Список використаної літератури

1. Вербин С. Г. Наука принятия решений / С. Г. Вербин. – СПб: Питер, 2002. – 160 с.

2. Козелецкий Ю. Психологическая теория решений / Ю. Козелецкий. – М: Прогресс, 1979. – 504 с.

3. Кулініч, І. О. Психологія управління [Текст] : навч. посіб. / І. О. Кулініч. - К. : Знання, 2008. - 292 с.

Науковий керівник: викладач О. Ю. Франчук

Соціальні страхи у юнацькому віці а. О. Бойко

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Метою написання даної статті є визначення соціальних страхів у юнацькому віці. Чимало досліджень розроблено в контексті вивчення соціальних страхів у молодшому шкільному та підлітковому віці (М. І. Буянов, В. А. Вінс, О. І. Захаров, А. М. Прихожан та ін.), але вивчення соціальних страхів в юнацькому віці залишається недостатнім. Хоча в цьому віковому періоді соціальна ситуація розвитку особистості є особливо важливою, адже відбувається процес прийняття та освоєння нової соціальної позиції – дорослої людини, самостійного члена суспільства, активного суб’єкту соціального процесу.

Проблема страхів давно піднімалась у науково-психологічній літературі, нею займалося багато вчених, психологів та філософів. Сучасні дослідження проблеми соціальних страхів зробили значний крок вперед. Дж. Боулбі, у своїх працях, широко розкрив причини саме юнацьких страхів. Він стверджував, що страх самотності – один з найсильніших страхів у людському житті, особливо й юнацькому віці. Можна вважати такий страх незрілим, але за ним стоять вагомі біологічні причини. Протягом всієї історії людства людям вдавалося найбільш ефективно витримувати кризи і протистояти небезпекам за допомогою своїх близьких. Таким чином, потреба в тісних зв'язках і близьких відносинах закладена в людській природі.

Багато часу присвятив проблемі страхів Речмен. Відповідно до його «концепції травматичного обумовлення» події або ситуації які викликають біль можуть викликати страх незалежно від наявного відчуття болю [1].

У вітчизняній психології страх розглядають як сильне емоційне збудження  (Н. В. Виноградова, І. Ю. Кулагіна); стан страху пов`язується з фрустрацією соціальних потреб людини (Л. Л. Гозман, Л. А. Грищенко, Н. В. Жутикова, Н. Д. Левитов); з властивостями особистості (В. М. Астапов)[5].

В даний час існують різні класифікації страхів. Згідно з однією з них, все різноманіття даних емоційних станів можна розділити на природні, соціальні та екзистенційні страхи. До першої групи належать страхи, які безпосередньо пов’язані із загрозою життя чи здоров’я людини, друга представляє острах і побоювання за зміну свого соціального статусу, третя група страхів пов’язана з глибинною сутністю людини і характерна для всіх людей незалежно від конкретних ситуацій [6].

Соціальні страхи прямо пов’язані з унікальною здатністю людини до прогнозування і розгляду варіантів.

Соціальний страх пов’язаний з моральними установками людини, з характером взаємин у соціумі, з соціальним статусом і відчуттям відповідальності. Це страх усвідомлений, він піддається аналізу, його можна описати та передати словесно. 

Під соціальним страхом ми розуміємо емоцію, яка виникає у відповідь на «соціальну ситуацію загрози», переживається як очікування або передбачення небезпеки (невдачі, критики, втрати та ін.), при виконанні діяльності в певних умовах.

Особливо гостро питання соціального страху постає, коли мова йде про осіб юнацького віку. Це зумовлено тим, що в цьому віці на даному етапі психологічного розвитку в період вікової кризи відбувається зміна соціальних ролей, визначений рубіж.

Життєдіяльність в юності ускладнюється: розширюється діапазон соціальних ролей та інтересів, з'являється все більше дорослих ролей з відповідною їм мірою самостійності і відповідальності. На цей вік припадає багато критичних соціальних подій: одержання паспорта, настання кримінальної відповідальності, можливість реалізації активного виборчого права, можливість вступу до шлюбу. Перед кожним постає задача вибору професії і подальшого життєвого шляху.

Психологічним критерієм переходу до юнацького віку є різка зміна внутрішньої позиції, зміна ставлення до майбутнього. Якщо підліток, на думку  Л. І. Божович, дивиться на майбутнє з позиції нинішнього, то юнак дивиться на нинішнє з позиції майбутнього. В юності відбувається розширення часового горизонту – майбутнє стає головним виміром. Змінюється основна спрямованість особистості, яка тепер може позначатися як прагнення до майбутнього, визначення подальшого життєвого шляху, вибір професії.

Саме під час усвідомлення себе як людини, яка самостійно повинна відповідати  за свій вибір, ставати самостійною, найбільш актуальними є страхи перед майбутнім, страх помилитися і вибрати не те, що  подобається.

Найважливіший психологічний процес юнацького віку – становлення самосвідомості і стійкого образу своєї особистості, свого “Я” [3].

На жаль, в юнацькому віці особа часто зустрічається з ситуаціями соціальних контактів, які можуть лякати її. Адже вона потрапляє в нове соціальне середовище (студентська група, колектив), а нове – завжди невідоме і викликає страх.

З поміж усієї сукупності соціальних страхів, які спостерігаються в осіб юнацького віку, виділяють вісім найголовніших різновидів, що утворюють чотири пари страхів. До них належать: страхи керівництва і підпорядкування, страхи успіхів і невдач, страхи близьких соціальних контактів та страхи оцінок.

В юнацькому віці розширюються межі емоційної та мотиваційної сфери особистості. Прояви емоцій стають більш різноманітними. Формуються механізми саморегуляції та психологічного захисту. Змінюється характер страхів [4].

Несхвалення близьких людей і членів сім’ї; несхвалення з боку керівника/викладача; низьке матеріальне становище; невміння маніпулювати людьми; відсутність кар’єрного зростання; відсутність іміджу; негативні відносини в колективі/групі; відсутність суспільного визнання – фактори, які сприяють виникненню соціальних страхів [1].

На з’ясування природи виникнення страхів у юнацькому віці надихнула методика «Незакінчені речення», яка була проведена серед студентів віком від 18 до 20 років. Тест незакінчених речень (Sackssentencecompletiontest, SSCT) був розроблений Джозефом М. Саксом в 1950р.Це проективна психологічна методика, відноситься до методик доповнення і складається з 60 незавершених речень, які поділені на 15 різних категорій, які в більшій чи меншій мірі є актуальними для досліджуваного. Результати проведеного дослідження показали, що найбільш актуальною серед молоді є категорія страхів та побоювань (Таблиця 1).

Таблиця 1

Узагальнюючи  все вищесказане, можна сказати, що в юнацькому віці соціальна ситуація розвитку особистості є особливо важливою, адже відбувається процес прийняття та освоєння нової соціальної позиції – дорослої людини, самостійного члена суспільства, активного суб’єкту соціального процесу. Тому в цей період найвища ймовірність виникнення та розвитку безлічі соціальних страхів, які здатні нанести велику шкоду як самим юнакам, так і їх майбутньому.