Список використаної літератури

1. Орбан Л., Хрущ В., Ларіонова В. Етнопсихологія [Текст] / Л.Орбан, В.Хрущ, В.Ларіонова. – Івано-Франківськ, 1994. –83с.

2. Попов Б. Життя етносу: Соціокультурні нариси: Навч. Посібник [Текст] / Б. Попов. – К.: Либідь, 1997. – 239 с.

3. Сухарев В.А., Сухарев М.В. Психология народов и наций [Текст] / В. А Сухарев, М.В.Сухарев. – Донецк: Сталкер, 1997. – 416 с.

4. Швецова А.В. Національний характер як феномен культури [Текст] / А. В. Швецова. – Сімф. : Таврія, 1999. – 264 c.

Науковий керівник: ст. викладач І. С. Дударенко

Маніпулятивні впливи і психологічний захист особистості в трансформаційному соціумі о. Я. Гошовська

Львівський державний університет внутрішніх справ

Мінливі й нестабільні тенденції розвитку загроженого воєнною ескалацією сучасного вітчизняного соціуму характеризуються істотним підвищенням тривожної, фрустраційної та агресивно насиченої інформації. Відбувається різка зміна традиційних стереотипів життєдіяльності в економічній та соціально-ідеологічній сферах, інтенсивно знижується психологічна стійкість людей до деструктивних впливів та загальна опірність організму як на психофізичному, так і соціальному рівнях. Пересічна українська людина переживає цілу низку дискомфортних психостанів і активно презентує підвищений психозахист. В умовах соціально-економічної нестабільності дуже потужним чинником маніпуляції свідомістю й надалі залишаються засоби масової інформації, які здебільшого упереджено і контраверсійно подають трактування певних подій і фактів. Теза про те, що хто володіє інформацією, той володіє і світом, у черговий раз набуває чіткого підтвердження.

У розумінні окресленої проблематики цінними видаються твердження Ф.Василюка, який з позицій вивчення психології переживання, зокрема в аналітичному розрізі подолання людиною кризових ситуацій, розводить цілі і функції захисних механізмів. Наголошується, що механізми психологічного захисту спрямовані на прагнення позбавити людину від дихотомійності й амбівалентності почуттів, на оберігання її від усвідомлення небажаного змісту й на усунення негативних психічних станів тривоги, страху, сорому тощо. Водночас людина змушена платити дорогу ціну за використання захисних механізмів, які є ригідними, автоматичними, вимушеними мимовільними і неусвідомлюваними процесами віддзеркалення та регуляції. Остаточний результат їх використання виражається в об’єктивній дезінтеграції поведінки, самообмані, уявному, паліативному вирішенні конфлікту або навіть неврозі. До того ж психічна енергія, витрачаючись на підтримку захисту, вже не може бути використана людиною на позитивні і конструктивні форми поведінки, послабляючи особистісний потенціал і зменшуючи адаптаційні спроможності людини [1]. Особистість відчуває посилену необхідність у захисті від гострих і травмогенних викликів часу, що породжує перманентне відчуття недостатньої психологічної захищеності, яке стає однією з причин конфлікту людини і соціуму та у вимірах клінічної психології пояснює утворення невротичних симптомів.

Як зазначає Т. Яценко, психологічний захист є своєрідним фільтром свідомості, основна функція якого полягає в недопущенні людиною до власної свідомості розуміння наявності в неї негативних рис характеру. В межах психодинамічної парадигми вчена виокремлює два різновиди захисту: базисний (особистісний) і ситуативний (периферійний), причому обидва не лише взаємопов’язані, а й не існують один без одного. Також тісно узгоджується формування автоматичних засобів психологічного захисту з емоційною «знедоленістю» суб’єкта, з акцентом на домінуванні внутрішньої детермінованості психологічного захисту над зовнішньою [4].

