Список використаної літератури

1. Божович Л. І. Особистість і її формування в дитячому віці / Л.І.Божович М.: Просвещение, 1968 – 464 с.

2. Ельконін Д. Б. Вибрані психологічні праці / Д. Б. Ельконін – М. : Педагогіка, 1989 – 560 с.

3. Батькам майбутніх першокласників. Гімназія 172 "Нивки" / Електронний ресурс. Режим доступу: http://gimn172.kiev.ua/index.php?id=19

4. Підготовка дитини до навчання в школі / Електронний ресурс. Режим доступу: http://ua.textreferat.com/referat-12193-2.html

5. Соціальна готовність дитини до школи. Дошкільний навчальний заклад «Росинка» / Електронний ресурс. Режим доступу: http://rosinca2012.ucoz.ua/index/socialna_gotovnist_ditini_do_shkoli/0-45

Науковий керівник: к.пс.н., ст. викладач Л. В. Драгола

Особливості кризи середнього віку та шляхи її подолання і. В. Шевчук

Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України

Психологічна криза - це переломний етап у житті особистості, рубіж між старим і новим досвідом, якісний перехід із одного стану в інший. Він, як і всяка зміна, має два види детермінації: внутрішню (обумовлену поступовими внутрішніми змінами, що приводять до якісного стрибка), і зовнішню, обумовлену обставинами життя, складностями міжособистісних стосунків, якимись значущими життєвими подіями.

Криза в житті – це певна ситуація, у якій людина стикається з неможливістю реалізації внутрішньої необхідності свого життя (мотивів, прагнень, цінностей) з причини виникнення перешкод (найчастіше зовнішніх), подолати які, спираючись на свій минулий досвід, він не може. Людина звикає до певної форми свого життя і діяльності: образом і стану тіла, їжі, одягу, більш-менш комфортних умов існування, рахунку в банку, автомобілю, дружині, дітям, соціальним статусом, сенсів і духовним цінностям. Кризовий стан позбавляє його опори. Однак поряд з негативними проявами, криза як ніщо інше виокремлює, що людського залишається від людини, що у нього залишається всередині, що в ньому вкоренилося і міцно сидить, а що відразу руйнується, як тільки зникнуть зовнішні атрибути. Все зовнішнє виходить назовні у процесі кризи, і людина починає усвідомлювати його зовнішність. Якщо ж він ще й відмовляється від цієї зовнішньої оболочки, то відбувається очищення свідомості, глибинне розуміння справжньої цінності, духовне усвідомлення себе. Тому психологічна криза – це фізичне і психічне страждання, з одного боку, і трансформація, розвиток і особистісний ріст - з іншого. Таким чином, джерело кризи психічного розвитку лежить не в конфлікті людини із зовнішньою системою відносин, а обумовлений внутрішнім конфліктом відносини реальної та ідеальної форми. Саме це відношення і провокує спочатку конфлікт, потім спроби його дозволу, а потім і перехід у нову систему співпраці, тобто перехід до нової провідної діяльності. Криза - це не безвихідь, а певні суперечності, які накопичуються у людини і можна сказати, що це завжди неприємно. І не важливо, будь то здоров'я або сім'я, або робота, або дружні відносини. Людина вибивається зі звичного ритму. Але важливо зауважити, що криза є поштовхом до розвитку, до чогось нового у житті людини.

Можна визначити деякі вікові періоди, на які найчастіше припадають особистісні зрушення: близько 20 років, близько 30 років (28-34), 40-45, 55-60 років і, нарешті, в пізньому віці. Хронологічні терміни нормативних вікових криз мають дуже приблизний характер. Момент виникнення, тривалість, гострота проходження криз у період дорослості можуть помітно варіювати залежно від особистих обставин життя. Рушійною силою розвитку визнається внутрішнє прагнення до зростання і самовдосконалення, має значення також ряд зовнішніх факторів. Серед обставин, що провокують кризу, виділяють різкі зміни стану здоров'я (раптова хвороба, тривале й важке захворювання, гормональні зрушення), економічні та політичні події, зміну умов, вимог, соціальних очікувань і т.д. Під тиском суспільних катаклізмів можливе виникнення подвійної кризи (накладення соціальної кризи на віковий), що загострює його перебіг і налаштовує на більш глибоке осмислення всього життя.

Модель кризи включає свідомо негативний компонент: слабкість у протистоянні зміненим обставинам, крах ілюзій, невдачі, болісне переживання незадоволеності. Деякі вважають більш підходящої модель переходу, коли майбутні зміни плануються і особистість здатна впоратися з труднощами. Цим питанням займався американський психолог Левінсон Д. Він виділяв такі переходи:

1) До ранньої дорослості - 17-22 року

2) Перехід 30-річчя - 28-33 року

3) До середньої дорослості - 40-45 років

4) Перехід 50-річчя - 50-55 років

5) Перехід до пізньої дорослості - 60-65 років.

Перехідні періоди, за Левінсен, є стресовими, тому що в цей час цілі, цінності та спосіб життя піддаються перегляду і переоцінки. 

