Список використаної літератури

1. Калшед Д. М. Внутрішній світ травми: Архетипічні захисти особистісного духу: Пер. з англ. / Калшед Д. М. – М.: Академічний Проект, 2001. – 368 с.

2. Коркіна М. В. Психіатрія: Підручник / Коркіна М. В., Лакосіна Н. Д., Личко А. Є. – М.: Медицина, 1995. – 608 с.

3. Кров’яков В. М. Психотравматологія / Кров’яков В. М. – М., 2005. – 312 с.

4. Мясищев В. М. Вибрані праці / Мясищев В. М. – М., 1995. – 504 c.

Науковий керівник: викладач Я. В. Федорова

Сутність поняття креативність о. С. Бабенко, т. В. Скрипаченко

Запорізький національній університет

Проблема розвитку креативності підростаючого покоління є особливо значущою для сучасної педагогічної науки і незмінно знаходиться в центрі уваги суспільства і держави, оскільки виникає необхідність формування творчої та активної особистості, здатної ефективно і нестандартно вирішувати нові життєві проблеми.

Концептуальні підходи до розуміння цієї проблеми зосереджені в працях таких вчених, як А.І. Буров, Є.В. Квятковський, Д.М. Кабалевський, Б.Т. Лихачов, Б.М. Неменский, Б.П. Юсов. У науковій літературі все більше спростежується думка про те, що мистецтво є «справжнім підручником життя», представляючи цілісну художню картину світу (Е.В. Квятковський), що в характеристиках людини актуальним на сьогодні стає формування «людини - художника, який творить образи» [6, 35].

Питання раннього залучення дітей до національної культури з давніх часів привертали до себе увагу вчених. Багато хто з них підкреслював, що ознайомлення з мистецтвом слід починати в дошкільному дитинстві. Саме в цьому віці, як зазначає Б.М. Неменский, «необхідно прив'язати дитину всіма почуттями, емоціями до древу культури» свого народу. У перші роки життя вона починає знаходити найважливіший соціальний досвід, у неї формується ставлення до різних речей і явищ, що надалі визначає світогляд особистості, яка розвивається [5].

Дослідження психологів доводять, що в дошкільний період відкриваються сприятливі можливості для формування основ самостійності, творчості, креативності (А.В. Запорожець, А.Г. Ковальов, О. М. Леонтьєв, А.А. Люблінська, С.Л. Рубінштейн) . Своєчасний їх розвиток розширює можливості пізнання, спілкування, готує успішне входження дитини в ситуацію шкільного навчання.

У більшості сучасних досліджень креативність розуміється як здатність до творчості. Прихильники розгляду креативності з боку її продукту акцентують увагу на його новизні, оригінальності. У цьому випадку творча діяльність протиставляється репродуктивній, хоча ряд вітчизняних дослідників вказують на відсутність принципових відмінностей між продуктивною та репродуктивною діяльністю, особливо з боку суб'єкта, який бере участь у творчому акті, з боку процесу творення [2, 20].

У психологічному словнику. А.В. Петровського, М.Г. Ярошевського креативність (від англ. Create - створювати, творити) визначається як творчі здібності індивіда, що характеризуються готовністю до прийняття і створення принципово нових ідей, що відхиляються від традиційних або прийнятих схем мислення і входять в структуру обдарованості в якості незалежного фактора, а також здатність вирішувати проблеми, що виникають в середині статичних систем. Креативність – рівень творчої обдарованості, здатності до творчості, що становить відносно стійку характеристику особистості.

Згідно американському психологу А. Маслоу, креативність – це творча спрямованість, природжена властива всім, але вона втрачається більшістю під впливом сформованої системи виховання, освіти та соціальної практики.

Е.П. Торренс визначив креативність як процес появи чутливості до проблем, до дефіциту або дисгармонії наявних знань; визначення цих проблем; пошуку їх рішень, висування гіпотез; перевірок, змін і повторних перевірок гіпотез; і нарешті, формулювання і повідомлення результату рішення. Розгляд креативності як процесу дозволяє виявити її структуру (як спроможності), умови, що стимулюють цей процес, а також оцінити творчі досягнення. У тестах креативності, розроблених Е.П. Торренсом, використані моделі творчих процесів, що відображають їх складність у різних сферах діяльності: словесної, образотворчої, звуковий, рухової. Тести оцінюють креативність у показниках швидкості, гнучкості, оригінальності.[7].

В якості одиниці дослідження креативності Д.Б. Богоявленська пропонує розглядати інтелектуальну активність (ІА), яку вона визначає як інтегральну властивість деякої гіпотетичної системи, основними компонентами (або підсистемами) якої є інтелектуальні (загальні розумові здібності) і не інтелектуальні (насамперед мотиваційні) фактори розумової діяльності [1].

Г.В. Ожіганова, вивчаючи креативність молодших школярів у навчальній діяльності, виявила важливість створення вільного творчого середовища для дітей. Значимий дорослий (вчитель) організовує вільну ситуацію і демонструє зразки креативної поведінки у формі створення різних емоційно привабливих творчих продуктів: оповідань, малюнків, кросвордів, творів мелодій та ін. Високі показники творчої продуктивності молодших школярів пов'язуються автором з не регламентованістю діяльності дітей [4,80].

А.М.Матюшкін зазначає, що сучасні дослідження творчого мислення включають вивчення: 1) індивідуального мислення, 2) мислення в діалозі, 3) групової творчості. У першому підході виділена система продуктивних процесів як психологічний еквівалент творчості, другий дозволив розглянути малодосліджені ланки творчого акту – породження проблеми і рефлексивне обґрунтування рішень. Організація групових форм творчості поставила питання міжособистісної творчої взаємодії, виявила розбіжність індивідуальної та групової творчої ефективності [3].

Аналіз наукової літератури та практики в установах додаткової освіти дітей дозволив виявити ряд протиріч, між:

• Потребою суспільства у формуванні особистості з яскраво вираженою творчою індивідуальністю і високим рівнем духовності і відсутністю педагогічних технологій з розвитку креативності дітей в УДОД.

• Великим розвиваючим потенціалом моделювання та використанням його не в повному обсязі у сфері розвитку креативності у додатковій освіті дітей.

• Вимогами суспільства, що пред'являються в даний час до якості художньої освіти та недостатньою готовністю освітніх структур до їх реалізації.

На підставі вище викладеного матеріалу можна зробити висновок, що проблема розвитку креативності дітей в УДОД набуває особливої ​​теоретичної і практичної значимості, і вимагає подальшого вивчення.