Список використаної літератури

1. Бегеза Л. Є. Соціально-психологічні чинники адаптації практичних психологів до діяльності у професійно-технічних навчальних закладах : дис.… канд. психол. наук: 19.00.05 / Людмила Євгенівна Бегеза. — К., 2014. — 242 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) [Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.

3. Горностай П. П. Личность и роль: ролевой подход в социальной психологии личности / Горностай П. П. — К. : Интерпресс ЛТД, 2007. — 312 с.

4. Зливков В.Л. Проблема особистісної та професійної самоідентифікації в сучасній психології / В.Л.Зливков. – Соціальна психологія. Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php

5. Ложкін Г., Волянюк Н. Професійна ідентичність в контексті маргінальної поведінки суб’єкта / Г. Ложкін, Н. Волянюк. – Соціальна психологія. http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=84&c=2067

6. Поваренков Ю. П. Психологическое содержание профессионального становления человека / Ю. П. Поваренков – М.: Изд-во УРАО, 2002. – 160 с.

7. Bauman Z. The individualized society. – Oxford: Blackwell Publication, 2002. – 172 p.

8. Moskovici S. Notes towards a discription of Social Representation // Eoropean Jornal of Social Psychology. – 1988 – V. 18.

Психологічний зміст прийняття рішень а. В. Білошиста

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Прийняття рішень стало предметом наукового дослідження лише під час Другої світової війни. В результаті цих досліджень виникло два види теорій рішень – теорія прийняття раціональних рішень і психологічна теорія прийняття рішень. Перша була створена, головним чином, математиками і економістами, і вимагає відповідей на питання «Як приймати рішення раціонально?» і «Які з альтернатив оптимальні?» Друга ж теорія, є системою тверджень про те, як люди в дійсності приймають особистісні та організаційні рішення і які помилки роблять при цьому [2].

Психологічна теорія прийняття рішень була безпосередньо розроблена, виходячи з досліджень раціональних рішень. Дана теорія направлена на те, щоб виявити і передбачити характер процесів прийняття рішення. Психолог, на відміну від спеціалістів в галузі статистики і економіки, повинен також розкривати деякі риси характеру особистості, які відіграють важливу роль в процесі прийняття рішення. Однією з найважливіших таких рис є те, що дії людини, яка приймає рішення, завжди направлені на досягнення певної мети. Крім того, особистість, яка приймає рішення, володіє деякими важливими когнітивними якостями, такими, як короткочасна і довготривала пам’ять і достатньо визначена швидкість обробки інформації. Це незмінні риси того, хто приймає рішення, вони відіграють основну роль при вирішенні задачі, яка потребує рішення. Таким чином, психолог, який намагається передбачити і пояснити діяльність людини, що приймає рішення, повинен дослідити як структуру задачі так і структуру властивостей людини, що вирішує завдання. [2].

Експериментально визначено п'ять етапів розвитку психологічного забезпечення прийняття рішення [3].

Перший з них характеризується нездатністю діяти "розумом". Способи дій не усвідомлюються. Процеси і продукти дій злиті. Мета і цілі формуються і досягаються під безпосереднім контролем речей. В основу регуляції дій покладено безпосереднє сприйняття ситуації. Емоції — єдине, що виступає у ролі зворотного зв'язку [3].

На другому етапі завдання також зважуються лише в зовнішньому вигляді, шляхом маніпулювання речами. Маніпулювання речами відбувається без осмисленого плану, задуму. Співвідношення приватної і загальної цілей недосяжне: вирішення приватного завдання перетворюється в самоціль, загальне завдання "розчиняється", "виштовхується". Дії здебільшого контролюються речами. Оцінка емоційна, хоча зовнішні мовні вказівки уже починають впливати і на вибір мети, і на контроль дії, на регуляцію і оцінку [3].

На третьому етапі відбувається розчленування продукту і процесу дії — способи дій стають доступними усвідомленню. Вони становлять основу операцій, що формуються. Слово стає не просто сигналом, а знаковим сигналом, не тільки активізує готову команду, але може нести в собі зародок власної команди — зародок програми дій. Водночас значно розширюється сфера стимуляції — з'являються власне пізнавальні потреби і, хоча функцію контролю дій ще виконують переважно речі, а в самостійній оцінці результатів дій домінують емоції.

На четвертому етапі завдання зважуються також маніпулюванням певних предметів, але згодом, у разі повторного звернення до завдання, знайдений шлях уже може бути основою плану повторних дій, що строго співвідноситься з вимогами цього завдання. Це забезпечується перекладанням деяких утворень внутрішнього плану на зовнішній план. Формуються інтелектуальні операції, якими здійснюються самокоманди. Хід оперування оцінюється.

