Список використаної літератури

1. Актуальні проблеми соціально - педагогічної роботи (модульний курс): навч. посіб. /за ред. А. Й. Капської. – К. : Науковий світ. – 2001.– 129 с.

2. Банас О. О. З досвіду проведення опитування та групових дискусій з бездомними / О. О. Банас, М. В. Микитюк. – К. : Магістеріум, 2004. – 128 с.

3. Богдан Д. З. Вулична соціальна робота як метод профілактики ВІЛ/СНІДу / З. Д. Богдан, С. С. Філь. – Києво-Могилянська академія. – К. : Магістеріум, 2004. – 167 с.

4. Краткая информация для выроботки политики : сокращение масштабов распространения ВИЧ инфекции путем реализации программ помощи нуждающимся в привычной обстановке [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http://www.who.int/hiv/pub/advocacy/en/pb02ru.pdf

5. Колодец В. Аутріч работа [Електронний ресурс] / В. Колодец. – Наркосцена. – Режим доступу : http://www.drugscene.ru/society?id=16.

6. Мінімальний стандарт якості соціальних послуг з профілактики серед осіб з високим ризиком інфікування ВІЛ статевим шляхом [Електронний ресурс] . – К. – 2008. – Режим доступу : http://www.hiv. org. ua/UserFilesСтандарт_ОСБ_допрацьований2.doc.

7. Наркопотребление и ВИЧ инфекция. Республиканский центр про- филактики СПИД [Электронный ресурс]. – Режым доступа : docs/narjk opotrel enie-i-vich.doc.

8. Спрингер 3. Модели отношения к проблеме злоупотребления наркотическими веществами [Електронний ресурс] / З. Спрингер. – Режим доступу : http://www.drugscene.ru/society?id=47.

9. Філь С. Вулична соціальна робота зі споживачами ін'єкційних наркотичних речовин [Електронний ресурс] / С. Філь. – 2004. – Режим доступу : http://shatelei.kiev.ua/studies/fil_boyko_outreach_work_with_drugusers .html

10. Шаг за шагом : проблемы сообщества потребителей инъекционных наркотиков и возможные пути их решения [Электронный ресурс]. –Режим доступу: http://www.aidsalliance.org.ua/ru/library/our/injectiondrugusers/pdf/mg5.pd

11. Marlatt G. A. Harm reduction : Pragmatic Strategies for Managing High-Risk Behaviors / G. A. Marlatt. – 2000. – № 3. – 341с.

Науковий керівник: викладач М. М. Матвійчук

Проблема девіантності підлітків у соціальній педагогіці і. А. Задорожня

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Складною проблемою в середовищі молодого покоління є девіантність. Ця проблема зумовлена тим, що серед підлітків усе більше стає важковиховуваних. Важливість соціально-педагогічної роботи з підлітками, схильними до девіантної поведінки, полягає в тому, що дуже часто така поведінка може бути небезпечною як для оточуючих, так і для самих підлітків. Девіантна поведінка перешкоджає нормальному входженню їх в суспільство, негативно впливає на ставлення підлітків до себе самих і на взаємодію з іншими членами суспільства.

Дослідники вивчали різні аспекти проблеми девіантності підлітків, а саме: вивчення причин виникнення (Я. Гілинський, А. Демічева, О.Змановська, О.Безпалько, Л. Штефан, Н. Максимова та ін.); особливості підлітків, схильних до девіантності (Г. Полякова, Ф. Мустаєва, А. Юнда, В.Кондрашенко та ін.); соціально-педагогічну роботу з профілактики девіантної поведінки підлітків (П. Шептенко, В. Курбатов, Н. Жигайло, М.Галагузова та ін.).

Мета статті: розкрити проблему девіантності підлітків та проаналізувати бачення підлітками поведінки, що відхиляється від норми.

Поведінка деяких підлітків звертає на себе увагу порушенням норм, невідповідністю, одержуваним порадам і рекомендаціям, відрізняється від поведінки тих, хто укладається в нормативні вимоги сім'ї, школи і суспільства. Поведінку, що характеризується відхиленням від прийнятих моральних, а в деяких випадках і правових норм, називають девіантною [2, с. 188].

А. Й. Капська визначає девіантну поведінку як систему вчинків чи окремі вчинки, які cуперечать прийнятим у суспільстві нормам і проявлються у вигляді незбалансованих психічних процесів, неадаптованості, порушенні процесів самоактуалізації та ухиленні від морального та етичного контролю особистості над власною поведінкою [6, с. 347].

