Список використаної літератури

1. Ченбай І. В. Теоретичні та історичні аспекти сирітства / І.В. Ченбай //Актуальні проблеми соціальної роботи. – Черкаси: ЧНУ імені Б. Хмельницького, 2011. – С. 297-319

2. Наказ Президента України від 17.10.1997 N 1153/97 «Про затвердження Правил опіки та піклування», К., 1999.

Науковий керівник: к. п. н., доцент І. В. Ченбай

Підлітковий алкоголізм як соціально-педагогічна проблема о. В. Романюк

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Актуальність дослідження. Підлітковий алкоголізм є сьогодні однією із серйозних соціально-педагогічних проблем. Зловживання підлітками алкоголем являє собою гостру медико-психологічну та соціально-педагогічну проблему, що не одержала до сьогоднішнього часу належного вирішення. Масштаби та темпи поширення алкоголізму в країні такі, що ставлять під загрозу фізичне й моральне здоров’я підлітків. Зловживання алкоголем, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, є третьою після серцево-судинних і онкологічних захворювань причиною смертності. Вивченню проблем підліткового алкоголізму як соціально-педагогічної проблеми приділяли велике значення М. Галагузова [4], С. Болтівець [2], Г. Золотова [5], А. Гоголєва [3], Л. Чорна[7].

Мета статті виявити причини та прояви схильності підлітків до вживання алкоголю.

Виклад основного матеріалу. Дослідниця О. Безпалько дає таке визначення алкоголізму: алкоголізм – хвороба, що характеризується патологічною залежністю від спиртного з поступовою соціально-моральною деградацією особистості [1]. М. Галагузова виділяє декілька типів сімей, в яких дитина починає вживати спиртні напої частіше, ніж в інших сім'ях:

– конфліктні сім'ї, коли відносини між членами сім'ї будуються по типу суперництва, ізоляції, невротичного доповнення. Щоб домогтися яких-небудь поступок, діти починають зловживати спиртним. Реакція протесту може бути спрямована і на зло, і на добро;

– десоціалізовані сім'ї, провідні аморальний, а в більшості випадків антисоціальний способи життя, з низьким матеріальним рівнем, санітарною занедбаністю, неорганізованим побутом. Така сім'я активно формує у дітей агресивно-оборонне ставлення до зовнішнього світу, оскільки весь час дитина знаходиться в постійному конфлікті з навколишнім її соціумом. У таких сім'ях відсутній контроль за дитиною [4].

Також до мотивів вживання алкоголю С. Болтівець відносить і прагнення позбавитися від нудьги, пов'язане з емоційним голодом. У підлітків цієї категорії істотно ослаблений або втрачений інтерес до пізнавальної діяльності. Особи, які вживають спиртне майже не займаються громадськими справами. Істотні відхилення спостерігаються і в структурі їхнього дозвілля. Ці підлітки менше цікавляться художньою літературою, рідко беруть участь в самодіяльності, майже не бувають в театрі, втрачають інтерес до серйозної музики, живопису [2, с. 4]. Л. Чорна зазначає, що велику роль в привчанні підлітків до алкоголю має телебачення, реклама та інші засоби масової інформації. Реклама показує алкогольні напої як неодмінний атрибут будь-якого відпочинку і розваг, закликаючи до веселого «пивного» способу життя. Це негативно впливає на підлітків, які беруть приклад з поведінки молодих людей у рекламах або фільмах, де головні герої ведуть антисоціальний спосіб життя, але представлені як позитивні [7, с. 1-2].

М. Галагузова виділяє 7 рівнів залученості дітей у вживання спиртих напоїв:

1. Нульовий рівень характеризує неповнолітніх, які ніколи не вживали алкоголю завдяки особистій установці на повну тверезість.

2. Початковий рівень характеризується одиничними або дуже рідкісними випадками вживання спиртних напоїв.

