Список використаної літератури

1. Василюк Ф. Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций) / Ф. Е. Василюк. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 200 с.

2. Грачев Г. В. Информационно-психологическая безопасность личности: состояние и возможности психологической защиты / Г. В. Грачев. – М. : Изд-во РАГС, 1998. – 125 с.

3. Котенева А.В. Психологическая защита с позиций христианской антропологи : автореф. дис. … доктора психол. наук : спец. 19.00.01 «Общая психология, психология личности, история психологии» / А. В. Котенова. – М., 2010. – 54 c.

4. Яценко Т.С. Основи глибинної психокорекції: феноменологія, теорія і практика / Т.С. Яценко: [Навч. посіб.]. – К.: Вища шк., 2006. – 382 с.

Психологія виникнення сімейних конфліктів в. В. Грива

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Для шлюбу небезпечні дрібні, часто повторювані сварки. Вони поступово, але неухильно ведуть до психічного відчуження між подружжям, так як внаслідок численних критичних зауважень, які обрушуються одне на одне, у кожного з них падає самооцінка.

Сімейні конфлікти – це протиборство між членами сім’ї на основі зіткнення протилежно спрямованих мотивів і/або поглядів.

Конфлікти в родині варто розглядати як неминучу і необхідну частину відносин, в ході вирішення яких сім’я переступає на більш високий щабель розвитку: зміцнюються міжособистісні стосунки, підвищується задоволеність відносинами. Такий конфлікт є позитивним. Однак бувають і негативні конфлікти, в результаті яких подружні відносини входять в глухий кут, проблеми не вирішуються, а затягуються у часі і загострюються. Чи буде конфлікт позитивним або негативним в основному залежить не від причини, його що викликає, а, скоріше, від способу його вирішення.

В протіканні конфлікту як процесу виділяють чотири основні стадії (К.Вітек; Г.А.Навайтіс, [2 с. 43].): виникнення об’єктивної конфліктної ситуації; усвідомлення об’єктивної конфліктної ситуації; перехід до конфліктної поведінки; вирішення конфлікту

Сімейні конфлікти мають свої особливості, облік яких необхідний при попередженні та вирішенні таких конфліктів. Найважливішою особливістю сімейних відносин є те, що їх основний зміст становить як міжособистісні відносини (любов, кровну спорідненість), так і правові та моральні зобов’язання, пов’язані з реалізацією функцій сім’ї: репродуктивної, виховної, господарсько-економічної, рекреативної (взаємодопомога, підтримка здоров’я, організація дозвілля і відпочинку), комунікативної та регулятивної.

Сімейні конфлікти відрізняються за причинами їх виникнення. Найважливішими з них є: обмеження свободи активності, дій, самовираження членів сім’ї; поведінка, що відхиляється від норм одного або кількох членів сім’ї (алкоголізм, наркоманія і т. ін.); наявність протилежних інтересів, устремлінь, обмеженість можливостей для задоволення потреб одного з членів сім’ї (з його точки зору); авторитарний, жорсткий тип взаємовідносин, що склалися в сім’ї в цілому; наявність важковирішуваних матеріальних проблем; авторитарне втручання родичів у подружні відносини; сексуальна дисгармонія партнерів у шлюбі та ін.

В якості причин сімейних сварок, крім перерахованих вище, слід виділити ревнощі. Ревнощі самі по собі вже здатні отруїти сімейне благополуччя, оскільки є не чим іншим, як проявом почуття невпевненості в собі. Ревнощі проявляються там, де можливо порівняння [3].

При аналізі причин сімейних конфліктів важливо враховувати соціальні фактори мікро- і макросередовища. До факторів мікросередовища слід віднести: погіршення матеріального становища сім’ї; надмірну зайнятість на роботі; неможливість нормального працевлаштування; тривала відсутність житла; відсутність можливості влаштувати дітей у дитячу установу та ін.

Особливості сімейних конфліктів виявляються в їх динаміці, а також у формах протікання. В цілому динаміка сімейних конфліктів характеризується класичними етапами (виникнення конфліктної ситуації, усвідомлення конфліктної ситуації, відкрите протиборство, розвиток відкритого протиборства, вирішення конфлікту і емоційне переживання конфлікту). Але такі конфлікти відрізняються підвищеною емоційністю, швидкістю протікання кожного з етапів, формами протиборства (образи, сварка, сімейний скандал, порушення спілкування і т. п.), а також способами їх вирішення (примирення, досягнення згоди, притирання відносин на основі взаємних поступок, розлучення та ін.).

