Список використаної літератури

1. Бабенко К. А. Феномен несвідомого у психології: система психічних захистів / Бабенко К. А., Горобець Т. В., Шавровська Н. В. // Навчальний посібник для студентів психологічних факультетів. – Черкаси : «Черкаський ЦНІІ», 2012. – 228 с.

2. Дьяконов Г. В., Цибульська Т. Ф. Дослідження ідентифікації в зарубіжній і вітчизняній психології / Проблеми соціальної психології. Збірник наукових праць. – 1992, Вип2. – С. 3-10.

3. Музика О. Л., Никончук Н. О. Механізм психологічного захисту в усній народній творчості // Електронний ресурс. Режим доступу: http://studentam.net.ua/content/view/7420/97/

4. Самосознание и защитные механизмы личности.Хрестоматия.-Самара: Изд.дом «БАХРАХ-М», 2000. – 656 с.

5. Шулдик Г. Механізми психологічного захисту // 1999. - № 12. - С. 68-71.

6. Яценко Т. С. Активная социально-психологическая подготовка учителя к общению с учащимися. – К. : Освіта, 1993. – 208 с.

Науковий керівник: к.пс.н., доцент К. А. Бабенко

Вплив хронотипу суб’єкта на навчальну успішність у студентські роки т. В. Фоменко

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Питання особистісної реалізації та факторів впливу на неї все частіше постає в нашому сучасному житті. Не самореалізована особистість не приймається соціумом як рівна, вона виглядає неуспішною, непрацьовитою та нецілеспрямованою. Під успішністю студента ми розуміємо його самореалізацію в області навчання.

Самореалізація – це розгортання оптимальних здібностей людини до різних видів людської діяльності; рівень розвитку, якого досягає людина від моменту народження; це свідоме прагнення до реалізації своїх можливостей.

Звернемося до критеріїв особистісної реалізації. Успішна особистість за К. Роджерсом це та, яка повноцінно функціонує і має наступні характеристики: 1) відкритість переживанням – здатність слухати себе, усвідомлення своїх найглибших думок і почуттів без намагання придушити їх; 2) екзистенційний спосіб життя – це тенденція жити повно і насичено в кожен момент існування; 3) довіра організму, тобто здатність людини брати до уваги свої внутрішні відчуття і розглядати їх як основу для вибору поведінки, а не виносити на передній план соціальні норми, закладені якоюсь групою або інститутом; 4) емпірична свобода – це почуття особистої влади, здатність робити вибір і керувати собою; 5) креативність – творчі люди здатні гнучко пристосовуватися до мінливих умов оточення [9,548-551].

Ознаками прояву самоактуалізації за Масловим є: більш ефективне сприйняття реальності; прийняття себе, інших і природи; незалежність: потреба в самоті; здатність належно оцінити навіть звичайні події в житті, відчуваючи їх новизну та отримуючи задоволення [9,514-520].

На самореалізацію впливає низка соціально-психологічних факторів, які варто враховувати. Досліджуючи проблему самореалізації особистості, Р.А. Зобов і В.М. Келасєв виявили дві групи факторів, які мають вплив. До першої групи відносяться фактори, які залежать від людини (ціннісні орієнтири, готовність до самобудови, гнучкість мислення, воля та ін.). До другої – які не залежать від людини (соціальна ситуація, рівень життя, матеріальна забезпеченість, вплив на людину засобів масової інформації, стан екологічного середовища). С. І. Кудінов базовими умовами самореалізації особистості вважає психоекологічні, психофізіологічні, психологічні, педагогічні та соціальні фактори.

Однією з умов самореалізації може виступати біологічний годинник суб’єкта. Час сну та бадьорості якісно впливає на діяльність людини. Таймер або «індивідуальний годинник» міститься в клітинах нашого тіла. Ці клітини спільно з РНК (рибонуклеїновою кислотою) утворюють білки протягом 24 – годинного циклічного періоду [4,93]. Так званий індивідуальний режим активності або хронотип – це стійка тимчасова періодизація психофізіологічного стану людини, зокрема її працездатності. Біологічні дослідження показують, що наші внутрішні годинники встановлюються в ранньому дитинстві, і перевести їх, не відчуваючи значних незручностей, можна не більше, ніж на півтори години в будь-яку сторону.