Чим частіше це явище пов'язувати з негативними аспектами життя, тим важче надалі виходити з кризи середнього віку, адже він вже став непоганим виправданням. Щоб такий випадок не реалізувався, необхідно якомога рідше в своїх розмовах згадувати - криза середнього віку , звичайно, якщо це не відверта розмова з близькою людиною, яка здатна вислухати і підтримати.

Бувають випадки, коли криза середнього віку практично не проявляє себе. Зазвичай, таке непомітне протікання притаманне дуже сильним морально і цілісним натурам. Також, часто психологічно закриті особистості мають переживання, але ззовні не подають виду, вважають любі емоції - проявом слабкості. Проте не варто думати, що криза середнього віку доля слабких людей, зовсім ні. В тій чи іншій мірі він проявляється у кожної людини, проте прояви кризи середнього віку і його тривалість індивідуальні.

Першим основним кроком у подоланні кризи є її усвідомлення. Можна прийняти це явище як нагадування, що решту вашого життя ви повинні зосередитися на тому, що ви завжди хотіли зробити, але до цих пір не зробили.

Одна людина, може зайнятися спортом. Це процес вироблення тестостерону безпосередньо пов'язаний з фізичною активністю. Помірні фізичні навантаження допоможуть вам пережити кризу середнього віку, зберігши нормальну потенцію, і попередять розвиток цілого ряду хвороб.

Для іншої людини-гостро стоїть питання щодо сім`ї та дітей. Не варто мучати себе думкою, що ваші діти виросли і ви їм більше не потрібні, адже тепер ви можете спілкуватися з ними в новій якості: не як годувальник, вихователь і опікун, а як друг і порадник.

Але кожній людині є важливим постійна любов і підтримка близьких. Відчуття того, що тебе хтось любить, а значить, потребує твоєї любові, мобілізує всі фізичні і моральні сили. Не варто забувати про спілкування з приємними людьми, спільне проведення часу з друзями, придбання нового захоплення або прояв уваги до нового виду діяльності, набагато легше провести необхідну переоцінку цінностей, що природно, зменшує тривалість кризи середнього віку.

Список використаної літератури

1. Крайг Г. Психологія розвитку / Крайг Г. – СПб. Пітер, 2007. – 992 с.

2. Левинсон Д. «Времена года в жизни человека».

3. Малкина-Пых И. Г. Возрастные кризисы взрослости / Малкина-Пых И. Г. – Эксмо, 2005. – 416 с.

4. Обухова Л. Ф. Вікова психологія / Обухова Л. Ф.  – М.: Вища освіта; МГППУ, 2007. – 460 с.

Науковий керівник: д.пс.н., професор Н. В. Чепелєва

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ПСИХІЧНОЇ РИГІДНОСТІ У ПРОФЕСІЙНИХ СПОРТСМЕНІВ-СТРІЛКІВ

З РІЗНИМ СПОРТИВНИМ СТАЖЕМ

Д. С. Шаріпова

Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля

Національного університету цивільного захисту України

Актуальність дослідження випливає з того, що психічна ригідність є несприятливим чинником, що лежить в основі етіології і патогенезу нервово-психічних і психосоматичних захворювань професійних спортсменів-стрілків, та є значимим механізмом, що дезадаптує та порушує роботу нервової системи особистості [1].

Мета роботи – розкрити типологічні характеристики психічної ригідності професійних спортсменів-стрілків, вплив спортивного стажу на кількісно-якісні її показники.

Досягнення поставленої мети здійснювалось послідовно у два етапи, на кожному з яких вирішувались конкретні завдання. На першому етапі проведено розподіл досліджуваних (164 спортсменів збірної команди України з кульового виду спорту) на групи за спортивним стажем: (перша – спортсмени зі стажем від 0 до 5 років, друга – від 6 до 10 років, третя – від 11 років і більше). На другому етапі проведено дослідження по виявленню типологічних характеристик психічної ригідності професійних спортсменів-стрілків за допомогою Томського опитувальника ригідності Г.В. Залевського (ТОРЗ).

Установлено, що психічна ригідність за всіма своїми шкалами ТОРЗ не перевищує помірні показники, тобто досліджувані загальної групи демонструють більш низькі показники ригідності, ніж контрольна група (здорові особи за Г.В. Залевським [2]).

Визначено, що у залежності від пасивного сприйняття або активного відстоювання звичного, раціонального або емоційно-неофобічного неприйняття нового існують два варіанти ригідного типу особистості професійного спортсмена-стрілка: «ригідний стенічний» та «ригідний астенічний».

Із збільшенням спортивного стажу відбувається посилення психічної ригідності професійного спортсмена з кульової стрільби. Емоційні реакції такої особистості на нове і на ситуації, що вимагають певних змін, стають більш ригідними. Блокуються можливості сформувати нові варіанти вирішення проблем.

Після 10 років професійної кар’єри у складі збірної команди України з кульової стрільби сам по собі цей екстремальний вид спорту ригідизує особистість стрілка. Висока ригідизація звужує не тільки ступінь відкритості психологічної системи, але й зменшує функціональні резерви організму професійного спортсмена з кульової стрільби.

Перспективи подальших досліджень з даного напряму – розкрити вплив психічної ригідності на індивідуальну поведінку спортсменів збірної команди України з кульового виду спорту в умовах змагальної діяльності.