3. Рівень епізодичного вживання алкоголю характеризується знайомством з різними напоями, що містять алкоголь.

4. Рівень високого ризику відрізняється тим, що розширюється число приводів для випивок, зазвичай більше двох разів на місяць.

5. Рівень вираженої психічної залежності від алкоголю. Алкогольне сп'яніння перетворюється в найбільш бажане психічний стан і використовується підлітками як регулятор поведінки і настрою.

6. Рівень фізичної залежності від алкоголю, формується висока сприйнятливість до алкоголю, з’являється синдром похмілля, не контролюється кількість вживання алкоголю. Необхідне стаціонарне лікування.

7. Алкогольне руйнування особистості характеризується розвитоком запійного пияцтва, зниження переносності спиртних напоїв, психічна залежність від алкоголю, яка значною мірою перекрита фізичною залежністю [4].

С. П. Архипова, Г. Я. Майборода, О. В. Тютюнник зазначають, що профілактична діяльність соціального педагога характеризується виявленням умов та факторів, що зумовлюють відхилення у психологічному і соціальному розвитку людини, в її поведінці, стані здоров’ї, а також організації життєдіяльності та дозвілля підлітків і молоді [6].

На сьогоднішній день недостатньо ефективними виявляються програми антиалкогольної профілактики на рівні держави і окремих регіонів, недостатньо розроблені прийоми і методи первинної профілактичної діяльності у дітей підліткового віку. Особливо слабкою ланкою є педагогічний напрям профілактичної роботи в умовах освітніх закладах. Профілактика алкоголізму повинна вестися серед усіх дітей. Це безперечно, але вході організації такої роботи соціальний педагог в першу чергу повинен звернути увагу на дітей із алкозалежних сімей. Саме вони в більшій степені, ніж інші діти і підлітки, схильні до дії факторів ризику, вони стають співзалежними членами сім'ї, а отже, для них більш ймовірні проби алкоголю і його регулярне вживання. [3, c. 89]. Г. Д. Золотова зазначає, що соціально-педагогічна діяльність з профілактики серед підлітків, які схильні до вживання спиртного, є усунення факторів, які провокують алкоголізацію дітей, а також об’єднання зусиль різноманітних організацій і служб [5, с. 65].

З метою діагностики ставлення та схильностей до вживання підлітками алкогольних напоїв нами було проведено анкетування, вибірку якого становлять учнів 11 класу (14 осіб) Лип’янської загальноосвітньої школи I-III ступенів. Результати показали, що 18,9% учнів уперше спробували алкоголь у 13 років, а 13% у 16 років, констатовано, що рівень поширення алкоголю серед підлітків є досить великим. Визначено, що традиція відмічати свято з алкогольним напоєм, притаманна 45% учнів, що засвідчує, що ситуація вживання алкоголю є прийнята в подальшому житті для особистості. Встановлено, що 65% учнів вперше попробували алкоголь з друзями, тобто як бачимо друзі мають великий вплив на алкогольну поведінку підлітка. Доведено, що 35% батьків лише лякають своїх дітей, які перебувають у стані алкогольного сп’яніння, і це дає змогу визначити, що батьки не застосовують ніяких методів для того, щоб дитина не вживала алкоголь.

Висновки. Отже, у соціально-педагогічній діяльності алкоголізм – досить поширене явище серед підлітків, це одна з проблем, яку досить важко розв’язати у наш час. Виявлено, що до причин підліткового алкоголізму відносять: в першу чергу вплив сім’ї, (якщо у сім’ї хтось вживатиме алкоголь, підліток подумає, що ця поведінка є прикладом); засоби масової інформації; вплив друзів, серед яких підліток не хоче бути «білою вороною»; особливості дозвіллєвої діяльності підлітків які потрапляють у компанії де всі вживають алкоголь для подолання проблеми або для розслаблення, організації «веселого» дозвілля, для уникнення проблем які в нього з’явилися, провести весело час, щоб розслабитись.