Список використаної літератури

1. Пушкарев А. Л., Доморацкий В. А., Аринчина Н. Г. Диагностика посттравматического стрессового расстройства (ПТСР) у участников военных действий [Методические рекомендации] / А. Л. Пушкарев, В. А. Доморацкий, Н. Г. Аринчина. – Минск: БНИИЭТИН, 1999. – 17 с.

2. Ена А. И., Маслюк В. В., Нерода В. И., Селина О. Г., Скалецкий Ю. Н., Фартушный Е. Н. Психосоматические расстройства у участников боевых действий / Диагностика состояния здоровья и современные подходы к организации медико-социальной помощи участникам боевых действий. (Материалы межгосударственного научно-практического семинара). – Минск, 2000. – С. 37 – 42.

3. Жизнь после войны. Как определить у себя признаки ПТСР? – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://fraza.ua/analitics/15.10.14/208258/. – Назва з екрану.

4. Бенджамин Колодзин Как жить после психической травмы. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://victoria.lviv.ua/html/interesno/kolodzin.htm. – Назва з екрану.

5. Бойцам из зоны АТО грозит «донецкий синдром» – Минобороны. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.segodnya.ua/ukraine/. – Назва з екрану.

Науковий керівник: к.пс.н., доцент О. В. Овчаренко 

Рольова ідентичність практичних психологів навчальних закладів як чинник соціально-психологічної адаптації л. Є. Бегеза

Черкаський обласний центр перепідготовки

та підвищення кваліфікації працівників органів державної клади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій;

гімназія № 9 ім. О. М. Луценка Черкаської міської ради

Актуальність. Останнім часом проблема особистісної та рольової ідентифікації стає все більш актуальною. В. Л. Зливков зазначає, що «ідентичність визначається як динамічна система, що розвивається нелінійно протягом усього життя людини і має складну ієрархічну структуру. Під ідентичністю розуміють приналежність до певної соціальної групи [4, 1]».

Рольова ідентичність виражає бачення людиною свого місця у професійному середовищі, спільноті, що характеризується когнітивними, ціннісними, мотиваційними аспектами професійної діяльності.

Потрапляючи у нове професійне та навчально-виховне середовище, нові умови життєдіяльності, практичні психологи змушені до них не лише адаптуватись, надаючи відповідного змісту і спрямованості усім проявам своєї соціальної та професійної активності, а й визначити своє місце у соціокультурному середовищі.

Виклад основного матеріалу. У великому тлумачному словнику сучасної української мови поняття «ідентифікація» трактується як «засіб встановлення тотожності за сукупністю її загальних та окремих даних» [2, 488]. Ознака (чи критерій), яка служить для ідентифікації предмета, що розпізнається у словнику визначається як ідентифікатор [2, 488]. У нашому дослідженні проблеми адаптації практичних психологів таким ідентифікатором буде соціально-психологічна роль.

С. Московічі [8], В. Л. Зливков [4, 2] зазначають, що «…основу ідентифікаційної матриці людини складає велика сукупність ідентичностей. І саме та ідентичність, яка стає провідною на певний момент, організує свою ієрархію і свій порядок в структурі ідентифікаційної матриці. Саме вона визначає параметри, за якими відбувається порівняння».

Г. В. Ложкін, Н. Ю. Волянюк вважають, що «… психологічний сенс ідентифікації полягає в співставленні, порівнянні суб’єктом системи власних цінностей і цінностей, яким необхідно відповідати, і відмові від неприйнятних, а зрештою в ототожненні себе з кимось чи чимось. Реалізація цього механізму модифікуватиметься залежно від того, яка ідентичність формується – соціальна чи особистісна. У першому випадку суб’єкт ідентифікує зміни, що відбулися з ним донині, а в другому він порівнює їх з певними соціальними зразками або уявленнями про них…» [5].

