Список використаної літератури

1.Бочарова В.Г. Профессиональная социальная работа: личностно—ориентированный подход: монография / В.Г. Бочарова. — М., 1999. — 184с.

2. Іщук С.В. Етика соціальної роботи [Електронний ресурс] / С.В. Іщук .− Т. : ТДПУ, 2008.−59 c.– Режим доступу: http://www.twirpx

3. Краснова Н. П. Етика ставлення соціального педагога до своєї праці/ Н. П. Краснова // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2009. – № 4. – С. 24-29

4. Лихачева Л.С. Школа этикета: поучения на всякий случай / Л.С. Лихачева. – Екатеринбург: Сред.-Урал. кн. зд-во, 1995.−298 с.

5. Холостова Е.И. Профессиональный и духовно-нравственный портрет социального работника / Е. И. Холостова. – М.: Союз, 1993.−266 с.

Науковий керівник: ст. викладач В. В. Тихолоз

Психолого-педагогічна характеристика процесу соціалізації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування л. Г. Гвоздь

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Соціальне становище дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні з кожним роком суттєво змінюється та не завжди в позитивному напрямі. Ця категорія дітей визнається найуразливішою всіма країнами світу, адже діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування зазнають неабияких труднощів у пристосуванні до життя в суспільстві. Особливої значущості набуває проблема сприяння соціалізації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в державних закладах опіки та закладах соціального захисту в цілому.

Проблемі психолого-педагогічної соціалізації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування приділяли увагу Л. Божович, Дж. Боулбі, Н. Євстіфєєва, С. Мещерякова, В. Мухіна, А. Прихожан, М. Романовський, О. Стребелєва, Н. Толстих, А. Шахманова, Л. Шипіцина та ін.

Слід зазначити, що у формуванні специфічних особливостей дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування одну із головних ролей відіграють соціальні умови їх розвитку, і насамперед, психічна депривація. Діти, які потрапляють до закритих інтернатних закладів відчувають на собі впливи материнської та патернальної депривації. Вихованці дитячих закладів страждають не лише від депривації, але й від множинності соціальних контактів. Американський учений А. Пруг виявив, що при постійній зміні дорослих дитина має можливість відновити емоційний контакт до чотирьох разів, після чого виникає глибока байдужість до них і небажання нових контактів [1].

А. Настенкова вважає, що діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування зустрічаються з рядом проблем, які уповільнюють процес їхньої соціалізації. Серед основних:

• відсутність у дитячих будинках кваліфікованих спеціалістів;

• емоційно-особистісні деформації;

• «закритість» простору дитячих будинків;

• міжособистісні відносини;

• негативне відношення до дітей з дитячих будинків;

• професійна орієнтація вихованців дитячих будинків;

• непристосованість до самостійного життя [2].

У дитини, яка перебуває поза сім’єю починають формуватися специфічні риси характеру і поведінки особистості, про які найчастіше не можна стверджувати, що вони гірші чи кращі, ніж у звичайних дітей, але вони просто відрізняються. Дослідники А. Прихожан, Н. Толстих вивчали становлення особистості дітей, які виховуються в дитячих будинках, досліджували формування образу Я, його зміст і проявлене в ньому ставлення дітей до себе. Вони припускають, що причинами іншого шляху формування самосвідомості в таких умовах виховання є:

1. Часта змінюваність дорослих в установі, яка розриває безперервність відносин і досвіду дитини.

2. Педагогічна позиція дорослого, при якій дитина є об'єктом догляду, виховання і навчання, на відміну від позиції дорослого в сім'ї в залежності від ситуації.

3. Груповий підхід до дітей і відсутність емоційного контакту з дорослими, що тягне за собою недиференційованість і неусвідомленість дитиною свого «Я».

4. Жорстка регламентація всіх дій дитини в установі, що не залишає права на власний вибір та відповідальність за вчинки [3].

Психологічні особливості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування відображаються у відсутності батьківської турботи і любові, що призводить до чисельних проблем психологічного характеру. Тому у багатьох дітей спостерігається високий рівень агресивності, емоційної холодності, проте вони можуть бути навіть пригніченими і вразливими [4].

На думку Т. Шульги, Л. Олиференко, А. Бикова, педагогічні особливості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування демонструють проблеми, котрі пов’язані з педагогічною запущеністю таких дітей. В основі педагогічної запущеності лежить відхилення від норми життя суспільства, що відбувається через відсутність знань про власні обов’язки та права. Зокрема, діти здійснюють неприпустимі дії, що виявляються у проступках, правопорушеннях та злочинних діях. До того ж, деяка частина дітей вдається до систематичного вживання алкоголю, тютюну, наркотичних та токсичних речовин [4].

При перебуванні в умовах закритих дитячих закладів, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування спілкуються з однією і тією ж самою групою дітей, до того ж у них відсутнє право обирати інакшу групу чи бути виключеними з тієї групи. Недоліками перебування дітей у такому середовищі є: відсутність емпатії, співпереживання, вміння і бажання ділити свої переживання з іншими. Окрім того, вважається, що діти, які зростали поза сімейним оточенням, не здатні до емоційних переживань, адже здатність любити оточуючих прямо залежить від того, скільки вони отримали любові і як вона виражалась [5].

Для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування притаманна занижена самооцінка, що виникає унаслідок нестачі батьківської любові та турботи. Низький рівень самооцінки стає фундаментом для особистісних відхилень та невротичних розладів.

Таким чином, можна зробити висновок, що психологічні і педагогічні характеристики дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є специфічними, на що у значній мірі впливають умови, в яких проживають діти, які і визначають їх особливості розвитку та соціалізації у суспільстві.