Список використаної літератури

1. Малько А.О. Теоретико-методологічні основи розвитку соціальної педагогіки: моногр. ∕ Алла Олександрівна Малько. − Х.: ХДАК, 2004. − 285 с.

2. Мукацький І.А. Національна Асамблея Інвалідів України. Професійна реабілітація інвалідів [Електронний ресурс] / Ігор Андрійович Мукацький. – К., 1997. – 226 с. – Режим доступу: http://naiu.org.ua/useful/jobs.

3. Перфільєва М.В. Релігія як основний інститут соціалізації осіб з

обмеженими можливостями в суспільстві / Майя Володимирівна Перфільєва // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПНУ. –К., 2011. – Т. 3. – С.264 - 265.

4. Сейко Н.А. Соціальна педагогіка: курс лекцій: навч. посіб./ Наталія Андріївна Сейко. – Житомир, 2002. – 260 с.

5. Тюптя Л.Т. Соціальна робота: навч. посіб. / Л.Т. Тюптя, І.Б. Іванова. – К.: Університет «Україна», 2011. – 339 с.

Науковий керівник: ст. викладач В. В. Тихолоз

До питання про взаємодію змі і соціальної роботи в. М. Корнута

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

У сучасному суспільстві засоби масової інформації відіграють значну і з часом все зростаючу роль у формуванні уявлень людей про соціальні явища і процеси, в тому числі про соціальні проблеми. Контакт членів суспільства з більшою частиною соціальних проблем, як правило, опосередкований масовою комунікацією. Проблемами висвітлення соціальної роботи в засобах масової інформації займалися такі вчені, як Т.В. Науменко, М. Фірсов, В.І. Жуков, Є.І. Холостова та ін. Взаємодію органів та установ соціального захисту населення зі ЗМІ вивчали Г.А. Нуріджанов, Ф.Д. Гумбатов, І.Г. Ясаєва, В.Г. Королько та ін.

Мета статті: проаналізувати взаємодію засобів масової інформації і соціальної роботи для покращення якості цього процесу та гармонізації соціальних відносин у суспільстві.

Формування протягом останніх двадцяти років інституту соціальної роботи супроводжувалося розвитком різних форм і моделей його взаємодії зі ЗМІ, серед яких найважливішими є наступні: висвітлення у ЗМІ соціальної проблематики і формування громадської думки; виконання функцій соціальної роботи конкретними особами або ЗМІ в цілому; здійснення контролю, аналізу і моніторингу в сфері соціальної роботи, соціальної політики і соціального захисту; реалізація спільної проектної діяльності суб'єктів ЗМІ і соціальної роботи та ін. [2, с. 174].

Про роль ЗМІ у формуванні державної політики розмірковує Ф.Д. Гумбатов. Відносно новий соціальний інститут формується при активній участі вже існуючих. Залученими в процес формування соціальної роботи виявилися і засоби масової інформації, оскільки глибина і різнобічність модернізації соціально-політичної системи зміцнили їх роль у всіх функціях [1, с. 125].

Т.В. Науменко звертає увагу на те, що наростають негативні явища в самому змісті ЗМІ: все більше замовних статей, передач та прихованої реклами, неперевірених матеріалів і неточних відомостей. ЗМІ все більшою мірою виступають не засобом інформування населення, а засобом маніпулювання громадською думкою. У результаті, судячи за всіма опитуваннями громадської думки, зростає відчуження ЗМІ від суспільства, дедалі більше людей не довіряють інформації, отриманій від ЗМІ [3, c. 175].

Як відомо, засоби масової інформації (ЗМІ) неофіційно є четвертою гілкою влади поряд з законодавчою, виконавчою та судовою гілками. Газети, телебачення та радіостанції володіють величезним інформаційним потенціалом, який при ефективному використанні перетворюється в засіб впливу на свідомість, світогляд і світорозуміння різних категорій населення [5, c. 96].

В умовах все більшого ускладнення сучасного суспільства ЗМІ відіграють важливу роль в існуванні, функціонуванні та прогресі його соціальної сфери. При взаємодії з соціальною роботою, спрямованою на поліпшення життя в цілому, добробуту, зокрема, і морально-духовного стану незахищених верств суспільства від несприятливих факторів, шляхом різноманітних технологій допомоги і підтримки, «четверта гілка влади повинна об'єктивно, неупереджено інформувати людей про соціальні процеси, які протікають у певному регіоні або державі [5, c. 96].

Г.А. Нуріджанов зазначає, що взаємодія засобів масової інформації з інститутом соціальної роботи відбувається за кількома напрямами:

1) ЗМІ відображають процеси, стани та ситуації, що відбуваються в суспільстві;

2) виконують інтеграційну роль, допомагаючи адаптуватися нужденним соціальним групам, підтримуючи стабільність соціуму, згладжуючи внутрішні суперечності;

3) сприяють формуванню громадської думки і громадських ініціатив.

4) забезпечують публічність політики і здійснюють соціальний контроль у суспільстві;

5) актуалізують соціальні проблеми у свідомості аудиторії і, надаючи соціальній проблемі персоніфікований, особистісний характер, створюють відчуття причетності;

6) стають ініціаторами акцій з надання соціальної допомоги нужденним.

7) беруть участь у профілактиці негативних соціальних явищ;

8) можуть виступати в якості суб'єктів соціальної, координаційної, юридичної, психологічної допомоги [4, с. 38].

Метою інформаційної політики органів і установ соціального захисту населення є забезпечення інформаційної відкритості їх діяльності для громадськості та встановлення зворотного зв'язку із споживачами інформації, що стосується діяльності органів із соціальних питань [5, с. 96].

Отже, громадські зв'язки в наш час є дуже актуальною проблемою суспільства. Великого значення набувають нові методи, за допомогою яких громадськість та соціальні інститути прагнуть забезпечити стабільність як суспільства в цілому, так й особистісну рівновагу кожного громадянина.