На нашу думку, рольова ідентифікація практичного психолога навчального закладу — це: 1) узгодження виконання спеціалістом психологічної служби професійних обов’язків, функцій і статусно-рольових та професійних позицій у системі міжособистісної взаємодії; 2) співставлення відчуття психологічного комфорту з процесом саморозвитку, самореалізованості під час опанування професійною діяльністю.

Як зазначають Г. В. Ложкін і Н. Ю. Волянюк «основна проблема суб’єкта професійної діяльності нині не в тому, як сформувати обрану ним ідентичність і зробити її визнаною іншими людьми, а в тому, яку ідентичність обрати та як підготуватися до її зміни, якщо вона виявиться неефективною за певних соціально-економічних умов» [5; 6]. Виникає запитання: «З якою роллю практичному психологу потрібно ідентифікувати себе у системі взаємин «практичний психолог – соціально-педагогічне середовище», щоб успішно адаптуватись?».

Результати дослідження [1] свідчать, що директор навчального закладу і заступник директора з навчально-виховної роботи сприймають практичного психолога у ролі «помічника» (16,5 % і 9,8 %), «палички-виручалочки» (8,3 %), «культорганізатора» (7,5 %) та «порадника» (7,5 %).

Педагогічні працівники, на думку практичних психологів, частіше їх сприймають у таких ролях, як «порадник», «помічник», «довірена особа», «лікар душі». Таким чином, у залежності від того, яку посаду обіймає педагогічний працівник навчального закладу, яке проблемне питання вирішується та яку допомогу (інформацію, аналіз проблеми, урегулювання ситуації…) надає спеціаліст психологічної служби, варіюється рольова ідентифікація та форми соціально-психологічної та професійної поведінки практичного психолога.

На думку практичних психологів, суттєво відрізняється їх рольове сприйняття учнями навчальних закладів, а саме: 13,5 % виборів – роль «лікар душі». Змістово значущі для учнів такі ролі практичних психологів, як «своя людина» (11,3 %) та «порадник» (8,3 %).

Проте, «ідеальний практичний психолог» у респондентів-психологів асоціюється не тільки з такими ролями, як: «лікар душі» (19,5 % виборів) і «порадник» (8,3 % виборів), а й з необхідністю та бажанням бути у ролях «помічника», «мудреця» «посередника», «довіреної особи» та інших ролях. Саме такий широкий набір професійних ролей допомагає, на нашу думку, якнайкраще вирішити проблемні питання учасників навчально-виховного процесу, реалізує функції професійної діяльності та створює умови для успішної адаптованості спеціаліста психологічної служби.

Найбільш прийнятна (комфортна) рольова позиція практичного психолога навчального закладу характеризується: актуалізацією і реалізацією особистісного потенціалу в професійній діяльності, ототожненням із професійною роллю та місцем у системі взаємин «особистість – професіонал – колектив» (соціальний статус і психологічна роль, можливість самоактуалізації).

У психологічній літературі існує таке поняття як фасилітація, що походить від англ. facilitate (полегшувати, допомагати, сприяти). Людину, яка допомагає покращити результати діяльності, сприяє комфортній взаємодії людей, називають «фасилітатором». На нашу думку, практичного психолога навчального закладу, що ідентифікує себе з різними професійними ролями (за результатами нашого дослідження [1]), можна назвати «фасилітатором». Саме завдяки ролі «фасилітатор» практичний психолог навчального закладу:

- допомагає та полегшує вирішення проблемних ситуацій учасників навчально-виховного процесу;

- розвиває і актуалізує особистісні, соціальні ресурси учнів в період адаптації, складних життєвих ситуацій;

- полегшує взаємодію та сприяє гармонізації і гуманізації в системі взаємовідносин «педагогічний працівник – учень»;

- разом із адміністрацією, педагогічним колективом навчального закладу сприяє виконанню завдань, реалізації програм регіонального, обласного, всеукраїнського рівнів.

Таким чином, рольова ідентичність практичного психолога навчального закладу характеризується рольовою багатомірністю, ситуативною динамічністю та соціально-психологічною реалізацією професійних компетентностей.