Список використаної літератури

1.Емельянов В.В. Студенты об адаптации к вузовской жизни / В. В. Емельянов // Социс. – 2001. – № 9. – С. 77-82.

2. Звєрєва І.Д. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / І. Д. Звєрєва. – Київ: Основи. 2008. – 335 с.

3. Технології соціально-педагогічної роботи: навчальний посібник /За заг. ред. проф. А.Й.Капської. – К., 2000. – 372 с.

4. Як удосконалювати самого себе: Пер. з чес. – К.: Політвидав України, 1988. – 319 с.

5. Бондаренко А. О. Соціальна адаптація особистості в умовах пострадянського суспільства: Автореф. Дис. канд. філ. наук: 09.00.03 / Південноукраїнський національний педагогічний ун-т ім. К.Д. Ушинського. – Одеса, 2004. – 19 с.

Науковийкерівник: ст. викладач О. О. Свириденко

Порівняльний аналіз систем викладання в німецьких та українських школах а.М. Іщенко

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Система освіти завжди була дуже важливим питанням в житті кожної людини, адже освіта є одним із головних чинників творення особистості, підготовки людини до майбутнього життя. В кожній країні система освіти є різною, адже в кожного педагогічного колективу можуть бути свої погляди щодо ефективності та доцільності того чи іншого методу навчання. Тому ми розглянемо дві системи середньої освіти, які мене цікавлять найбільше: українську та німецьку.

Щодо України, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2000 року № 1717 у 2001 році розпочався поступовий перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, створення умов для зміцнення здоров'я школярів; оновлення змісту освіти; перехід на компетентніший підхід до організації навчального процесу. У напрямі формування мережі загальноосвітніх закладів держава гарантує конституційне право для кожного громадянина на доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти.

Мережа загальноосвітніх навчальних закладів формується за такими принципами:

• доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

• рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

• відкритий характер освіти, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина;

• соціальний захист дітей.

Мережа загальноосвітніх навчальних закладів формується з урахуванням демографічної, етнічної та соціально-економічної ситуації за освітніми рівнями. Відповідно до освітнього рівня функціюють загальноосвітні навчальні заклади І ступеня (початкова школа); II ступеня (основна школа); III ступеня (старша школа). Загальноосвітні навчальні заклади всіх трьох ступенів можуть функціювати інтегровано або самостійно. Для розвитку здібностей, обдарувань і талантів дітей функціюють спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об'єднань. Для дітей які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку створені навчальні заклади компенсуючого типу (санаторні та спеціальні). Громадяни, які не мають можливості навчатися у школах з денною формою навчання здобувають загальну середню освіту у вечірніх (змінних) школах. Створено сектор загальноосвітніх навчальних закладів приватної форми власності. До системи загальної середньої освіти належать також позашкільні навчально-виховні заклади, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, професійно-технічні навчальні заклади, вищі навчальні заклади І-II рівнів акредитації, які забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти^. Створено умови для реалізації принципів наступності та неперервності освіти. Загальноосвітні навчальні заклади інтегруються з вищими навчальними закладами шляхом створення навчально-виховних комплексів (зовнішня інтеграція) та дошкільними й позашкільними навчальними закладами у навчально-виховні об'єднання (внутрішня інтеграція).

Німеччина має чотириступеневу систему освіти: початкова, двоступенева середня освіта та вища освіта. 9-річна шкільна освіта є обов'язковою, загальною та безкоштовною.

Система освіти в Німеччині лише у найважливіших питаннях регулюється державою (на федеральному рівні). Найбільші повноваження у розвитку і регулюванні освіти має не держава в цілому, а окремі федеральні землі. Це призводить до розбіжностей та відмінності систем освіти в 16 землях.

Відрізняється від української шкала оцінювання роботи учнів та студентів: що «менша» оцінка, тим вона краща, вища. В Німеччині існують оцінки від «1» (відмінно/sehr gut, ausgezeichnet) до «6» (погано, незадовільно/mangelhaft), причому можливі проміжні оцінки типу 1,1; 2,5; 4,3 і так далі.