На п'ятому етапі тенденції, що виявилися, досягають повного розвитку. Здатність до самокоманди сформована. Дії систематичні, побудовані за задумом, строго співвіднесені із завданням [3].

Проблема вибору завжди стояла і стоятиме гострим кутом перед усіма людьми незалежно від віку, статі, країни та національності. Уміння приймати рішення передбачає:

• вміння перетворювати складні завдання в прості;

• вміння виділяти головне, аналізувати, систематизувати і узагальнювати наявну інформацію;

• вміння використовувати можливості науки, фахівців і при цьому діяти самостійно [1].

Сьогодення ставить перед нами нові питання і вимагає вирішення нових проблем. Власне кажучи, наше життя - це послідовність прийняття рішень. Піти до інститут або зайнятися самоосвітою? Вийти заміж або почекати? Піти працювати продавцем або водієм трамвая? Ми приймаємо рішення щодня і при цьому здебільшого робимо це несвідомо - під впливом виховання, реклами, власних стереотипів, страхів і комплексів. Наслідки своїх дій ми часом відчуваємо не відразу, а через день, два, рік, десять років. А часом вже тоді, коли і змінити нічого не можна. На думку спадає прислів'я: «Якби знав, де впаду, соломки б підстелив». І нам починає здаватися, що це доля, покарання «згори», і ми приречені [1].

Складнощі в нашому житті виникають тоді, коли ми стаємо лінивими, не хочемо думати, чи не бажаємо аналізувати і вибирати, вважаючи за краще з усіх наявних варіантів вирішення проблеми той, що простіше. Наш світогляд стає вузьким, ми перестаємо бачити життєві перспективи, втрачаємо, нарешті, здатність оцінювати що відбувається з різних точок зору. Ми забуваємо, що наше життя - в наших руках.

Синтез багатьох наук і напрямків наукової діяльності може дати чіткий опис наслідків прийняття того чи іншого рішення. Люди, які використовують ці знання, набагато менше хворіють, довше живуть і мають стійке матеріальне положення [1].

На Заході питанню прийняття рішень приділяється велика увагу, проводиться багато навчальних семінарів, тренінгів та конференцій. І люди, які хочуть багато чого досягти в житті, весь час вчаться, постійно консультуються у фахівців. Основна увага в розвинених країнах приділено циклу досліджень, присвячених прийняттю рішення людиною в сучасних умовах XXI століття, при дефіциті часу, постійній невизначеності, стресах. Великий інтерес на останньому симпозіумі щодо прийняття рішень, який проходив у Парижі, був проявлений до синтезу досягнень математики і фізики (логічних методів) і методів лінгвістики, психології, нейрофізіології. У підсумкових документах зазначалося, що оптимальне рішення можливо прийняти, тільки використовуючи весь комплекс струнких систем і психологічних функцій людини. Що ж нам робити для того, щоб навчитися як можна більш точно передбачати майбутнє і приймати вірні рішення? Кожен з нас постійно вирішує завдання «з сотнею невідомих». Від наших рішень залежить не тільки матеріальне благополуччя сім'ї, здоров'я, але часом життя, і не однієї людини. І щоб правильно діяти у повсякденному житті, необхідно постійно тренувати свій розум і пам'ять. На допомогу людині мобілізований весь колір сучасної науки: психологія, нейропсихологія, філософія, медицина та ін. [1].

Отже, можна зробити висновок, що: прийняття рішень – це те без чого не можна уявити нашого життя. Процес прийняття рішень складний і багатогранний. Кожна людина, яка прагне до успіху в тій чи іншій сфері, повинна оволодіти мистецтвом прийняття рішень, адже незалежно від соціального статусу, ми щодня приймаємо рішення, які так чи інакше впливають на наш життєвий сценарій.

Вчені розробили і продовжують розробляти різноманітні теорії прийняття рішень, які спрощують цю дію і дозволяють отримати бажаний результат. Прийняти рішення – складне завдання, саме тому цей процес досліджують в різних галузях науки, щоб розробити найбільш продуктивні алгоритми прийняття оптимального рішення. Науковці прагнуть створити моделі прийняття рішень, для того, щоб незалежно від освіти, кваліфікації та типу мислення – кожна людина могла відшукати шлях для досягнення мети і усвідомити свою роль у визначенні життєвих пріоритетів.