Список використаної літератури

1.Горілий А. Г. Історія соціальної роботи: навч. посіб. /А.Г. Горілий. –Т. : Вид-во «Астон», 2004.−174 с.

2.Бочелюк В. Й. Психологія людини з обмеженими можливостями / В. Й. Бочелюк, А. В. Турубарова.– К., 2008. – 267 с.

3.Інвалідність та суспільство: навч.− метод. посіб. / [Л.Ю. Красюкова-Еннс, Л.Ю. Байда, С.Ю. Буров та ін.].− К., 2012. – 216 с.

4.Международные акты о правах человека:сборник документов.−М.: Идательская группа НОРМА− ИНФА. – М., 1998. − 784 с.

5.Шевчов А. Сучасні проблеми освіти і професійної реабілітації людей з вадами здоров'я: монографія / А. Шевчов. — К. : Соцінформ, 2004. — 200 с.

Науковий керівник: ст. викладач В. В. Тихолоз

Особливості профілактики девіантної поведінки у дитячому середовищі а. О. Писанко

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Організація профілактичної роботи з дітьми, які схильні до прояву девіантної поведінки, є одним із актуальних питань соціальної роботи. Такі діти, як правило перебувають на внутрішньокільному обліку, а часто і на обліку в службі у справах дітей, кримінальній міліції у справах дітей. Таким чином у відношенні до дитини з девіантною поведінкою повинні застосовуватися комплексні заходи спрямовані перш за все на вивчення мотивів прояву девіантної чи протиправної поведінки, зменшення ризиків повторного прояву такої поведінки, усунення умов і факторів, які її провокують.

Проблему профілактики девіантної поведінки дослідило багато вітчизняних і зарубіжних науковців, зокрема такі: Г. Андрєєва, Л. Анісімов,

А. Коен, В. Баранов, Р. Овчарова, В. Оржеховська, П. Блонський, В. Бочарова, Т. Мальцева, О. Товканецьта ін.).

Мета статті - обґрунтувати зміст і організацію профілактики у дитячому середовищі на основі діяльності Служби у справах дітей.

О. Безпалько характеризує соціальну профілактику як комплекс економічних, політичних, правових, медичних, психолого-педагогічних заходів, спрямованих на запобігання, обмеження, локалізацію негативних явищ у соціальному середовищі. Вона ґрунтується на своєчасному виявленні та виправленні негативних інформаційних, педагогічних, організаційних факторів, що зумовлюють відхилення в психологічному та соціальному розвитку підлітків, в їхній поведінці, стані здоров’я, а також в організації життєдіяльності та дозвілля[1, с. 31].

Відповідно до Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24 січня 1995 року, під профілактикою правопорушень серед дітей слід розуміти діяльність органів і служб у справах дітей, спеціальних установ для дітей, спрямовану на виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню дітьми правопорушень, а також позитивний вплив на поведінку окремих дітей на території України, в її окремому регіоні, в сім‘ї, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за місцем проживання. Таким чином профілактичну роботу можна умовно розглядати на загальнодержавному, регіональному та локальному рівнях [3].

Акцентуючи увагу педагогів на діяльнісній складовій профілактичних впливів на особистість, В. Бочарова наголошує, що залучення учнів, зокрема педагогічно занедбаних підлітків, до системи позитивних суспільних відносин, педагогічно цілеспрямована організація їхньої різносторонньої діяльності позитивно впливає на їхнє ставлення до навчальної, трудової, культурно-творчої активності, на характер їхньої діяльності та поведінки, систему вчинків у школі та поза нею [2].

В. Оржеховська вказує на те, що профілактика базується на результатах масової діагностики різноманітних аспектів життєдіяльності підлітків і є індивідуальною в плані корекції систем життєдіяльності і життєзабезпечення організму [4, с. 90].

П. Перешеіна виділяє три рівні соціальної профілактики:

1.Загальносоціальний рівень (загальна профілактика) передбачає діяльність держави, суспільства, їх інститутів, спрямовану на розв'язання протиріч в соціально-економічному житті, морально-духовній сфері.

2.Спеціальний рівень (соціально-педагогічна профілактика) передбачає цілеспрямований вплив на негативні фактори, пов'язані з окремими видами відхилень чи проблемами.

3.Індивідуальний рівень (індивідуальна профілактика) – це профілактична діяльність стосовно конкретних осіб, у поведінці яких спостерігаються відхилення [5, с.75].

Профілактикою в Службі у справах дітей займається сектор профілактичної роботи. Головним завданням сектору з здійснення контролю та проведення індивідуальної профілактичної роботи з дітьми, які потрапили у складні життєві обставини.

З метою профілактики девіантної поведінки у дитячому середовищі в Службі у справах дітей Черкаської міської ради застосовуються такі форми роботи: виїзні Ради профілактики у навчальні заклади, рейди, екскурсії в пенітенціарні заклади, профілактична робота з батьками, сімейні групові наради та ін. Як свідчать статистичні дані під контролем Служби у справах дітей перебуває 669 дітей. За 2014 рік Службою у справах дітей організовані та проведені 55 - засідань Ради профілактики служби у справах дітей, де розглянуто 425 справ щодо соціального захисту прав та законних інтересів дітей, з них: 15 – виїзних в навчальних закладах міста Черкаси.

Ефективність виїзних рад профілактики полягає у наступному: проводиться індивідуально-виховна робота з підлітками з девіантною поведінкою; здійснюється контроль за поведінкою підлітків, які перебувають на обліку у школі, Службі у справах дітей; виявляються важковиховуваних учнів та батьків, які не виконують своїх обов'язків по вихованню дітей; проблемні питання обговорюються всіма членами ради та приймається колегіальне рішення. Проте практичний досвід показує, що гальмує ефективність первинної профілактики девіантної поведінки серед неповнолітніх те, що деякі навчальні заклади приховують проблемних неповнолітніх. Натомість це призводить до того, що дитина з девіантною поведінкою скоює правопорушення і потрапляє у поле зору правоохоронних органів.

Також до завдань сектору входить контроль літнього перебування та організація оздоровлення дітей. Для ефективності роботи можна запропонувати, організувати літні табори для дітей, що схильні до девіантної поведінки. Така форма роботи допоможе постійно контролювати таких дітей у літній період, полегшити процес соціалізації дитини, змінити особистісних орієнтацій, зміцнити здоров’я дитини, показати суспільну значимість та ін.

Таким чином, профілактика – це не лише частина заходів, спрямованих на виявлення й усунення причин правопорушень, а й система заходів виховної роботи по формуванню позитивних рис особистості підлітків.

На нашу думку, ефективність соціальної роботи з девіантними підлітками підвищується участю громадських організацій, органів місцевого самоврядування, використанням індивідуального підходу з профілактики правопорушень; координацією взаємодії школи, сім'ї та громадськості у попередженні й подоланні відхилень у поведінці неповнолітніх.

Отже, така ситуація підтверджує викривлене уявлення представників адміністрації навчальних закладів, батьків, інших спеціалістів про функції і повноваження психолога і соціального педагога. Водночас від останніх залежить найголовніше – вивчення індивідуальної життєвої ситуації дитини, особливостей функціонування її психіки, складання індивідуального плану корекції, визначення кого саме із відповідних фахівців і спеціалістів необхідно долучити.