Список використаної літератури

1. Виховання української еліти в системі національної освіти України: матеріали науково-практичної конференції (19-20 червня 1997) / Під ред. В.Вовка, І.Б. Ковальчука. – Львів: За вільну Україну, 1997. – 146 с.

2. Вишневський О. / Сучасне українське виховання/ О.Вишенський. – Львів, 1996.

3. Дроб̕язко П.І. / Українська національна школа: витоки і сучасність/ П.І. Дроб̕язко – К.: Видавничий центр «Академія», 1997. – 184 с.

4. Мартенюк І.В. / Національне виховання: теорія і методологія/ І.В. Мартенюк. – К., 1995.

5. Падалка О.С., Нісімчук А.С. / Педагогічні технології/ О.С. Падалка, Нісімчук А.С. – К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1995. – 252 с.

Науковий керівник: ст.викладач О.О. Свириденко

Педагогічна діяльність Миколи Пирогова л. Л. Кутуза

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Микола Іванович Пирогов – основоположник воєнно-польової хірургії, видатний вчений, педагог, громадський діяч. В 1856 р. він надрукував у журналі «Морской сборник» статтю «Вопросы жизни», в якій розглядає питання сімейного і суспільного виховання дітей, обґрунтовує свій ідеал високоморальної людини та доводить необхідність моральної освіти для всіх людей, тому що вона є основою, на якій повинна базуватися спеціальна освіта. Насамперед, писав Микола Пирогов, потрібно забезпечити розвиток особистості, сформувати моральні цінності, необхідні людині при вступі у самостійне життя. Він вказував на шкідливість ранньої професіоналізації, спеціалізації в освіті, як для самої людини, так і для суспільства. Думки Миколи Пирогова були прогресивними для свого часу. Він вважав, що дітей треба виховувати з колиски, аби домогтися докорінної зміни моральності, прагнень, потреб, переконань суспільства [1, с.43].

Початкове сімейне виховання дітей дошкільного віку Микола Пирогов вважав тим ступенем, з якого починає формуватися моральна людина, тією основою, на якій будується подальша шкільна освіта. Думки про виховання моральної людини з самого раннього віку, про відповідальну роль матері в початковому сімейному вихованні дітей, про ідеал матері – виховательки зародилися в нього задовго до опублікування статті «Вопросы жизни» [2, с.135].

Микола Пирогов вказував на необхідність бережного і уважного ставлення до дітей, розум і серце яких під впливом виховання і навчання, подібно мʼякому воску, можуть набувати різних форм. Вчитель мусить прозорливим і спостережливим оком помічати дії дитини, її природні нахили, розвивати їх чи стримувати й надавати їм іншого спрямування. В сімейному вихованні, зазначав Микола Пирогов, більше можливостей для керування індивідуальним розвитком дитини, ніж у школі, і ці можливості потрібно обов'язково використовувати в повній мірі[3, с.86].

Найважливішим виховним прийомом, важелем початкової освіти він вважав дитячі ігри. Замість недолугих іграшок, які псують дитячу уяву, треба запропонувати дітям ігри, що розвивають кмітливість та дають багато нових і важливих знань.

Ці погляди Миколи Пирогова мали велике значення для дошкільної педагогіки другої половини XIX ст., зокрема, ідею реальної освіти дітей дошкільного віку було використано при складанні програм і методичних розробок ігор, занять, спостережень за природою.

Микола Пирогов вважав обов’язковим виховання і навчання рідною мовою, виступав за зв’язок школи з життям. На його думку, навчання дітей грамоти слід починати з шестирічного віку. Для розвитку мислення дітей важлива не тільки наочність, а й слово. Дар слова – це єдиний і неоціненний засіб дійти до суті значно глибше, ніж одним зовнішнім сприйманням. Микола Пирогов стверджував, що наочність і слово треба застосовувати в тісному взаємозв’язку [3, с.134].

Ідеї Миколи Пирогова справили значний вплив на розвиток вітчизняної педагогічної науки й народної освіти, їх активно підтримували у своїй освітньо-педагогічній діяльності вчителі, методисти, просвітителі народних мас. Протягом п’яти років перебування на посаді попечителя навчальних округів Микола Пирогов зробив дуже багато для того, щоб пробудити в освітян і широкої громадськості прагнення до організації навчально-виховної системи. Для цього він запровадив нові форми і способи заохочення методичних пошуків учителів, підніс значення гімназійних рад.