В Німеччині існують різні види середніх шкіл: Hauptschule, Realschule та Gymnasium.

Hauptschule була задумана як школа з практичним підходом і меншою кількістю складних предметів; вона має готувати до ремісничих професій. Рівень викладання там доволі низький. Фактично зараз установа Hauptschule перетворилася на зібрання найслабших школярів, переважно з сімей мігрантів, в яких батьки через власну неосвіченість не розуміють важливості доброї освіти для майбутнього дітей. З атестатом Hauptschule майже неможливо знайти хорошу роботу, і часто після Hauptschule випускники одразу потрапляють у замкнене коло безробіття. Через свою недосконалість цей вид шкіл вже був відмінений в деяких землях.

Realschule має кращу репутацію, більший спектр предметів, ґрунтовнішу підготовку. Закінчення Realschule дає так званий атестат про закінчену середню загальну освіту (mittlere Reife). Перспективи знайти роботу з атестатом Realschule значно кращі; крім того, після закінчення Realschule учні можуть піти до останніх класів ґімназії і отримати там т. з. Abitur — пройти випускні іспити на атестат зрілості, без яких неможливо поступити до вищого навчального закладу.

Gymnasium — найпрестижніший вид середньої освіти. Лише після закінчення гімназії (середній рівень плюс 2-3 класи вищої гімназії, т. з. Gymnasiale Oberstufe) можна поступати в університети та інші вищі навчальні заклади. Гімназія поділяється на середню (з 5/7 до десятого класів) та вищу (можна порівняти з американською High School, класи з 11 по 12 або з 11 по 13). Критики закидають гімназіям елітарність і вимагають введення єдиної загальної середньої школи, т. з. Gesamtschule, де учні усі роки до атестату навчатимуться разом. У деяких землях, наприклад, у Баварії та в землі Баден-Вюртемберг не батьки, а вчителі вирішують, куди піде дитина після початкової школи (до Hauptschule, Realschule чи Gymnasium). Таке рішення дуже відповідальне і може вплинути на майбутнє дитини. Цей факт часто критикують у пресі, на тій підставі, що на такому ранньому рівні не можна дати будь-яку ґрунтовну оцінку здібностей дитини та прогноз розвитку особистості.

Складення Abitur в гімназії — сильний стрес для учнів, обсяг матеріалу в останніх класах надзвичайно великий. Загалом рівень викладання у гімназіях дуже високий, його можна порівняти з 1-2 курсами університету у країнах із триступеневою системою освіти. Це обумовлено тим, що вступних іспитів до університету не існує, натомість що краща середня оцінка Abitur, то легше потрапити на престижний факультет. Набір проводиться відповідно до оцінки в атестаті. В університетах існує так званий Numerus Clausus, тобто кількість вільних місць. Відповідно до цієї кількості факультети встановлюють середній прохідний бал. Тому що вищий середній бал Abitur у випускника, то більший у нього вибір і вірогідність потрапити на престижний факультет чи на факультет свого бажання.

Тому можемо зробити висновки про основні відмінності:

• В Україні більшою мірою звертають на особливості учнів, їхній стан здоров’я, соціальні та фінансові чинники. В Німеччині намагаються відразу ж готувати спеціалістів для різних галузей, напроти в Україні цей вибір робиться абітурієнтами при вступі до ВНЗ.

• В Україні середня освіта має три ступені, а в Німеччині цих ступеней чотири.

• Система оцінювання відрізняється тим, що в Німеччині найвища оцінка – одиниця, а в Україні – дванадцята.

• В Україні в усіх областях система однакова, а в Німеччині може регулюватися кожною федеральною землею окремо.

• В Німеччині навантаження в останніх класах сер.школи прирівнюється до наших1-2 курсів університету.