Список використаної літератури

1. Горобець Т. В. Соціально-перцептивні деформації – епіфеномен психічних захистів: автореф. Дис. канд. Психол. Наук: 19.00.07 / Т. В. Горобець. – Івано-Франківськ, 2008. – 20 с.

2. Психоаналитические термины и понятия: Словарь / [под ред. Борнесса Э. Мура и Бернарда Д. Фаина; Перев. С англ. А. М. Боковикова, И. Б. Гриншпуна, А. Фильца]. — М.: Независимая фирма «Класс», 2000. — 304 с. — (Библиотека психологии и психотерапии, вып. 79).

3. Фрейд З. Введение в психоанализ: Лекции. – М.: Наука, 1989. – 456 с.

4. Хьел Л., Зиглер Д. Теории личности (Основные положения, исследования и применение) / Пер. с англ.– СПб.: Питер Ком, 1999 – 608 с.

5. Лапланш Ж., Понталис Ж.-Б. Словарь по психоанализу / Пер. с франц. – М.: Высш. шк., 1996. – 623 с.

Науковий керівник: к.пс.н., доцент С. М. Аврамченко

Ідентифікація як механізм психологічного захисту ю. В. Ткач

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Проблема захисних механізмів особистості була піднята на межі ІХ-хх століття. У подальшому, вона була творчо переосмиленна дослідниками і розвинута в інших науково-психологічних підходах, і як раніше привертає до себе увагу дослідників. Актуальність особливостей механізму ідентифікації зумовлена недостатньою його представленістю в контексті цілісної психіки суб’єкта в єдності свідомої та несвідомої сфер. Незважаючи на те , що є велика кількість досліджень, на сьогоднішній день у вітчизняній та зарубіжній психологічній літературі немає єдиного погляду на проблему ідентифікації, яка знайшла своє розв’язання в багатьох напрямах зарубіжної психології.

Таким чином, значення в соціальному плані, та малодослідженість заявленої проблеми у науковій літературі зумовили вибір даної теми статті.

Об’єкт дослідження: захисні механізми психіки.

Предмет дослідження: ідентифікація як механізм психологічного захисту.

Поняття «психологічного захисту» було введене З. Фрейдом як засіб розв’язання конфлікту між свідомим та несвідомим. Основну функцію захистів З.Фрейд вбачав у зниженні емоційної напруги, що провокувалася тривогою під час здійснення соціально значущих цілей, що суперечили бажанням людини. В свій час психологічні захисти досліджували: А.Фрейд, А.Адлер, О.Бодальова, Е.Фром, Т.Яценко, Ф.Басін, та ін. Ми схиляємось до думки, що психологічний захист —  це система процесів і механізмів, спрямованих на збереження одного разу досягнутого (чи на відновлення утраченого) позитивного стану суб’єкта. Людина переживає небезпеку у самій собі. Психологічний захист спрямовується як проти небажаних думок, почуттів і відчуттів людини, так і проти окремих нових знань, які надходять ззовні. Все, що загрожує цілісній особистості чи одній із її складових (наприклад,самооцінці), сприймається як небезпека, яка повинна бути знищена [5, с. 68].

У своїй статті ми хочемо детальніше розглянути один із механізмів психологічного захисту, механізм ідентифікації. Така форма «захисту» значною мірою протилежна проекції. В даному випадку під ідентифікацією розуміють несвідоме перенесення будь-ким на себе почуттів і якостей, які притаманні інші людині [6].

Ідентифікація притаманна дитині на ранній стадії розвитку. У психоаналізі ідентифікація розуміється як неусвідомлюване ототожнення себе з іншою людиною на основі емоційних зв’язків. Виявилось, що ідентифікація допомагає долати почуття неповноцінності завдяки прийняттю характеристик, наслідувань дій, переживань іншої(значущої) особи. Також хорошим прикладом ідентифікації є інтерналізація цінностей та установок батьків. Відносно соціальної психології, ідентифікація вважається основою рольової соціалізації індивіда [1, с. 117].