На думку М. А. Галагузової, девіантна поведінка характеризується як взаємодія підлітка з мікросоціумом, що впливає на його розвиток і соціалізацію внаслідок відсутності адекватної оцінки середовищем особливостей його індивідуальності, що проявляється в поведінці у вигляді протидії встановленим моральним і правовим суспільним нормам» [5, с. 215].

Ф. А. Мустаєва підкреслює, що девіантна поведінка спочатку завжди буває немотивованою. Підліток, як правило, хоче відповідати вимогам суспільства, але з якихось причин (конституційні чинники, соціальні умови, невміння правильно визначити свою соціальну мету, нестача матеріальних ресурсів, незадовільне оволодіння нормальними способами соціальної адаптації) він не може цього зробити [3].

Як одну із передумов девіантності підлітків Я. Гілинський виокремлює біологічний чинник. Так, у період статевого дозрівання (від 11-13 років до 15-17 років) «у підлітків відразу з'являється сильне прагнення до самостійності, проявляються негативізм і упертість. Підліток відчуває неухильну тенденцію суверенної самостійності і нещадного заперечення всього досі існуючого» [1, с.15].

Завдання соціального педагога у роботі з девіантними підлітками полягає у тому, щоб допомогти подолати кризу і самостійно змінити життя. Правильно організована соціально-педагогічна діяльність спрямовується на надання комплексної допомоги в розв'язанні особистісних проблем підлітка. Вона включає три аспекти: соціальний (розвиток і набуття соціальних якостей особистості, досвіду спілкування і засвоєння суспільних норм поведінки), культурний (ознайомлення з навколишнім світом, оволодіння культурними цінностями суспільства, культурою поведінки і стосунків, відповідною освітою), психолого-педагогічний (психічний та особистісний розвиток особистості, навчання і виховання в сім'ї, у дитячому садку, школі) [4].

З метою дослідження рівня обізнаності підлітків про поняття девіантності ми провели дослідження з використанням емпіричного методу опитування. Ми провели анкетування, використовуючи «Анкету для підлітків на виявлення схильності до поведінки, яка відхиляється від норми». Респондентами були учні 8 класу Леськівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

У результаті проведеного анкетування ми з’ясували:

1. Відхиленням від норми учні вважають такі форми поведінки: крадіжки, нанесення тілесних ушкоджень (бійки), вживання наркотиків, приниження інших, хуліганство, ранній початок статевого життя, куріння,вживання алкоголю, грубість (лихослів’я), втечі з дому.

2. Форми відхилення поведінки, які переважають у однолітків досліджуваних учнів: грубість, лихослів’я, порушення правил поведінки в школі, куріння, приниження інших, носіння «зухвалого» одягу та зачісок, негативне ставлення до навчання. Менш актуальними, але не менш важливими є: втечі з дому, вживання алкоголю, ранній початок статевого життя, хуліганство, крадіжки, критика дорослих, бійки, вживання наркотиків тощо.

3. Причини здійснення вчинків, що відхиляються від норми, на думку досліджуваних підлітків – це прагнення отримати сильні враження, невміння контролювати себе, прагнення до самостійності і незалежності, зневага з боку однолітків. Також деякі учні зазначили такі причини: конфлікти з батьками, надмірна зайнятість батьків, приклади насильства із засобів масової інформації, неблагополучна ситуація в сім’ї, невпевненість у собі тощо.

4. За допомогою та порадами найчастіше учні-підлітки при виникненні проблем звертаються до класного керівника. Незначна кількість дітей обрали соціального педагога та шкільного психолога. Характерним для цього віку є те, що більшість надають перевагу самостійності у вирішенні проблем.

Вивчаючи питання про те, які види поведінки, на їхню думку, вимагають втручання дорослих, ми зробили висновок, що підлітки цілком усвідомлюють значення будь-яких відхилень у поведінці, а також розуміють необхідність включення дорослих у вирішення їхніх проблем.

Дослідження показало, що відповіді учнів на питання анкети ґрунтувались переважно на власних спостереженнях, повідомленнях засобів масової інформації та думці батьків. Значно менший вплив має думка вчителів, друзів та однолітків.

Отже, діти підліткового віку розуміють, що в сучасному світі поширені певні проблеми, спричинені відхиленням у поведінці (пияцтво, наркоманія, злочинність тощо). У досліджуваних підлітків було виявлене сформоване уявлення про відхилення у поведінці, а також здатність аналізувати поведінку своїх однолітків, усвідомлюючи відхилення від норми у їхніх діях.