Список використаної літератури

1. Винникотт Д. В. Маленькие дети и их матери [Текст] / Д. В. Винникотт. – М. : Независимая фирма «Класс», 1998. – 80 с.

2. Елштайн Д. Б. Громадський чоловік, приватна жінка. Жінки в соціально-політичній думці [Текст] / Д. Б. Елштайн. – К. : Альтернативи, 2002. – 343 с.

3. Зелінська Т. Амбівалентність особистості: Теорія, діагностика і психокорекція [Текст] / Т. Зелінська. – К. : Каравела, 2010. – 256 с.

4. Parker R. Mother love, mother hate. The power of maternal ambivalence [Text] / R. Parker. – New York, 1995. – 299 p.

Науковий керівник: ст. викладач І. С. Дударенко

Психологічні детермінанти наркотичної залежності особистості а. О. Моргун

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Наркоманія - це загальна назва захворювань, що характеризується постійним потягом людини до вживання наркотичних засобів внаслідок стійкої психологічної і фізичної залежності від них. Наркотична залежність - це захворювання, при якому в людини існує патологічний потяг до психоактивних речовин.

Дуже важливо розуміти, що наркотична залежність — це хвороба. Медициною це доведено, ще в минулому столітті. Хвороба наркотичної залежності включена до усіх медичних довідників. Мало того, по своїй тяжкості, наркоманія порівнюється з онкологічними захворюваннями, так як вона має великий процент смертності.

Кількість чинників, що впливають на розвиток наркоманії, постійно збільшується, змінюються їх якісні характеристики. Тому причини наркоманії не можна звести до якогось єдиного чинника. Іноді одна причина призводить до наркоманії, а іноді низка причин, що діють на особистість в одному напрямі, ведуть до її розвитку. Може бути комплекс причин, несприятливих умов і сприятливих чинників, кожний з яких різною мірою зумовлює розвиток різних видів наркоманії і токсикоманії [1, 54 ] .

Причини наркоманія умовно можна поділити на соціальні, соціально-психологічні та психологічні. Американські лікарі Ясковіц і Осносс із Нью-Йоркського центру дезінтоксикації вважають, що формуванню наркотичної залежності сприяють такі причини:

1. ринок, що вільно постачає наркотики;

2. середовище, що сприяє або допускає застосування наркотиків;

3. індивідуальна схильність до вади.

Наркоманію характеризують як соціальну хворобу, що продиктовано тим фактом, що визначальними чинниками в розвитку і поширенні наркоманії є соціальні. Можна простежити чітку залежність збільшення загального поширення наркоманії у важкі періоди історії розвитку суспільства, наприклад під час війни, коли військовослужбовці в екстремальних умовах використовували наркотики в якості стимулюючого засобу, шукали в них полегшення труднощів бойової обстановки, намагалися зняти тугу за домом і близькими. Прискорений випуск середніх медичних працівників за часів війни давав молодим особам з ще не сформованою психікою, можливість не зовсім розумно і обґрунтовано розпоряджатися наркотичними препаратами [2, 326].

Дослідження впливу психоактивних речовин на особистість представлені в працях як зарубіжних Р. Давіез, А. Лешнер, С. Шіміцу, свідчать про всесвітню поширеність наркотичної залежності.

У працях вітчизняних вчених дослідження зорієнтовані на вивчення різноманітних аспектів даної проблеми. Так, у працях Н. Г. Пшук залежність від психоактивних речовин розглядається як наслідоктяжкої дезадаптації особистості і, водночас, фактором її подальшого поглиблення. Про вплив наркотичних речовин на організм людини, зокрема на його психологічну та соматичну складові досліджували С.Є. Казакова, Н.О. Марута, С.В. Римша. Увага науковців, зокрема Бабюк І.О., прикута і до питання спів залежних осіб та їх терапії

Голод, різні національні біди і соціальні потрясіння також сприяють поширенню наркоманії. Чим гірше у країні люди забезпечені матеріально, житлом, харчуванням, роботою, медичним обслуговуванням, то гірше вирішуються соціальні питання тощо, тим гірше загальне психологічне становище, виразніше незадоволення, нервозність, напруженість, депресивність, невпевненість у завтрашньому дні, перевтома, заклопотаність. У реальних фактах кризового стану суспільства знаходить собі грунт антисоціальне індивідуалістичне філософствування. Центральним пунктом цього філософствування є людина з роздвоєною свідомістю або, за філософською термінологією, з роздвоєним «існуванням»: справжнім і несправжнім.

Основою для такого роздвоєння служить дійсна суперечність між реальним становищем людини у кризовому суспільстві, де особистість пригнічується і відчуває себе не вільною, та її суб'єктивним світом самосвідомості (ілюзії на власний рахунок), в якому вона відчуває себе нібито вільного. Звідси – роздвоєння самосвідомості й пристрасне бажання вважати внутрішній світ єдино пов'язаним сутністю індивіда. Слабовольні, нестійкі особи що не вміють переносити життєві труднощі, шукають можливість штучно спричинити заспокоєння або збудження і вдаються до вживання наркотиків. У прагненні втекти від навколишньої несправедливості, від проблем сьогодення криються причини, що штовхають людину у світ ілюзій і фантазій. Унаслідок ми знаходимо обмежену особистість, що копається в собі, нещасну, жалюгідну, і яка відрізняє себе від свого реального положення лише у свідомості, насолоджується думкою про свою внутрішню свободу, «незалежну» від зовнішніх, чужих їй сил.

Так, можна сказати, слабкі люди є в будь-якому суспільстві, й багато хто з них намагається забутися, врятуватися від реального життя. Особливо це стосується молоді – часта невлаштованість життя, відсутність чіткої перспективи, неясність політичної платформи, безідейність, відсутність цілеспрямованості ведуть до розгубленості перед лицем суперечливої дійсності та можуть сприяти залученню до наркотиків [3, 23-45]. Не тільки ця розгубленість, а й безплідний порив до реальності, невдала спроба осмислити справжні суперечності як свого життя, так і життя суспільства можуть бути благодатним ґрунтом, на якому проростає сім’я наркоманії [4, 14].

Люди часто не усвідомлюють загрози, пов’язаної із вживанням наркотиків, не думають про наслідки поганої звички. Ті, хто став на дорогу, що веде від експериментів до узалеження, зазнають значних змін. Вони відстронюються від родичів і друзів, перестають цікавитися життям, спортом, ізолюються від оточення, стають агресивними і некомунікабельними, часто втрачають фізичну форму. Тим, хто починає приймати наркотики, слід пам’ятати, що відмовитися від цієї звички буде не легко. У наркомана виникає психічна та фізіологічна залежність, він мріє тільки про те, як здобути нову дозу. Потяг до наркотиків не зникає за одну мить.Спочатку людина страждає від нестерпного болю, в організмі відчувається „ломка”, все тіло зводить судомами. Багато людей не витримують цього стану і знову починають вживати наркотики. Але з кожною новою дозою зупинитися стає дедалі складніше.[1, 87-90]

Анліз сучасних методів лікування наркотичної залежності дає підстави вважати її зорієнтованою на біологічні методи лікування хімічних залежностей. Найчастіше допомога хворим на наркоманію та алкоголізм обмежується проведенням детоксикації та звільненням їх від стану фізичної залежності. За такого підходу поза увагою спеціалістів залишається той факт, що основні причини зловживання наркотиками та алкоголем мають психологічні витоки, а формування залежності супроводжується виникненням у хворого сильного психічного потягу, який деформує мотиваційну сферу, змінює інші підструктури особистості, негативно впливає на всі сфери його психічного життя