Безперечно в маніпулятивних впливах найважливішу роль відіграють сучасні інформаційні технології, зокрема Р. Грачов відзначає, що в різних інформаційно-комунікативних ситуаціях (від міжособової взаємодії до масової комунікації – журналів, газет, телебачення, радіомовлення тощо) діє безліч маніпуляторів і використовуються різноманітні способи, прийоми і техніки прихованого психологічного примусу людини. В умовах такого тиску вона нагально потребує своєрідного «соціально-психологічного імунітету» до маніпулятивної дії, який забезпечують механізми психологічного захисту. Психозахист особистості постулюється як складна багаторівнева система суспільних, соціально-психологічних та індивідуально-особистісних механізмів, утворень і форм поведінки, яка повинна забезпечувати інформаційно-психологічну безпеку людини в суспільстві як особистості й активного соціального суб’єкта, її психологічну захищеність в умовах дії багатоманітних інформаційних чинників і в різних інформаційно-комунікативних ситуаціях [2]. Значна кількість людей намагається протистояти руйнівним тенденціям сьогодення і зберегти самобутність, унікальність своєї особистості на основі отримання втрачених релігійних духовно-моральних цінностей та ідеалів, насамперед шляхом відновлення втраченої віри в певний теологічно-релігійний культ або набуття нової системи вірувань у певний духовно-моральний абсолют – Бога і його різних іпостасях. Зокрема А. Котьонова пропонує вивчати феномен психологічного захисту особистості на перетині різних галузей, напрямів і шкіл психології з іншими гуманітарними науками і формами духовно-практичної діяльності людини (філософією, богослов’ям, мораллю, мистецтвом, релігією тощо), адже, на її думку, проблема полягає в тому, що підходи, засоби і методи дослідження психологічного захисту, що накопичилися в науці, сьогодні вже не задовільняють нові об’єктивні реалії громадського життя і потреби розвитку психології. Тому неминуче виникає теоретико-методологічна необхідність їх доповнення іншими підходами, що склалися в християнській антропології та психології, що, можливо, дозволить вирішити ряд зовнішніх і внутрішньонаукових суперечностей. Стверджується, що в християнській традиції знаходиться дуже потужний пласт уявлень, ідей, методів, способів і конкретних рекомендацій, що допомагають людині впоратися із зовнішніми стресовими ситуаціями і внутрішніми дискомфортними (депресивними, аутистичними, фрустраційними та ін.) станами, загрозливими цілісності особистості, її психіці та загальній екзистенції. Звичайно, традиційні концепції психозахисту фактично описують захисні механізми і захисну поведінку «душевно-плотської» («зовнішньої») людини, що не має релігійного духовно-морального досвіду захисту і зміцнення власного здоров’я. Водночас перевагою християнської традиції безсумнівно є накопичений досвід регуляції психічного стану та спроможності впоратися з екзистенційно-важливими емоційно напруженими ситуаціями «духовної» («внутрішньої») людини [3]. Ми вважаємо, що практична актуальність дослідження теологічно-релігійних модифікацій (та їхньої сутності) зумовлена необхідністю осмислення досвіду реальної практики психотерапії та психологічного консультування, орієнтованих насамперед на людину «поза релігійною вірою», а також досвідом застосування езотеричних і окультних технологій, пропонованих у різних школах психології, з позицій християнської антропології та психології. Важлива роль повинна відводитися встановленню релігійних цінностей та духовно-практичних методів і дій, заснованих на християнській вірі, які можуть бути опорою і для невіруючої людини, ставши ядром її психозахисту. Яскравим прикладом актуальності такого проблемогенного психозахисного ракурсу є загальновідомі логотерапевтичні дослідження В. Франкля, що не втратили наукового значення й для сьогоднішніх студій про психозахист та пошуки сенсу буття. Здійснений автором науково-гуманістичний аналіз досвіду виживання ув’язнених у концентраційному таборі показав, що віра в Бога (у різних баченнях його сутності й релігійного виміру) є основою позитивного захисту людини. Отож, по суті, психозахист є основним містком між потребою особистості та її задоволенням, своєрідним дзеркальним відображенням можливого, але не реалізованого особистістю процесу мотивації, або віддзеркаленням не здійснених, однак бажаних у минулому цілей. Непродуктивність дії для особистості власних психологічних захисних механізмів пов’язана з розбіжностями між цілями й засобами їх досягнення у поведінці. Також це є свідченням порушення міри у співвідношенні мотиву і сил, витрачених на його реалізацію, або поведінкою людини на досягнення прямо протилежних цілей. Оскільки поведінка людини визначається одночасно свідомими і несвідомими процесами, то відбувається співіснування в будь-якій її реакції численних і неповторних комбінацій механізмів психозахисту і копінг-стратегій. Цілеспрямоване (усвідомлене) використання людиною механізмів психологічного захисту узагальнюється у певній копінг-стратегії, яка дозволяє людині бути незалежнішою від маніпулятивних впливів інформаційного довкілля.