Список використаної літератури

1. Ермолаева Е.П. Профессиональная идентичность и маргинализм: концепция и реальность // Психологический журнал. – 2001. – № 4.

2. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. – Москва: Мысль, 1996.

3. Тези доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції “Методологія та технології в системі вищої школи” – Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова МОН України, Поліграф Центр, 2007.

4. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія №12. Психологічні науки: Зб.наукових праць. – Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009 . – № 26(50). – Част.II.

5. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія №12. Психологічні науки: Зб. наукових праць. – Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. – №28(52).

6. Шнейдер Л.Б. Профессиональная идентичность / Учеб.пособ. – Москва – Воронеж: “Модек” 2004.

7. Мей Р. Искусство психологического консультирования. – Москва: Независимая фирма “Класс”, 1994.

8. Иванова Н.Л., Конева Е.В. Профессиональная идентичность и профессиональное пространство // Мир психологии. – 2004. – № 2.

9. Иванова Н.Л. Профессиональная идентичность в социально – психологических исследования // Вопросы психологии. – 2008. – № 1.

Науковий керівник: д.пс.н., проф. Я. О. Гошовський

Дослідження самооцінки та рівня домагань у студентської молоді к. Д. Власова

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Метою дослідницької роботи було визначення самооцінки та рівня домагань у студентів третього курсу психологічного факультету.

В даний час у вітчизняній і зарубіжній літературі все більше уваги приділяється розгляду проблеми рівня домагань, який має значний вплив на формування людини як особистості. Однією з проблем є саме визначення, що таке рівень домагань і самооцінки. Дослідження рівня домагань має велике значення в медичній психології, педагогіці та педагогічній психології, соціальній психології та психології управління і в інших галузях [1, с. 218].

Отже, було встановлено, що рівень домагань має багато значень. Одне зі значень це прагнення до досягнення цілей того ступеня складності, на який людина вважає себе здатною. На рівень домагань впливають успіхи і невдачі на життєвому шляху. Рівень домагань тісно пов’язаний із самооцінкою. Відповідно до цього рівень домагань може бути завищеним або заниженим, адекватним чи неадекватним.

Вивченням рівня домагань займалися такі вчені як К. Левін, Дж. Френк, Ф. Хоппе та інші. А вивченням самооцінки займалися такі вчені як У. Джемс, К. Левін, А. В. Захарова, Г. К. Валіцкас та інші.

Так, термін «рівень домагань» був введений в школі німецького психолога К. Левіна. Причиною появи концепту послужив один з феноменів, знайдених в дослідах Т. Дембо. У цих експериментах, де для провокації гніву випробовуваним пропонували дуже складні або просто нерозв’язні завдання, виявилося, що якщо поставлена мета дуже важка для індивіда, він намічає деяке «легше завдання, що є наближенням до початкової мети, яку людина хоче досягти по етапах». Поняття «рівень домагань» надалі зустрічається в роботі Дж. Френка, де воно трактується як широко охоплюючі цілі особи, що включають її погляд на себе.

Для Є.А. Серебрякової рівень домагань – це потреба в певній самооцінці, що прийнята і схвалена людиною [2, с.15]. Ф. Хоппе визначив рівень домагань як модель ситуації вибору дії.

У. Джемс виділив дві форми самооцінки: самовдоволення і невдоволення собою. Згідно з ним, самооцінку (почуття власної гідності, самоповага, задоволеність життям тощо) можна представити у вигляді дробу, в чисельнику якого знаходиться успіх, а в знаменнику – домагання особистості. Отже, рівень самоповаги можна підвищити, або підвищуючи успіх (чисельник дробу), або знижуючи домагання (знаменник). Сам У. Джеймс віддавав перевагу другому шляху, вважаючи: «що всяке розширення нашого Я становить зайвий тягар і зайве домагання» [4, с. 672].

У дослідженнях К. Левіна визнається зв’язок оцінки себе та рівня домагань.

На думку, А. В. Захарової самооцінка – проекція усвідомлюваних якостей на внутрішній еталон, співставлення своїх характеристик з ціннісними шкалами. А з іншого боку самооцінка – це гордість, самовпевненість, позитивна чи негативна установка на себе.

Г. К. Валіцкас запропонував робоче визначення даного конструкту: самооцінка – це продукт відображення інформації суб’єктом про себе у співвідношенні з певними цінностями та еталонами, що існує в єдності усвідомлюваного і неусвідомлюваного, афективного та когнітивного, загального і приватного, реального і демонструючого компонентів [3, с. 232]. Особливо рівень домагань і самооцінка грають важливу роль у формуванні підлітка як особистості і пов’язані з формуванням взаємовідносин з іншими людьми.

На сьогоднішній день вивчено співвідношення самооцінки та рівня домагань за параметром висоти і зв’язок різних варіантів з низкою особистісних особливостей. Виявлено, що при гармонійному поєднанні висотних характеристик самооцінки та рівня домагань може формуватися збалансована особистість, а при дивергенції рівнів останніх може виникати внутрішній дискомфорт, що викликає підвищення тривожності, агресивності і так далі [2, с. 18].

Аналіз отриманих результатів показав, що в данній групі спостерігається середній рівень самооцінки та високий рівень домагань. А також спостерігається, що самооцінка нижче, ніж рівень домагань і в деяких випадках може бути, що самооцінка і рівень домагань мають однаковий середній рівень, тоді говорять, що ці два поняття пов’язані між собою. Невідповідність висотних параметрів самооцінки та рівня домагань породжується одним, спільним для них різновидом внутрішньоособистісних конфліктів. Цей конфлікт полягає в тому, що актуальна самооцінка, що складається по поточним досягненням, не збігається з тим внутрішнім еталоном, нереалістичне відношення досліджуваних до власних можливостей.

Результати проведеного дослідження рівня домагань (Таблиця 1) та рівня самооцінки (Таблиця 2) показано нижче.

Таблиця 1

Таблиця 2

Узагальнюючи  все вищесказане, можна сказати, що із 18 досліджуваних, реалістичний рівень домагань отримало 16 осіб, тобто це оптимальний – порівняно високий рівень, що підтверджує оптимальне уявлення про свої можливості. Підвищений рівень отримало 2 особи, звичайно це нереалістичне відношення до власних можливостей, тобто це свідчить про те, що студенти не вміють правильно ставити перед собою ціль. Щодо самооцінки, можна сказати, що адекватну самооцінку із 18 досліджуваних мають 12 осіб.

Розбіжність між тим, що людина реально може досягти та рівнем домагань, тільки 9 досліджуваних із 18 встановлюють перед собою такі цілі, які вони дійсно прагнуть досягти. Інші досліджувані мають такий розрив, який вказує на конфлікт між тим, до чого людина прагне і тим, що вважає для себе можливим.