Ідентифікацію можна охарактеризувати такими ознаками: існує ієрархія стосунків (той,з ким людина ідентифікується,завжди у вищій позиції); той, хто ідентифікується, знаходиться в залежності, що задає жорсткий алгоритм поведінки і мислення. Механізм ідентифікації має як несвідомий, так і свідомий характер.

У психоаналізі розрізняють ідентифікацію із значимою особою, з нелюбимою особою, первинну ідентифікацію, ідентифікацію як заміну лібідіозної прив’язаності до об’єкта, зовнішню іденифікацію та внутрішню [4].

Згідно з дослідженнями З.Фрейда, ідентифікація реалізує захисну функцію «Я» проти інцестуозних потягів з метою збереження батьківської любові. Психоаналітик вказував на захисні функції ідентифікації, яка носить інтроективний характер, зокрема вона притаманна немовляті, яке не відрізняє себе від оточуючих об’єктів. Тоді ідентифікація є «формою емоційної прихильності до об’єкта» [2, с. 8].

Представник біхевіористського напрямку А.Бандура вказував на провідну роль ідентифікації саме у процесі соціального научіння: шляхом наслідування та підкріплення засвоюються певні соціальні ролі. В свою чергу Е.Фромм визначає ідентифікацію основним механізмом соціалізації.

Представник напрямку позитивної психотерапії Н.Пезешкіан пропонує таке визначення ідентифікації – це запозичення певної ролі і аспектів поведінки значущої особи [1, с. 118].

Анна Фрейд зазначала,що ідентифікація поєднується з іншими механізмами,утворюючи могутнє «Я». Наприклад ідентифікація з агресором є поєднання проекції та інтроекції характеристик об’єкта агресії. Суб’єкт ототожнюється з агресором: приписує собі акт агресії, наслідує агресора, привласнює символи його влади. Спочатку агресор підлягає інтроекції, а жертва проектується назовні, потім агресія повертається всередину і вся сукупність пов’язаних із нею переживань інтериорізується». З теоретичної точки зору процес «ідентифікації» з агресором допомагає нам розрізнити способи використання конкретних захисних механізмів на практиці, що дозволяє відрізнити приступи тривоги у переносі від спалахів агресії [1,  с. 119].

Приклади ідентифікації як механізму психологічного захисту,ми можемо спостерігати в усній народній творчості:

У дитини заболить пальчик, а в матері — серце.

Діти плачуть, а в матері серце болить.

Ідентифікація має дуже важливе значення в житті людини, яка черпає з соціального оточення і переносить на себе як позитивне, так і негативне:

З ким поведешся, від того й наберешся.

Хто до кого пристає, таким і сам стає.

Погане товариство і доброго чоловіка зіпсує.

В хорошій компанії розуму наберешся, а в поганій і свій згубиш.

Ідентифікація простежується не тільки в прислів’ях та приказках, а й у повір’ях та заборонах, які є залишками прадавніх вірувань. “Земля в уявленні народу була живою, її називали годувальницею, святою, нею клялись, її ім’ям проклинали”; “...неповага до землі була таким же тяжким гріхом, як неповага до батьків, сама земля лишалась для людини істотою, яка має саме такі людські якості, що й вона сама” [3].

Слов’яни вірили, що земля відчуває біль, а тому і ставлення до неї має бути шанобливим:

Не бий по землі, бо їй болить.

Не плюй на землю, бо не буде родить [3].

На основі аналізу наукової літератури ми розглянули такий механізм психологічного захисту як ідентифікація. Дослідження показало що механізм ідентифікації досліджували: А.Фрейд, А.Адлер, О.Бодальова, Е.Фром, Т.Яценко, Ф.Басін, та інші. Ознайомившись із різними поглядами, щодо даного механізму захисту, простеживши прояви даного механізму в усній народній творчості, ми дійшли висновку, що ідентифікація як психологічний захист по більшій мірі відноситься до несвідомої активності людини. Ідентифікація це своєрідний перенос образу іншої людини на себе, ототожнення індивідом себе з іншою людиною або групою людей. Таким чином, можуть бути перейняті не тільки риси та особливості характеру , а й норми та цінності.