Суттєвою особливістю сімейних конфліктів є і те, що вони можуть мати тяжкі соціальні наслідки. Нерідко вони закінчуються трагічно. Дуже часто призводять до різних захворювань членів сім’ї. Особливо важкі наслідки сімейні конфлікти мають для дітей.

За ступенем небезпеки для сімейних уз конфлікти можуть бути: безпечними – виникають при наявності об’єктивних труднощів, втоми, дратівливості, стану «нервового зриву»; раптово почавшись, конфлікт може швидко завершитися; небезпечними – розбіжності виникають через те, що один з подружжя повинен, на думку іншого, змінити лінію поведінки, наприклад по відношенню до родичів, відмовитися від якихось звичок, переглянути життєві орієнтири, прийоми виховання тощо; особливо небезпечними – призводять до розлучень.

Ральф Тернер [4 с.86] виділив наступні стадії, через які неминуче проходить будь-який конфлікт.

1. Обмін жестами: трансформація взаємодій в конфлікт. (Ця стадія характеризується напругою у відносинах, невизначеністю, нервозністю. Може бути пов’язана з розкриттям зради і т. ін.).

2. Період безпосереднього конфлікту: обмін символічними ударами.

3. Узгодження: припинення неприкритого конфлікту або примирення: активація протилежного процесу гармонізації відносин.

4. Період оцінки: учасники конфлікту знову і знову обмірковують конфлікт.

5. Наслідки: або відновлення конфлікту, уникнення, відхід від джерела конфлікту, або примирення, що залежить від розвитку четвертої стадії.

Існують і інші уявлення про стадії конфлікту. Дослідники Доваль і Хіл [4 с. 87]. запропонували наступне: початок напруги або розбрату; кульмінація напруги: партнери залучені в різні техніки вирішення конфлікту, включаючи переконання, примус, образу, звинувачення, суперечки, лицемірство і маскування, удавання; вирішення або погодження: один або обидва партнери починають спілкуватися, розуміючи про що говорить інший.

Попередження і вирішення сімейних конфліктів слід розглядати як основні види діяльності з управління такими конфліктами. Часто при вирішенні сімейних конфліктів користуються послугами посередника.

Попередження сімейних конфліктів залежить від всіх членів сім’ї і насамперед від подружжя. При цьому слід мати на увазі, що деякі дрібні сімейні сварки можуть мати позитивну спрямованість, допомагаючи прийти до згоди щодо спірних питань і запобігти більш великий конфлікт. Але в більшості випадків сімейних конфліктів допускати не слід. Основні шляхи попередження сімейних конфліктів залежать від потенційних суб’єктів конфліктної взаємодії (подружжя, батьки, діти, родичі і т. ін.). Загальними шляхами попередження сімейних конфліктів, що випливають із соціально-психологічних закономірностей розвитку сім’ї є: формування психолого-педагогічної культури, знань основ сімейних відносин (в першу чергу це стосується подружжя); виховання дітей з урахуванням їх індивідуально-психологічних і вікових особливостей, а також емоційних станів; організація родини на повноправних засадах, формування сімейних традицій, розвиток взаємодопомоги, взаємної відповідальності, довіри і поваги; формування культури спілкування.

Вирішення сімейних конфліктів може бути забезпечене досягненням згоди щодо спірних питань. Це найсприятливіший варіант вирішення будь-яких сімейних конфліктів. Але є й інші форми вирішення таких конфліктів, які не є конструктивними. Прикладом цього може бути догляд дітей з сім’ї, позбавлення батьківських прав і т. ін. Такий дозвіл важким тягарем лягає на батьків або дітей, викликає у них важкі емоційно-психологічні переживання.

Отже, сімейний конфлікт – це важливий аспект людських відносин, що представляє собою боротьбу або незгоду з приводу двох чи більше протилежних потреб, які суперечать одна одній, цілей або цінностей в сім’ї.

Важливо не намагатися позбутися конфліктом в сім’ї, а навчитися їх вирішувати найбільш адекватними способами, що може призвести лише до зміцнення сімейного щастя.