Список використаної літератури

1. Артюшкіна Л.М. Сирітство в Україні як соціально-педагогічна проблема (соціально-правовий аспект) / Л.М. Артюшкіна, А.О. Поляничко. – С.: СумДПУ, 2002. – 268 с.

2.Бабак Т.М. Методичні рекомендації щодо сімейного влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (у запитаннях та відповідях) / Т.М. Бабак. – К.: Держсоцслужба, 2005. – 116 с.

3. Збірник нормативно-правових актів у сфері захисту прав дітей – К.: Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), 2002. – 318 с.

4. Кутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія: навч. посіб. / В.П.Кутішенко. – К.: Центр навчальної літератури, 2010. – 125 с.

Науковий керівник: к. п. н., доцент І. В. Ченбай

Особливості аутріч-роботи з особами залежних від психоактивних речовин н. І. Дичко

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Аутріч-робота являється достатньо новим видом надання соціальних послуг, особливість якої полягає у роботі з клієнтами на вулиці, тобто в умовах зручних для клієнтів. Річард Хартнолл зазначає, що аутріч-робота – це суспільно орієнтована діяльність, спрямована на встановлення контакту з тими цільовими аудиторіями, з якими не проводиться ефективної роботи ні існуючими службами, ні за допомогою традиційних каналів інформування про охорону здоров’я [5, с.87].

Варто зазначити, що аутріч-робота – один і основних методів соціальної роботи в середовищі споживачів психоактивних речовин(ПАР), так як ця група відокремлена від суспільства та від соціального сервісу. Аутріч-підхід дає можливість спеціалістам своєчасно виявляти та реагувати на проблеми, які виникають серед споживачів ПАР [2,с.15].

Аутріч-робота включає надання інформації, консультацій та профілактичних засобів закритим соціальним групам у місцях, звичних для них, тобто там, де вони збираються, живуть і проводять час [9, с.26].

Ключовою метою проведення аутріч-роботи є зміна норм поведінки в групі споживачів ПАР. Аутріч-робота включає наступні процедури: обмін шприців, експрес-консультування з медичних, соціальних і правових питань; розповсюдження брошур та профілактичних засобів (презервативів, спиртових серветок, стерильної води для ін’єкцій, вітамінів та ін); видача направлень в різні медичні та соціальні заклади [11, с. 18].

Одним із напрямів аутріч-роботи є діяльність пунктів обміну шприців (ПОШ). Саме цей вид діяльності передбачає проведення дезінфекції інструментарію або заміна його на стерильний. Загалом, програми обміну шприців сприяють забезпеченню первинного контакту між клієнтами і соціальними працівниками [7, с.119].

В основі аутріч-роботи лежить принцип комплексного підходу, який передбачає залучення таких фахівців як: аутріч-робітник, вуличний соціальний працівник, психолог, лікар, медсестра.

До основних особливостей вуличного соціального працівника та аутріч-працівника відносять: роботу з клієнтами в місцях їхнього звичного перебування; консультування з питань шкідливих наслідків вживання ПАР та про небезпеку зараження ВІЛ-інфекцією; забезпечення анонімності при консультуванні; забезпечення переадресацію клієнтів до різних соціальних організацій та медичних закладів; заохочування звертатися до відповідних організацій та програм, які працюють у даній сфері. [4, с.12-13].

Працівники, які здійснюють аутріч-роботу, називаються аутріч-працівниками або аутрічерами Крім вуличного соціального у наданні послуг клієнтам, задіяний також психолог. До особливостей його роботи відносять: проведення індивідуальних та групових консультацій; проведення психотерапевтичних груп для споживачів ін’єкційних наркотиків; проведення тренінгів; проведення занять з профілактики ефекту згоряння для працівників проекту [8, с. 97]. 

Серед представників мультидисциплінарної команди в медичній складові надання послуг представлені лікар і медсестра, які організовують діагностику інфекційних захворювань [10, с.14-15].

Робота вуличного аутріч-працівника, психолога, лікаря, медсестри полягає у допомозі налагодити контакт з клієнтом, що стає основою для надання допомоги цільовій групі. Довіра клієнтів визначає їхню зацікавленість у темі безпечного вживання ПАР. Всі вони при цьому є тими професіоналами, які сприяють зменшенню шкоди, пов'язаної із вживанням наркотичних речовин, як для клієнтів, так і для їхнього оточення [6, с. 105].

