні для їхньої майбутньої професії [1, с. 257-258].

Підлітковий вік – це кризовий період, в який необхідно приділяти дітям значну увагу та намагатися скеровувати їх у правильному напрямі, слідкувати за змінами в їх житті. Саме тому знання причин неуспішності є надзвичайно важливим для усіх учасників навчально-виховного процесу.

В цілому можна виділити 4 групи причин неуспішності: соціально-економічні, фізіологічні, дидактичні та психологічні (мал. 1) [2, с. 17-18].

Серед наведених причин проблеми неуспішності саме питання позитивної мотивації вимагає особливої уваги, адже її формування є вирішальною рушійною силою. Це доводить і дослідження проведене серед учнів 6‒8 класів, в процесі якого аналізувалося ставлення учнів до навчальних предметів та виокремлено мотиви, які визначають це ставлення.

В анкетуванні взяли участь 24 учні. Близько 68 % учнів мають невизначене ставлення до предметів, 21% ‒ позитивне, 11 % ‒ негативне. Отриманні результати свідчать про невизначеність мотивів, які б сприяли розвиткові у дітей зацікавленості у вивченні шкільних дисциплін. При цьому слід звернути увагу на те, що власне визначало їхнє ставлення до предмета. Загалом учні керувалися можливістю отримати хороші оцінки, ставленням до викладачів, складністю чи легкістю навчального матеріалу та його цікавістю. Також дітей зацікавили форми проведення уроків та використання інформаційних технологій. І лише кілька учнів керувалися в своєму виборі необхідністю застосування знань у майбутньому.

Тож узагальнюючи результати дослідження, можна сказати, що основними факторами, які впливають на формування позитивної та стійкої мотивації до навчальної діяльності, є:

1. Зміст навчального матеріалу, який має бути зрозумілим та цікавим для учнів, гарно ілюстрованим, пов’язаним із попередніми даними, закріпленим практикою та перевіреним;

2. Організація навчальної діяльності, яка має передбачати оптимальну мету, нестандартні форми проведення занять з використанням технічних засобів;

3. Колективні форми навчання, що дозволяють створити суперництво та активувати сили дітей;

4. Оцінка навчальної діяльності, яка має бути об’єктивною, і водночас стимулювати дітей до кращого результату.