Заслугою просвітителя – гуманіста було й те, що в Києві, а потім і в інших містах України, за його безпосередньої участі було засновано недільні та вечірні школи для дорослого населення.

Микола Пирогов виявив себе як гуманний реформатор, противник казенної педагогіки, він захищав загальнолюдський характер освіти, виступав за забезпечення наступності навчання у школах різних ступенів. Його реформи сприяли заміні дисципліни солдатської моральною, обмежували свавілля начальників від освіти.

Велику увагу Микола Пирогов приділяв змісту навчання, його формам і методам. Він був прихильником розвивального навчання. Наголошував на нерозривності навчання і виховання. Школа, вважав він, зобовʼязана готувати «істинну людину», з широкими науковими знаннями, високими моральними переконаннями, твердою волею, здатністю встояти проти «зваб сучасного суспільства», кар’єризму, особистої вигоди. Микола Пирогов виступав за поширення освіти серед жінок та виховання їх як майбутніх матерів [4, с.43].

Прагнучи об’єднати два основні напрями загальної освіти – класичний і реальний, Микола Пирогов у своїх статтях висловлював думку про необхідність запровадження нової шкільної системи і структури загальноосвітньої школи. Намагаючись пояснити принцип єдиної школи, він рекомендував таку систему шкільної освіти:

• елементарна (початкова) школа (2-річне навчання);

• класична і реальна прогімназії (4-річне навчання);

• класична і реальна гімназії (5-річне і 3-річне навчання);

• університет та інші вищі навчальні заклади[4, с.135].

Як перший щабель освіти йде елементарна початкова дворічна школа. Програма занять у цій школі розрахована на розвиток первісних основ мислення, що вчаться, і спостережливості шляхом навчання рідній мові, рахунку й, зокрема, розвиток спостережливості шляхом наочного навчання в дусі Песталоцці. У статті Пирогов говорить про спосіб викладання природних наук. “Взагалі, головний обовязок педагога полягає переважно в тім , що б науку викладати не стільки для самої науки, скільки для розвитку, за допомогою науки тієї або іншої розумової або щиросердечної здатності. Природне й повинне саме служити до розвитку спостережливої здатності в дитини, початківця знайомити з навколишньою його природою. Потрібно привчити з раннього років і його очей, і його дотик до виразного відшукування різних ознак, що характеризують природні тіла; дайте йому в руки мінерал, рослина, тварина й запитуйте його, що він бачить і що він знаходить особливого; змусьте його знайти й описати розходження тим часом й іншим тілом, і завдання ваша буде дозволена, ціль буде цілком досягнута” [5, с.123]

Формам і методам навчання в школах, гімназіях та університетах Микола Пирогов присвятив багато статей. Зокрема, цікаві думки висловлював він про екзамени в школах, під час яких допускалося багато формалізму. Учні, яких не привчали до сумлінної систематичної розумової праці, усі програми лишали для вивчення на час перед екзаменами. Це створювало перевантаження, призводило до поверхового засвоєння навчального матеріалу. Контроль і перевірка знань, наголошував Микола Пирогов, мають бути постійними. Він заперечував перевідні екзамени і оцінку знань учнів за балами.

У звʼязку з цим висувалися вимоги щодо належної підготовки та перепідготовки вчителів – вихователів: вони повинні завжди дбати про підвищення свого методичного рівня, обмінюватися досвідом роботи, бути прикладом в усьому для учнів. Усі вчителі гімназій повинні мати університетську освіту і додатково періодично навчатися на курсах. У ставленні до дітей М. Пирогов вимагав гуманності та сердечності. Його реформи в галузі освіти реакціонери називали «конституційними порядками».

Однак, прогресивна українська інтелігенція того часу схвалювала прогресивні педагогічні ідех та заходи М. Пирогова, спрямовані на демократичне реформування системи освіти. У зв’язку з цим слід згадати виступ Михайла Драгоманова на загальних студентських зборах, організованих на підтримку попечительської діяльності Миколи Пирогова.

Практична освітня діяльність, передові погляди Миколи Пирогова відіграли значну роль у розвитку вітчизняної педагогічної думки.