У своїй діяльності аутріч-робота залучає широкий спектр клієнтів, відповідно до яких здійснюються різноманітні програми. Існують певні особливості цільових груп споживачів ПАР, які ми далі спробуємо охарактеризувати.

Людей, які вживають ПАР характеризують інтелектуальні й емоційні збудження, втрата інтересів до всього, що не стосується наркотиків. Помітними є і ознаки їх фізичного неблагополуччя, що проявляються у передчасному старінні тіла, порушенні функцій його систем та органів

[1, с. 69].

За відсутності вживання психоактивних речовин клієнтів переслідує погане самопочуття, навіть суїцидальні настрої. Вживання наркотиків у невеликих дозах викликає у них ейфорію, у великих викликає наркотичний сон [10, с. 69]. Знаючи про свою ситуацію, такі люди важко йдуть на контакт, здебільшого замикаються у середовищі таких, як вони, значно рідше самоізолюються. Тому найважливішим завданням аутрічерів з особами, які вживають психоактивні речовини, є встановлення контактів з ними, що дозволяє з’ясувати природи суть їх проблем, надання конкретної ситуативної допомоги, вироблення стратегії і тактики повернення їх до повноцінного життя в суспільстві [7, с. 32]. Надзвичайно важливо донести до таких людей профілактичну інформацію про руйнівну шкоду для людини наркотичних речовин.

На сучасному етапі розвитку аутріч-роботи з споживачами психоактивних речовин велику роль відіграють благодійні фонди та організації, які планують проекти зменшення шкоди. Нами був проаналізо-ваний досвід організації аутріч-роботи Черкаського БФ «Інсайт», який є обласною благодійною організацією та діє на території Черкаської області з 2001року. Місією цього фонду являється формування здорового способу життя, відродженню культурних та духовних цінностей а також профілактика негативних явищ серед населення.

За результатами анкетування було визначено: серед способів просвітницької роботи, які частіше всього використовують у аутріч-роботі з клієнтами 40 % фахівців віддають перевагу консультуванню, 20 % працівників у роботі з клієнтами частіше всього використовують різні інформаційні матеріали, а 40 % використовують просте інформування. Отже, ми можемо бачити, що найпоширенішим методом просвітницької діяльності являється саме консультування, адже за допомогою консультування клієнт може не тільки отримати інформації, а й проконсультуватися з даного питання.

Майже 65% фахівців зазначили, що з таким явищем, як опір з боку клієнта, вони зустрічають часто, але клієнт швидко змінює свою позицію, 27% фахівців стверджують, що всі клієнти позитивно реагують на їх діяльність і лише 8 % говорять про те, що споживачів ПАР категорично відмовляються від їх допомоги.

Частота зустрічей у 41 % респондентів становить кожні п’ять днів,

36 % зустрічаються через кожні десять днів та 23 % – раз на місяць. Виявлено, що фахівці у межах аутріч-роботи досить часто зустрічаються з одним і тим же клієнтом, що сприяє успішному наданні соціальних послуг.

Варто відзначити, що БФ «Інсайт» є організацією, яка проводить аутріч-роботу з різними групами клієнтів. До сильних сторін роботи спеціалістів БФ «Інсайт» належать наступні: наявність конкретних результатів роботи; можливість встановити довірливі стосунки з клієнтом; наснаження клієнта у процесі роботи, що допомагає працівникові усвідомити власну корисність і підвищити самооцінку. Основними проблемами, що виникли в роботі аутрічерів з людьми, які вживають психоактивні речовини є: високий ризик виникнення вигорання; відсутність налагодженої взаємодії з представниками правоохоронних органів; нерозуміння сутності й важливості аутріч-працівники з боку громадськості; низький рівень матеріального забезпечення.

Отже, аутріч-робота являється специфічним видом надання соціальних послуг, особливість якої полягає у роботі з клієнтами на вулиці, тобто в умовах зручних для клієнтів. В основі аутріч-роботи лежить принцип комплексного підходу, що дозволяє вирішити різні соціальні проблеми осіб, які вживають ПАР.