Список використаної літератури

1.Дзюба І. Національна культура як чинник майбуття України // Дзюба Іван. Починаймо з поваги до себе: Статті, доповіді. – К.: Просвіта, 2002. – С. 40–57

2.Стельмахович М.Г. Виховні цінності традиційної української родини/ М. Г. Стельмахович // Цінності освіти і виховання : наук.-метод. зб. / Акад. пед. наук України, Центр інформ. та документації Ради Європи в Україні ; за заг. ред. О. В. Сухомлинської. – К., 1997. – С. 129–132.

Науковий керівник: ст.викладач О.О. Свириденко

МЕТОДИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ

Н. О. Демидова

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Розум людини розвивається самостійно,в дії,-зазначав Квінтиліан. Дитина,що відчула радість творчості навіть найменшою мірою,стає іншою,ніж дитина,що повторює дії інших (Б.Асаф’єв).

Проблему творчого розвитку особистості, і в першу чергу особистості дитини,підлітка,досліджували відомі педагоги: П.П. Блонський,С.Т.Шацький,Б.Л.Яворський,Б.В.Асафьєв,Н.Я.Брюсова та інші.Спираючись на їхній досвід,збагачений значним розвитком науки про навчання й виховання дітей,послідовники Н.Л. Гродзенська,М.А.Румер,Г.Л.Рошаль,Н.І.Саць продовжують теоретично й практично розвивати принцип творчого розвитку дітей та юнацтва.

Як зазначає дослідник А.Т. Шумилін, творчість – це процес створення нових духовних і матеріальних цінностей, як найвищий рівень пізнання. Це процес розв’язання завдань, стан натхнення людини – спалах її енергетичного потенціалу, який розкриває межу невідомого, виокремлює його частину й перетворює його на відоме

[1, с. 165].

У філософській літературі є різні трактування феномена творчості, його природи, об’єктивної основи, структури творчого процесу, інформація про формування творчих здібностей людини. Філософами розглядається творчість як “активність”, “діяльність”, “процес”, “вид діяльності”, “тип діяльності”, форма тощо.

Здібності – це психофізиологічні якості людини, від яких залежить динаміка набуття знань, умінь та навичок і успішність здійснення певної діяльності. Здібності-це обдарованість у розвитку. Згідно з концепцією креативності Дж.Гілфорда до творчих здібностей належать:

● спроможність до виявлення і постановки проблем;

● здатність до публічного висловлювання думки, ідей;

● оригінальність-уміння відповідати нестандартно;

● спрямованість удосконалити об’єкт, додаючи деталі [2, с.13].

Розвиток творчих здібностей учнів насамперед передбачає впровадження гуманістичного принципу, коли в центрі навчально-виховного процесу є особистість учня з її потребами, інтересами і можливостями, а вчитель, вдало застосовуючи форми, методи й засоби навчання, виконує функцію, яка допомагає не допустити згубної дії зовнішніх чинників на розвиток творчих здібностей учнів.

Одним із шляхів формування творчої активності учнів є впровадження в практику роботи школи проблемного навчання, яке знайомить учнів із творчою діяльністю поступово. Особливістю такої технології є те, що об’єкт вивчення стає проблемою для самих учнів. Для активізації пізнавальної діяльності школярів велике значення має використання під час уроку активного діалогу, ділової гри, аналізу проблемних ситуацій, навчальних досліджень, спеціальних вправ тощо [3]. На мій погляд, найбільш перспективним шляхом формування творчої активності учнів на уроках є індивідуальний підхід та розв’язання творчих завдань різного типу.

Учені стверджують, що найбільш сприятливі умови для розвитку творчих здібностей виникають у процесі праці. Основна праця дітей -навчання. Цілком закономірно, що для виховання в учнів творчих рис їх навчання треба зробити творчим. На жаль, у школі переважає репродуктивне навчання. Цей процес зазвичай є передачею інформації від учителя до учнів. Учитель подає готові знання, а учні пасивно їх засвоють, і чим точніше на наступних уроках вони відтворюють одержані в готовому вигляді знання, тим краще вони «встигають». Але репродуктивно набуті знання й уміння не знаходять застосування на практиці. Учителі рідко залучають дітей до розв'язання творчих задач, створюють проблемні ситуації, організовують творчі експерименти.Тому ,на моє переконання, процес навчання у школі має бути спрямований не тільки на набуття учнями певних знань та вмінь, а й на формування в них інтересу і здібностей до певної діяльності, зокрема навчальної. Учні мають постійно вчитися застосовувати на практиці свої знання і вміння.

Таким чином, для розвитку в учнів творчих здібностей треба максимально активізувати їх розумову діяльність. Як уже зазначалось, проблемні ситуації є одним з важливих засобів формування і розвитку творчих здібностей учнів. Учитель використовує проблемні ситуації, для розв'язання яких учням необхідно застосовувати набуті знання та вміння в нових конкретних умовах. Цей методичний прийом дозволяє залучати до розв'язання проблеми весь клас. Тобто учням необхідно вибрати з набутої системи знань ті, які дозволять успішно розв’язати поставлену задачу [4]. Аналіз проблемної ситуації, використання раніше засвоєних та нових знань (довідкова література) дозволяє учням успішно розв'язувати проблемні задачі, а отже, розвивати їхні творчі здібності.