Список використаної літератури

1. Амбрумова А. Г. Диагностика суицидального поведения / А. Г. Абру˗мова // Методические рекомендации. − М., 1998. − С. 10.

2. Воднік В. Д. Самогубство : причини та шляхи профілактики [Електронний ресурс] / В. Д. Воднік // Вісник Національної юридичної академії України імені Я. Мудрого. − 2013. − № 3. − С. 140 − 160. − Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Vnyua_2013_3_19.pdf

3. Данило О. Причини та мотиви суїцидальної поведінки в умовах економічної кризи [Електронний ресурс] / О. Данило, М. Скалецький // Вісник Національного університету «Львівська Політехніка». − 2010. − № 661. − С. 85 − 90. − Режим доступу до ст. : http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:khspbRifr8MJ:ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/6411/1/14.pdf+&cd=7&hl=ru&ct=clnk&gl=ua

4. Джужа О. М. Курс кримінології / О. М. Джужа, П. П. Михайленко, О. Г. Кулик та ін.. − К. : Юрінком Інтер, 2001. − 352 с.

5. Пилягіна Г. Я. Проблема саморуйнуючої поведінки серед населення України [Електронний ресурс] / Г. Я. Пилягіна, М. І. Винник // Новини медицини і фармакології. − 2007. − № 215. − С. 10. − Режим доступу до журн.: http://www.mif-ua.com/archive/article/1364

6. Практическая психология образования / под ред. И. В. Дубровиной. − СПб. : Питер, 2004. ˗ 592 с.

7. Сидорик Ю. Основні методи психокорекційної роботи з суїцидентами / Ю. Сидорик // Психологія суїциду. − К. : Академвидав. − 2004. − С. 238 − 239.

8. Суицидология [Электронный ресурс] / [ И. Л Шелехов, Т. В. Каштанова, А. Н. Корнетов, Е. С. Толстолес]. − Томск : Сибирский государственный медицинский университет, 2011. − 203 с. − Режим доступа к кн.: http://www.psihiatr.med.cap.ru/home/1759/biblioteka/profilac_suicidov/су%20томск%20уч%20пособие.pdf

9. Филипова В. П. Суицидальное поведение : сущность, факторы и причины [Электронный ресурс] / В. П. Филипова, К. Г. Эрдынеева. − Академия Естествознания, 2010. − 147 с. − Режим доступа к кн.: http://www.rae.ru/monographs/11

10. Царькова О. В. Соціально-психологічні аспекти суїцидальної поведінки підлітків та юнаків [Електронний ресурс] / О. В. Царькова, Т. О. Работа // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського. − 2013. − № 11. − С. 316. − Режим доступу до журн. : http://nbuv.gov.ua/jpdf/Nvmdups_2013_2_11_60.pdf

Науковий керівник: викладач М. М. Матвійчук

Проблеми неповних сімей в україні

В. О. Курінна

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Нині зростає фактор утворення розлученої сім’ї як фактичної відсутності одного з батьків. Залишення сім’ї батьком або матір’ю, що, як правило, супроводжується розірванням шлюбу, може різко змінити морально – психологічний стан дитини і нерідко має руйнівний вплив на її психологічний світ [4, с. 32].

Проблема неповної сім’ї надзвичайно важлива як для кожного індивіда, так і для держави, суспільства загалом, тому є актуальною.

Статистичні дані по Україні показують: ріст питомої ваги неповних сімей загалом – 13%, і виховуються в цих сім’ях близько 1, 5 млн. дітей [5, с. 125].

Проблеми неповних сімей та причини їх виникнення досліджують такі науковці, як П.Д. Павленок, М.Я. Руднєва, І.Д. Звєрєва, М.О. Докторович, Т. Алєксєєнко, О. Докуніна, С. Жевага та ін.

Мета статті: розкрити проблеми неповних сімей в Україні.

П.Д. Павленок та М.Я. Руднева виокремлюють основні причини формування неповної сім’ї:

- позашлюбне народження дитини;

- розлучення;

- смерть батька або матері.

Сім’я, яка формується в результаті народження дитини незаміжньою жінкою, в науковій літературі називається «материнською» або «позашлюбною» [3, с. 111].

Часто жінки в зрілому віці (35 – 45 років) реалізують своє прагнення народити дитину, навіть поза шлюбом.

Інший пік позашлюбного народження відзначається серед зовсім молодих жінок – у віці 15 – 20 років. Не всі молоді самотні матері формують неповну сім’ю – деякі з них у результаті виходять заміж за батька дитини, а багато відмовляються від дитини через низькі прибутки, відсутність житла тощо.

За М.О. Докторовичем, проблеми неповних сімей умовно можна розділити на психолого-педагогічні і соціально-економічні.

