Список використаної літератури

1. Оржеховська В. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх: Навч.-метод, посібник. – К.: ВіАН, 1996. – 351 с.

2. Васильківська І. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні: деякі аспекти // Право України.– 2004.-№ 1.–С. 95-98.

3. Капська А. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю: Навч.-метод, посібник.– К.: УДЦССМ, 2001.–220 с.

Науковий керівник:ст. викладач О.О. Свириденко

Роль внутрішньосімейних відносин у вихованні дитини в. О. Борисенко

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Робота присвячена дослідженню ролі сім’ї у вихованні дитини. Тема, безумовно, заслуговує уваги, адже сім'я – це могутній соціальний феномен, який найтісніше об'єднує людей на основі шлюбних і кревних взаємозв'язків, тож завжди буде викликати цікавість і прагнення зрозуміти, що ж таке є сім'я.

Відомий педагог, М. Стельмахович, який уперше в історико-педагогічній науці дослідив національну систему сімейного виховання в Україні, так характеризує сім'ю:

«Сім'я – це життєдайний осередок, що приводить на світ Божий, плекає найвищу цінність людства – дітей, цвіт нації, майбутнє народу, завдяки яким кожен батько і мати мають реальну можливість повторити та продовжити себе у своїх потомках».[3, с. 15]

В. Сухомлинський, розкриваючи значення сім’ї, зазначає наступне: «У сім’ї шліфуються найтонші грані людини – громадянина, людини – трудівника, людини – культурної особистості. Із сім’ї починається суспільне виховання. У сім’ї, образно кажучи, закладаються коріння, з якого виростають потім і гілки, і квітки, і плоди. Сім’я – це джерело, водами якого живиться повноводна ріка нашої держави. На моральному здоров’ї сім’ї будується педагогічна мудрість школи».[4, с. 45]

Ці думки якнайповніше розкривають сутність поняття «сім’я» та її роль у житті дитини. Проте, на особливу увагу заслуговує ідея побудови педагогічної мудрості школи на моральному здоров’ї сім’ї.Дійсно, наскільки атмосфера, що панує в сім’ї, стосунки між батьками, їх ставлення до педагогічних знань впливають на дитину, на формування її особистості?

Сім’я – перше виховне середовище, в якому знаходиться дитина. В семидесяті роки ХХ століття італійський психоаналітик С. Фанті обґрунтував існування ще однієї стадії психічного розвитку людини – ембріонального. Це означає, що формування дитини як особистості відбувається ще у лоні матері, тож дуже важливими є її фізичне та психологічне здоров’я під час вагітності, адже «плід є ультрачуттєвим рецептором материнської психосоматики і навколишнього середовища».[1, с. 22]

Після народження дитина стає центром Всесвіту для батьків і їхнє покликання – задовольнити всі потреби цієї маленької людини, починаючи з фізіологічних і закінчуючи самовираженням у більш старшому віці.

Певною аксіомою є те, що сформувати гармонійну особистість, здійснити педагогічно доцільний виховний вплив на дитину можна лише за умови атмосфери благополуччя та розуміння в сім’ї. Усі ж нарікання батьків на «проблемних, неслухняних, неможливих» дітей – завжди вина самих батьків. Усі негаразди вирішуються шляхом спілкування. Як показує практика допомоги дітям та батькам, навіть дуже складні проблеми з дітьми вирішувані, якщо вдається створити сприятливий клімат спілкування в сім’ї.

Більшість батьків, особливо недосвідчених, помилково вважають, що дитину можна виховати за допомогою якогось «універсального засобу» і шукають його в книжках для виховання тощо. На практиці ж такий пошук викликає розчарування, адже дитина знаходиться в постійно змінних умовах, реакція її психіки також змінна і, врешті решт, кожна дитина – індивідуальна особистість, яка не може відповідати узагальненому шаблону.

З чого ж слід починати виховний процес в сім’ї?

В широкому сенсі слова – з формування себе самого, оскільки дитина, як правило, – це копія своїх батьків. Зростання батьківської відповідальності означає розвиток здатності ставитися до себе як до члена сім’ї і вихователя. Посилення взаємовпливу в сім’ї проявляється в зростанні педагогічного рівня батьків, що відображається на розвитку та поведінці дитини.

Головне завдання батьків – виконання функцій вихователів. Це не лише створення певних взаємовідносин між батьками та їх дітьми, але і їх передумов, тобто певного способу життя сім’ї і взаємовідносин її членів.

Невпевненість батьків у власних силах загострює стосунки у сім’ї і негативно впливає на розвиток дитини. Результат правильного виховання – це здоров’я дитини, її щастя та благополуччя. Все залежить від рівня і способу життя сім’ї, від уміння батьків створити щасливе сімейне життя.

Підкреслюючи специфічність впливу на дитину внутрішньосімейних відносин, особливо виділяють батьківську любов. І дійсно, що може бути важливіше любові? Будь-які помилки, недоречності батьків у вихованні дітей компенсуються почуттям любові та підтримки. Австрійський педагог Х. Райнпрехт також вважає основною силою, без якої неможливе виховання дитини, формування її особистості – любов.[2, с. 124] Він вважає, що любов присутня на початку і кінці виховання. Дитинства, повного любові, вистачає на все життя. Вона наповнює дитину внутрішніми захисними силами проти всього, що заважає її творчим задаткам. Необхідно наповнити виховання любв’ю та розумінням. Звичайно, у дитини можуть бути кризи, труднощі та невдачі, але не може бути повної поразки. Любити – означає приймати дитину такою, як вона є, якою б не дала її вам доля.

В нашому дослідженні ми приходимо до висновку, що основний вплив батьків на дитину базується на їх педагогічній грамотності, сприятливій атмосфері у родині, любові і взаєморозумінні. Дотримуючись цих простих істин, спілкуючись зі своїми дітьми, батьки допоможуть дитині:

• віднайти почуття безпеки;

• розуміти, як треба поводитись;

• набути життєвого досвіду;

• сформуватися у дисципліновану особистість;

• стати людиною з власними поглядами, нормами, установками та ідеями.

А вже ці якості стануть основою, з якою зможуть працювати вихователі, педагоги, шліфуючи та огранюючи той діамант-дитину, що створила сім’я.