Список використаної літератури

1. Аткинсон Р. Человеческая память и обучение. - М.: Прогресс, 1990. - 528 с.

2. Куценко Т.В. Стан властивостей психофізіологічних функцій у дітей молодшого шкільного віку: Автореф. дис. … канд. біол. наук. – Київ, 2000. – 18 с.

3. Макаренко М.В. Методика проведення обстежень та оцінки індивідуальних нейродинамічних властивостей вищої нервової діяльності людини // Фізіол. журн. - 1999. - Т. 45, №4. - С. 123-131.

4. Марищук В.Л. Модификация теста с таблицами для отыскания чисел с переключением / В.Л. Марищук, Н.В. Сысоев, И.И. Петрушевский // Вопр. психол. - 1998. - №2. - С. 157-159.

5. Malchotra D. Effect of intelligence and induced stress on problem solving in males and females / D. Malchotra, S. Hasija // Studia psychol. 1999. - V.32, №3. - P. 157-166.

Науковий керівник: к.б.н., доцент С.М. Хоменко

Зміни серцево-судинної системи чоловіків під впливом дозованої затримки дихання в. Л. Улановська

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Актуальність теми. Як відомо, тісна взаємодія серцево-судинної та дихальної систем організму спрямована на підтримання адекватного газообміну в тканинах і забезпечується спільністю механізмів регуляції. При цьому процеси зовнішнього дихання здійснюють постійний вплив на серцево-судинні функції.

Нині достатньо вивченим є явище дихальної синусової аритмії, що полягає в змінах серцевої діяльності в залежності від фази дихального циклу, в літературі представлені можливі фізіологічні механізми таких змін [3, 60]. Описано вплив частоти дихальних рухів на хвильові процеси серцевого ритму та гемодинамічні параметри [5, 620].

Також багато робіт присвячено дослідженню впливу газових сумішей на функціональний стан організму. Накопичено великий теоретичний та експериментальний матеріал стосовно адаптації організму до гіпоксії: безперервний вплив гіпоксії в горах, барокамерний вплив, вдихування гіпоксичних сумішей і переривчаста нормобарична гіпоксія [1, 98; 2, 70; 4; 386] Однак застосування таких вхідних впливів та вивчення реакцій організму на них потребує складного методичного забезпечення, що обмежує їхнє широке використання для визначення поточного функціонального стану організму людини. В зв’язку з цим актуальним постає питання застосування простих проб із затримкою дихання в практичній діяльності.

Саме тому метою роботи було визначити зміни показників серцево-судинної системи в обстежуваних молодих чоловіків в умовах дозованої затримки дихання та в період відновлення.

Методика дослідження. Обстежено 23 особи чоловічої статі віком 20-21 рік, студенти ННІ фізичної культури, спорту і здоров’я. За спортивною кваліфікацією всі вони відповідали масовим розрядам та спеціалізувались зі спортивних ігор, єдиноборств і спортивного орієнтування.

Перед початком проби у положенні сидячи в обстежуваного вимірювали частоту серцевих скорочень (ЧСС), артеріальний тиск систолічний (АТсист.) та діастолічний (АТдіаст.). Після максимального видиху спортсмен затримував дихання на 20 секунд. Наприкінці проби та кожної хвилини відновлювального періоду (впродовж 5 хвилин) знову проводили виміри тиску крові та ЧСС.

Статистичний аналіз даних та графічне представлення експериментального матеріалу здійснювали у програмі “Excel-2003”.

Результати дослідження. Отримані значення показників систолічного та діастолічного артеріального тиску в стані спокою відповідають нормі для осіб даної вікової групи та цілком узгоджуються з літературними даними.

В иконання дозованої затримки дихання (впродовж 20-ти секунд) після максимального видиху сприяло змінам систолічного артеріального тиску (рис. 1). Так, наприкінці проби значення цього параметра зростало до 128 мм рт.ст., що достовірно перевищувало вихідне середнє значення.

Рис. 1. Показники артеріального тиску крові в обстежуваних чоловіків у положенні сидячи (фон) та наприкінці проби.

Примітка: * - р<0,05; ** - р<0,01 – достовірність відмінностей.

Подібні зміни було виявлено й за показниками АТдіаст (рис. 1) та ЧСС, значення яких вірогідно збільшувалися наприкінці проби з затримкою дихання.

Встановлені зміни артеріального тиску та частоти пульсу в обстежуваних осіб під впливом затримки дихання можна пояснити наступним фізіологічним механізмом. Затримка дихання впродовж 20-ти секунд сприяла активації хеморецепторів головних рефлексогенних зон, які є чутливими до змін хімічного складу крові, переважно до нестачі кисню (гіпоксії), а також меншою мірою до збільшення концентрації СО₂ у крові (гіперкапнії). Імпульсація від цих рецепторів надходить до судинорухового центру довгастого мозку й через симпатичні волокна прискорює ритм серця та звужує кровоносні судини, тому артеріальний тиск зростає.

Аналіз динаміки значень систолічного артеріального тиску в період відновлення виявив поступове зменшення даного показника (рис. 2). При цьому майже повне відновлення досліджуваного параметру спостерігалося вже на другій хвилині, а в подальшому – зрушення значення тиску крові у систолу навіть було меншим за вихідне. Подібна тенденція реакції була визначена й за показниками діастолічного артеріального тиску, коли на 2-й хвилині відпочинку значення майже зрівнялось із вихідним, а на 5-й хвилині – було дещо меншим у порівнянні з величиною у фоні. Водночас частота скорочень серця відновилася вже на 1-й хвилині по закінченню проби.

Отримані дані вказують на доволі швидке (впродовж 2-х хвилин) відновлення показників артеріального тиску крові та ЧСС в обстежуваних чоловіків після проведення дихальної проби із затримкою на видиху. Це можна пояснити впливом низки факторів: станом здоров’я, віком, рівнем фізичної підготовки, адже всі обстежувані регулярно займалися фізичними вправами. Однак, варто враховувати, що результати даної проби значною мірою залежать від рівня мотивації обстежуваного, оскільки передбачають прояв його вольових якостей і тому можуть не завжди об’єктивно оцінювати досліджуваний процес.

Рис. 2. Динаміка артеріального тиску крові в обстежуваних чоловіків впродовж дихальної проби та в період відновлення.

Примітка: * - р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001 – достовірність відмінностей у порівнянні зі значенням наприкінці проби.

Таким чином, виявлені зрушення за показниками серцево-судинної системи впродовж проби можна розцінювати як здатність механізмів регуляції дуже швидко «включатися» та стабілізувати кровообіг задля підтримання оптимального рівня газового складу крові.