Причиною виникнення соціальних проблем у неповних сім’ях є в першу чергу малозабезпеченість, тому що в сім’ї є лише один трудовий дохід. Дохід жінки, як правило, значно нижчий, ніж дохід чоловіка. Дохід від аліментів, якщо діти мають право на нього і отримують їх, як правило покриває не більше половини вартості їх утримання [2, с. 250].

На іншу соціальну проблему вказують Д. Кун, Ф. Райс, які свідчать, що діти з бідних сімей уже у п’ять років мають більш низький коефіцієнт інтелектуального розвитку, ніж їхні однолітки [1, с. 47].

М.О. Докторович стверджує, що ознаками психолого-педагогічного неблагополуччя в сім’ї є:

- несприятливий психологічний клімат у сім’ї;

- вади однобічного виховання;

- шкільна дезадаптація.

Несприятливий психологічний клімат у сім’ї збільшує вірогідність захворювання дітей у більшій мірі, ніж інфекції, негативний емоційний стан заважає гармонійному, повноцінному та вільному розвитку особистості [1, с. 48].

Т. Алєксєєнко пропонує класифікацію стосунків матері та дитини, яка показує вади однобічного виховання:

1) цілковите присвячення себе дитині, відмова від власних потреб та задоволень;

2) пристосування матері до потреб дитини;

3) відчуття материнського обов’язку при відсутності емоційної близькості з дитиною;

4) неадекватність вимог віковим можливостям дитини та рівню її розвитку [1, с. 49].

Утім, не кожній неповній сім’ї притаманні такі проблеми, при високому рівні педагогічної компетентності матері вдається уникати таких проблем.

Н. Гущина, З. Баєрюнас, які вивчали питання шкільної успішності дітей з неповних сімей, вважають, що лише 8% дітей з неповних сімей навчаються на «відмінно», втричі частіше неуспішні у навчанні порівняно з дітьми з повних сімей та у меншій кількості вступають у ВНЗ.

Слід зазначити, що непропорційно менша частина з неповних сімей отримує вищу освіту, що також можна пояснити складними соціально-економічними умовами [1, с. 49].

М.О. Докторович, аналізуючи проблеми неповних сімей, посилається на дослідження, А. Хейлігер, який зазначає відхилення та шкільну дезадаптацію дітей після розлучення, однак підкреслюють, що у випадку досягнення в монобатьківській сім’ї взаєморозуміння, вона може стати базою для формування компетентної, стабільної та щасливої особистості [1, с. 50].

С. Зеленчукова, Е. Нейбауер, Р. Ердман наводять протилежні дані: 60% педагогів вважають, що успішність навчання дітей з повних та неповних сімей суттєво не відрізняється; акцентують увагу на тому, що успішність навчання не залежить від структурної деформації сім’ї, також вимагають визнати неповну сім’ю як рівноправну у суспільстві.

Таким чином, можна впевнено констатувати, що бідність суттєво впливає на психологічне самопочуття особистості, але не фатально корелює з подальшою життєвою неуспішністю.

Нечисленні пострадянські дослідження проблеми неповних сімей зафіксували наступні дані [1, с. 51].

Опитування серед неодружених жінок з дітьми щодо суб’єктивної оцінки свого рівня життя, засвідчили, що 30,8% неодружених, 21,1% розлучених матерів, 15% сімей відчувають себе за межею бідності, лише 3% розлучених жінок на 8 % вдів оцінюють своє матеріальне становище як середнє.

Діти з неповних сімей значно частіше схильні до гострих та хронічних захворювань, ніж діти з повних. Відповідно, це також є наслідком складних матеріально-побутових умов. У більшості випадків емоційні розлади неповної сім’ї мають економічне походження. Імунітет таких дітей більш слабкий, що зумовлено, насамперед, поганим харчуванням, відсутністю можливості укріплювати власне здоров’я (поїздки до моря, санаторіїв та будинків відпочинку); також не найкращим чином відбиваються на імунітеті життя в стресових умовах та відсутність можливості змінити будь-що у власному житті [1, с. 52].

О.М. Максимович і В.Г. Постовий окреслили характерні проблеми економічного неблагополуччя і визначили його основні причини:

- відсутність аліментів;

- малий розмір соціальних виплат, що не відповідає нормам прожиткового мінімуму;

- недоступність приробітку;

- відсутність фаху, що штовхає на пошуки некваліфікованої мало оплачуваної праці;

- безробіття;

- хвороба матері чи батька, що робить їх постійно або тимчасово непрацездатними [4, с. 35].

Отже, проблемами неповних сімей займається багато дослідників, які визначають основними труднощами таких сімей малозабезпеченість, часту захворюваність дітей, проблеми дітей у школі, несприятливий психологічний клімат у сім’ї. У вирішенні цих проблем важливу роль відіграє соціальний працівник.