Про існування двох протилежних типів людей з ранково-денним і вечірньо-нічним піком працездатності на початку ХХ століття заговорили відразу кілька дослідників: М. О’Шіе, Й. Янделл, Х. Маш. Наприклад, М. О’Шіе в 1900 році провів тестування студентів Вісконсинського університету (США). Анкета, яку вчений запропонував заповнити добровольцям, була зовсім короткою: «У який час доби ви відчуваєте себе найкраще?» і «В який час доби вам найгірше працюється?».

У 1939 році за рекомендацією німецького бальнеолога і фізіотерапевта Г. Ламперта людей крайніх біологічних типів стали називати «совами» і «жайворонками». Згодом з’ясувалося, що серед жителів Землі є ще і «голуби», які підлаштовуються під будь-який розпорядок дня.

«Жайворонки» в ранкові години мають чітко виражену синхронізацію працездатності, рівень функціонального стану центральної нервової системи та її периферичного рухового відділу. Вони відчувають себе бадьорими, повними енергії в першій половині дня. Саме на їх біологічний тип повсюдно орієнтований початок трудового дня.

«Сови» відзначаються найкращою працездатністю після заходу сонця, в нічні години. Найбільш глибокий період сну у них вранці, тому пора з найменшою працездатністю у «сов» припадає на 7‑11 ранку. В цей час спостерігається підвищена напруга функцій центральних регуляторних систем. Статистично доведено, що в ранкові години «сови» роблять в півтора рази більше помилок при читанні коректур, ніж «жайворонки».

«Голуби» легко адаптуються практично до будь-якого часу і мають два піки активності протягом усього робочого дня: перший приблизно о 10‑11 годині, а до 14‑15 годин працездатність знижується, з 17‑18 години знову підвищується, знижуючись до вечора.

Зважаючи на вищесказане стає зрозуміло, що працездатність суб’єкта залежить від його хронотипу та часу доби. І чим більше режим дня відповідає хронотипу людини, тим вищою є її працездатністю, а також і її успішність та самореалізація.

Дослідження хронотипу та самореалізації в основному проводять на школярах та студентах, так як зазначена категорія вимушена підлаштовуватися під запропонований установою або закладом режим роботи, і не має можливості змінювати його. Навчання, як правило, починається зранку і лише частина студентів на фізіологічному рівні готові до сприйняття інформації. Іншій частині потрібен час для адаптації та повного пробудження організму. Таким чином суб’єкт не може повністю реалізувати свої можливості, а застосування вольових зусиль породжує внутрішню напругу, що негативно впливає на організм.

Наше емпіричне дослідження є спробую підтвердити теоретичну частину викладу матеріалу та статистично підтвердити поставлену гіпотезу про те, що жайворонки мають більше шансів успішно реалізуватися в навчанні, ніж інші хронотипи.

Дослідження проводилося зі студентами 2-А курсу психологічного факультету. Спочатку за методикою Хорна-Остберга на встановлення хронотипу було проведено анкетування та визначено хронотип кожного студента. Виявилося, що «совами» є 49% опитаних, «голубами» – 31%, «жайворонками» – 20%. Після цього були взяті дані з академічної успішності студентів, зокрема результати сесії за перше півріччя другого курсу 2014 року. Час здачі екзаменів – з 9 ранку. Оцінки з чотирьох екзаменів, які враховувались за п’ятибальною шкалою, були проаналізовані та виведено середній бал для кожного хронотипу. Показники успішності були такими: «жайворонки» – 4,75; «сови» – 4,5; «голуби» – 3,6.

Отримані дані свідчать про кращу успішність «жайворонків». Не на багато, але все ж відстають від них «сови». Аритміки на подив показали найгірший результат.

«Жайворонки» підтверджують припущення про те, що здатні ефективно працювати в ранкові години. В опитаних переважає гарне самопочуття в цей час, вони відчувають бадьорість, пізнавальні процеси в нормі, що і дає їм можливість краще виявити себе.

Підсумовуючи вищевикладене зазначаємо, що на самореалізацію студентів впливають залежні та незалежні від них фактори. Окремим фактором виносимо відчуття людиною власних біоритмів, підлаштування свого навчання чи знаходження умов праці, які б не порушували закладений природою годинник. «Сови», які змушені жити в світі «жайворонків», своє прагнення до самореалізації втілюють через більшу напругу, ніж у сприятливий для них час. Порушуючи таким чином свій біоритм, вони, ймовірно, прикладають більше вольових зусиль і витрачають більше ресурсів, ніж інші хронотипи. Зазначена теза і стане предметом нашого подальшого дослідження.