Список використаної літератури

1. Антологія педагогічної думки Древньої Русі і Московської держави XIV-XVII ст. - М.: Педагогіка, 1995. - 363 с.

2. Джуринський О.М. Історія педагогіки: Учеб. посібник для студ. педвузів / Джуринський. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2006. - 637 с.

3. Піскунов А.І. Історія педагогіки та освіти / А.І. Піскунов. - М.: Сфера, 2004. - 490 с.

4. Ярхо В. Як вчили і навчалися в Древній Русі / В. Ярхо / / Наука і життя. - 2002. - № 7.

Науковий керівник: ст. викладач О. О. Свириденко

Eстетичне виховання учнів на уроках іноземної мови л. В. Харченко

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Неважко зрозуміти, що всебічний гармонійний розвиток особистості, будь якого віку, неможливий без естетичного виховання, адже саме воно сприяє формуванню соціальної позиції учня, заснованої на гуманістичних цінностях. Це ставить перед вчителем школи важливе завдання естетичного виховання учня, адже саме в цьому процесі мають бути задіяні абсолютно всі предмети, а кожна дисципліна повинна мати свої можливості щодо реалізації естетичного виховання. Однією із таких дисциплін є являється іноземна мова.

Іноземна мова, як загальноосвітній навчальний предмет може і повинен внести свій внесок в процес розвитку творчих здібностей учнів. Гадаю, не буде помилкою зазначити той факт, що іноземна мова – це додаткове «вікно» в світ, своєрідний засіб для поповнення знань у різних сферах життя, науки, та мистецтва. Володіючи величезним виховним, освітнім і розвиваючим потенціалом творчих здібностей учнів, іноземна мова може реалізувати його під час реалізації практичної мети навчання, тобто тільки в тому випадку, якщо учень у процесі іншомовної комунікативно-пізнавальної діяльності (слухаючи, кажучи, читаючи і т.д.) буде розширювати свій загальноосвітній кругозір, розвивати своє мислення, пам'ять, почуття і емоції, якщо в процесі іншомовного спілкування будуть формуватися соціально-ціннісні якості особистості: світогляд, моральні цінності та переконання, риси характеру.

Впливаючи на особистість, будь-яка мова збагачує емоційний і практичний досвід, розвиває психіку, формує інтелектуальний потенціал, сприяє вихованню естетичних і розумових здібностей, веде до накопичення професійних навичок і вмінь, розвитку природних задатків учнів, їх моральних якостей. Вона налаштовує на подальшу, активну творчо-усвідомлену самодіяльність учнів, що відповідає їхнім духовним потребам, задовольняє їх прагнення до самореалізації, і прояву особистісних якостей. Все це є ефективним засобом комплексного розвитку особистості, формування її творчого потенціалу.

Як уже зазначалося, гармонійний, всебічний розвиток особистості неможливий без її естетичної вихованості, тому і не дивно, що у сучасній педагогіці естетичне виховання трактується як „педагогічна діяльність, спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси” [4]. В результаті цього, ми можемо легко визначити мету естетичного виховання,що являє собою високий рівень естетичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності,її естетичні знання, смаки, ідеали, здібності до естетичного сприймання явищ дійсності,мистецтва, потреба вносити прекрасне в оточуючий світ, зберігаючи природну красу.

Ми вже зазначли,що естетичне виховання школярів є багатогранним процессом.Це і не дивно, адже основу данного процесу складають такі напрями як «життя і діяльність дитини в сім'ї», «навчально-виховна діяльність загальноосвітніх навчально-виховних закладів та позашкільних» , «самоосвіта» та звичайно «вплив засобів масової інформації». Але це не всі прояви естетичного виховання.А відповідно в естетичному вихованні величезне значення має особистість педагога та показники естетичної вихованості учнів - це і їх зовнішній вигляд, манера поводитися, розмовляти, вигляд їхніх підручників, зошитів тощо. Вчитель саме іноземної мови має приділяти ще більшу увагу всім цим деталям, адже саме він,може і повиннен змінити світогляд учня на краще.Але чому саме іноземна мова? Чому саме вчитель англійської,французької,а може німецької мови може сформувати стійку естетичну свідомість учня? Насправді, відповідь досить проста.

Будь-яка мова, як рідна, так і іноземна, - це живий організм, в ньому зосереджений, окрім інформаційного, величезний етичний, естетичний, художній потенціал, тому відношення до мови як формальному набору «видів мовної діяльності» веде до вихолощення самої її суті. Власне кажучи, з цього можна легко визначити унікальність предмету «іноземна мова»,яка полягає в тому, що уроки є фактично єдиними, що моделюють реальні і багатообразні ситуації спілкування. Жоден інший предмет не має за мету навчати учнів перш за все спілкуванню. Спілкування - це не тільки уміння правильно говорити і грамотно побудувати свою мову, але уміння слухати і чути, переживати і співпереживати. Досягти цього, не зачіпаючи емоційної сфери учнів, неможливо, і в цьому сенсі урок іноземної мови, близький предметам естетичного циклу: музиці і образотворчому мистецтву [4]

Важливо, щоб на уроках звучали не холодні, бездушні, хоча і фонетично та граматично правильні відповіді учнів, а відповіді, що містять власні переживання, враження, забарвлені дитячою емоцією, щирі «сплески» душі і розуму. Саме тоді процес спілкування набуває бажану форму.

Естетичне виховання на уроках іноземної мови можна розглядати і як самоціль, тобто як компонент загально-виховної системи, і як мотиваційний засіб, що сприяє вивченню самої іноземної мови. Проблема інтересу, захопленості, мотивації - одна з фундаментальних проблем всієї педагогіки, і її вдале рішення важливе для успішного ведення занять по будь-якому шкільному предмету.

Окрім естетичного потенціалу широкі можливості для реалізації естетичного виховання на уроках іноземної мови дає культурологічний та країнознавчий компоненти навчання. Адже вивчення іноземної мови передбачає вивчення культури країн, мова яких вивчається. Це дає змогу вчителеві ознайомити учнів із фольклором, літературою, живописом, архітектурою та іншими галузями мистецтва цих країн, розширюючи культурологічні знання учнів, формуючи їх естетичні уподобання.

Важливим напрямом мовної підготовці на уроках іноземної мови є формування учня як учасника ситуацій міжкультурного спілкування, як суб’єкта діалогу культур. Одним із шляхів виховання учня як суб’єкту діалогу культур є, на нашу думку, використання у навчальній діяльності прецедентних художніх текстів, адже саме вивчення данних текстів і розглядається як специфічна форма міжкультурного спілкування, в процесі якого в учнів формуються зразки і моделі поведінки, розвиваються мислення, здатність до аналізу й оцінки, складається образ світу тощо[1].