Список використаної літератури

1. http://www.gplyceum.org.ua/

2. http://uk.wikipedia.org/wiki

3. http://gplyceum.org.ua/content/view/8/36/

4. Алексюк A.M. Загальні методи навчання в школі. — К.: Рад. шк., 1983.

Науковий керівник: ст.викладач О.О.Свириденко

Проблема адаптації випускників шкіл до навчання у внз м. М. Гамлій

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Кожна людина протягом свого життя переживає кілька періодів адаптації. Адаптація – це процес, при якому організм пристосовується до умов зовнішнього середовища [2, 42]. Необхідно відзначити, що адаптація не тільки дає змогу особистості пристосуватися до нових умов, але й сформувати нові способи поведінки для подолання наявних труднощів та подальшої успішної діяльності.

Перший «адаптаційний досвід» людина отримує в дошкільному закладі, потім – у першому класі школи. Наступний «переломний» момент – це перехід від початкової школи до середньої і, нарешті, настає момент професійного самовизначення.

Тема адаптації випускників шкіл до навчання у ВНЗ неодноразово ставала предметом дослідження в психології та педагогіці [1, 72]. Адже однією з проблем, пов’язаних з отриманням професійної освіти, є труднощі, з якими зіштовхуються студенти в період адаптації. На першому курсі в студента відбувається перебудова всієї системи ціннісно-пізнавальних орієнтацій особистості, виробляються нові способи пізнавальної діяльності та формуються певні типи міжособистісних стосунків. Таким чином, чим ефективніше пройде адаптація студентів до навчання у ВНЗ, тим вищим буде психологічний комфорт, навчальна мотивація, спрямування та характер навчальної діяльності на старших курсах [3, 42].

Ми пропонуємо розглядати процес адаптації випускників шкіл до навчання у ВНЗ у трьох основних напрямках.

Адаптація до процесу навчання

Адаптація

Адаптація до нових умов життя

Адаптація у суспільстві

Адаптація у суспільстві. Одним з важливих етапів, якого не уникнути, навчаючись у ВНЗ, як відомо, є знайомство і спілкування з новим колективом. Процес адаптації студентів у новому для себе колективі залежить від обстановки в групі, від її психологічного клімату, від того, наскільки цікаво, комфортно, безпечно почувається студент під час занять, у ситуаціях взаємодії з товаришами і педагогами.

Навчальний колектив має подвійну структуру: по-перше, він є об’єктом і результатом свідомих та цілеспрямованих впливів педагогів, кураторів, які визначають багато його особливостей, по-друге, навчальний колектив – це явище, яке відносно самостійно розвивається й підпорядковується особливим соціально-психологічним закономірностям. Особливість студентської групи першого курсу полягає в тому, що це ще не сформований колектив і в ньому ще немає встановлених і закріплених правил і норм поведінки. У цій групі кожен є новою людиною для інших членів групи [3, 45].

Крім освоєння в новому колективі, на першокурсника чекає знайомство з новими викладачами. До кожного потрібно знайти свій «підхід», зрозуміти його стиль викладання і вимоги. Контакт викладача зі студентами буває логічний, психологічний і моральний.

Логічний контакт – це контакт думки викладача і студентів. Психологічний контакт полягає в зосередженості уваги студентів у сприйнятті й розумінні ними зазначеного матеріалу, а також у внутрішній розумовій та емоційній активності у відповідь на дії викладача та інформацію, що надходить від нього. Моральний контакт забезпечує співробітництво викладача і студентів.

Адаптація до процесу навчання.

Перехід вчорашніх школярів від класно-урочної системи навчання до переважно самостійних занять нерідко проходить з великими труднощами. Вузівське навчання має низку суттєвих відмінностей у порівнянні зі шкільним[2, 44]:

• Система шкільного навчання побудована таким чином, що пояснення нового матеріалу і його закріплення поєднуються в єдине ціле самою структурою уроку. У ВНЗ ж синхронність між повідомленням нових знань і їхнім закріпленням більшою мірою відсутня. Тому у ВНЗ робота з осмислення і засвоєння теоретичного матеріалу повинна синхронізуватися з процесом самостійної позааудиторної роботи і супроводжуватися його глибоким осмисленням і самоконтролем.

• У ВНЗ немає щоденної перевірки знань і тому випускники шкіл отримують більшу свободу дій. Відчуваючи себе достатньо вільними від педагогічного контролю, багато хто з першокурсників підмінює регулярну роботу із засвоєння знань епізодичними, безсистемними заняттями, що призводить до відставання.

• Ще одна важлива відмінність вузівського навчання полягає в тому, що наприкінці кожного семестру настає момент, якого так боїться переважна більшість студентів, – екзаменаційна сесія. Перша сесія для студента-першокурсника – це практично завжди шок.

Адаптація до нових умов життя.

При вступі студента до ВНЗ відбуваються значні зміни в умовах життя випускників.

За 11 років учень звик до того, що уроки розпочинаються із самого ранку, тобто з першого уроку, далі проходить встановлена кількість уроків – і в другій половині дня він вільний [3, 46]. А вступивши до ВНЗ, студент зустрічається з незвичним для нього розкладом. Звичні уроки по 40 хвилин теж залишаються в минулому. На зміну їм приходять лекції та семінари тривалістюпівтори години.

Але найважче – студентам з інших місцевостей, яким не тільки доводитися адаптуватися до всіх змін їхнього життя, пов’язаних зі вступом до ВНЗ, а й навчитися знаходити спільну мову з мешканцями студентського гуртожитку.

Підсумовуючи, ми хочемо наголосити, що адаптація – надзвичайно важливий процес в житті випускників шкіл. Існують певні проблеми, яких не можливо уникнути, але якщо студент ще до вступу до ВНЗ твердо вирішив обрати певну професію, усвідомив її значення, позитивні і негативні сторони, а також вимоги, які вона висуває, то навчання у ВНЗ буде цілеспрямованим і продуктивним, а адаптація здійснюватиметься без особливих труднощів.